Блог | Сім років тому загинув можливий майбутній президент Польщі

Сім років тому під Смоленськом трапилася страшна трагедія, яка забрала життя президента Польщі Лєха Качинського і 95 чоловік, які летіли з ним в літаку, пише Віктор Каспрук у своєму блозі. В цей сумний день, коли вся Польща поминає загиблих, хочу згадати одну людину з цього літака. Владислава Стасяка. Який народився 15 березня 1966 року у Вроцлаві і загинув 10 квітня 2010 року під Смоленськом. в 2009 і 2010 роках був главою канцелярії президента Лєха Качинського.

Пан Владислав Стасяк закінчив історичний факультет Вроцлавського університету та Національну школу державного адміністрування. З листопада 2002 року був заступником президента Варшави Леха Качинського. З 2 листопада 2005 по 31 травня 2006 року був заступником міністра внутрішніх став. Потім він став статс-секретарем міністерства і займав цю посаду до 24 серпня 2006 коли вступив на посаду шефа Бюро національної безпеки (Biuro Bezpieczenstwa Narodowego, BBN) і секретаря Ради національної безпеки (Rada Bezpieczenstwa Narodowego, RBN).

З 8 серпня 2007 по 16 листопада 2007 Владислав Стасяк був міністром внутрішніх справ в уряді Ярослава Качинського. 19 листопада 2007 знову очолив Бюро національної безпеки. 15 січня 2009 покинув цей пост і став заступником керівника президентської канцелярії, а 27 липня 2009 року був призначений головою канцелярії.

В квітні 2008 року, під час перебування в Польщі, мені пощастило взяти інтерв’ю в Владислава Стасяка і зробити декілька фотографій. Тоді подумалось, що цей розумний і професійний політик має всі шанси, щоб в майбутньому стати президентом Польщі. Але, на жаль, доля вирішила інакше. Пропоную читачам згадати одного із найближчих членів команди справжнього і надійного друга України колишнього президента Польщі Лєха Качинського – Владислава Стасяка.

Інтерв’ю з шефом Бюро національної безпеки Польщі Владиславом Стасяком

– Пане Стасяк, яким був шлях Польщі до НАТО і Європейського Союзу?

– Між НАТО і Європейським Союзом немає зв’язків організаційних і юридичних, хоча інші напевно існують. Ми наш шлях до НАТО реалізували протягом 5 років. Я маю на увазі початок Партнерства заради миру від 1994 до 1999 року. Польща в 1999 році стала членом НАТО. Ми мали шлях до НАТО, але вже коли вступили до НАТО, то намагаємося реалізувати всередині НАТО свої завдання так, як кожний член Альянсу з 1949 року. НАТО – це оборонний пакт, але не виключно оборонний. Взагалі він має безпековий характер, а також і політичний. Вони там визначають процедури, стандарти спільної безпеки, але хочу вас запевнити, що неможливо функціонувати в рамках НАТО без того, щоб бути самим в НАТО суб’єктом. Без того, щоб виходити зі своїми пропозиціями, без того, щоб вимагати певних своїх рацій.

Читайте: Терористична Росія і КДБістська логіка Путіна

Я наведу такий дрібний приклад з місця де я був присутній, де я брав участь. Це був 1999 рік, мабуть, місяць після вступу Польщі до НАТО. Це була зустріч у Брюсселі Ради аудиторів НАТО. Там такий звичай, що кожного року головує наступна країна за алфавітом. І було так, що наступного року, вже з новим порядком, головувати мала Польща. Але так як після прийняття нас до НАТО, як нового члена, ми не були переконані, що ми вже добре акліматизовані в новому організмі. Тоді до НАТО було прийнято Польщу, Чехію і Угорщину. І хтось із старих членів НАТО сказав так – через рік має головувати новий член, але оскільки він новий, то може давайте, хай він ще не головує. Нехай головуватиме наступний із старих, а пройде вся черга, на наступний раз він вже буде знати, як це все виглядає і він буде головувати через декілька років.

Я тоді попросив слово і сказав, що це, звичайно, цікава пропозиція, щоб поляки головували через кілька років, але що в такому разі з нашим контингентом у Косово? Чи наші солдати через найближчі кілька років будуть також придивлятися, що там відбувається і не брати участь в жодних діях. І чи вони вважають, що також наша військова заангажованність найближчими роками має бути така, що ми, поки що будемо придивлятися, не будемо активно брати участь в місіях, тому що ми ще молоді члени? І вони посміхнулися, сказали, що звичайно ви маєте рацію. Забудьмо, що ми порушили тему пересунення Польщі на більш пізній термін і Польща головувала через рік у цій Раді.

Немає головнокомандуючих в НАТО, які тільки роздають завдання. Кожна країна приходить у НАТО зі своїм баченням і своїми поглядами і це все потім узгоджується. Але очевидно, що існують узгоджені процедури та стандарти і всі їх дотримуються.

Європейський Союз – організація значно ширша. Він охоплює всі галузі публічного громадського життя. Наш вступ до Євросоюзу в 2004 році також багато змінив. Це величезна робота на не тільки на законодавчому рівні, але й на рівні практики функціонування різних державних установ. Це впровадження законів, які регулюють значний прошарок суспільного життя, в тому числі і боротьба з корупцією. Європейський Союз вже давно став чимось більшим, ніж лише міжнародною організацією. В ньому авторитетними є ті країни, які можуть висувати якусь ідеєю, захистити, переконати в її доцільності інших та реалізувати її.

Читайте: Діалог між США і Росією: українцям висунули претензії

– Є нормативи Європейського Союзу стосовно обов’язкового паливного резерву, як справа в цьому сенсі у Польщі? І чи працює Польща у напрямку диверсифікації надходження енергоносіїв?

– Це є два важливих питання, якими цікавиться Європейський Союз і в яких ми також активні. Це – Енергетична хартія. Звичайно в ній говориться про потребу мати запаси енергоносіїв, але немає конкретних механізмів регуляції – хто і скільки повинен таких запасів в країні мати. Євросоюз не визначає цих норм.

– Але чи Польща має резерви газу?

– То є добре питання. Але взагалі потрібно говорити про всю енергетику, котра пов’язана з газом. Це дуже складна тема. Ми в Польщі кожного року споживаємо біля 15 мільярдів кубічних метрів газу. Причому, частина це наш вітчизняний газ. Ми маємо газ ще з інших джерел. Але, в основному, ми маємо російський газ. Ми є в такій ситуації, що контактуємо з монополістом, який постачає газ. І тут ми торкаємося питання диверсифікації. Ви сказали про запаси. Так, запаси важливі, особливо в контексті того, що ми чули, бачили і про що читали, що відбувалося недавно в Україні.

Але важливіші за запаси є страхові поліси, як їх тепер називають. Йдеться про такий страховий поліс, як про нафту. Ми маємо в Гданську нафтопорт, але не маємо газопорту. І тепер таким страховим полісом для Польщі, який має забезпечити можливість альтернативного постачання газу до Польщі є газопорт, якого ми ще не маємо. Запаси – це гарно. Але це на випадок катастроф, стихійних лих. Натомість, в контексті довгострокової політики енергетичної безпеки країни, запаси цього не забезпечують. Якщо якійсь постачальник газу хоче тиснути на країну, хоче припинити постачання газу.

Тим полісом, який ми хочемо викупити, є для нас газопорт. І це є наш основний зараз пріоритет, якщо йдеться про енергетичну безпеку країни. Ми вже визначали місце, де будемо будувати цей газопорт й перші роботи в цьому напрямку вже зроблені.

– І коли цей газопорт буде побудований? Скільки може коштувати реалізація цього проекту?

– Газопорт планується побудувати протягом кількох років. Місце вже визначено – це місто Свіноуйсцє. Це північно-західна Польща. Недалеко біля кордону з Німеччиною над морем. Він має коштувати кількасот мільйонів євро.

В контексті енергетичних інвестицій така ціна – це копійки. Газопорт ми будемо будувати таким чином, що на випадок проблем ми б цим газопортом забезпечили газові потреби Польщі. Так само, як сьогодні нафтопорт, якщо буде така необхідність, спроможний забезпечити потреби Польщі у нафті. В свою чергу, газопорт спроможний забезпечити 15 мільярдів кубічних метрів газу на рік. Тобто стільки, скільки сьогодні Польщі потрібно.

Читайте: Валить все проблемы на Обаму

– Як відбувається розмежування між президентом Польщі і прем’єр-міністром у формуванні зовнішньої політики?

– Україна і Польща мають багато спільного, практика часом це підтверджує. Не є таємницею, що президенті прем’єр-міністр з різних таборів. Конституція Польщі сформульована так, що хоча не всі справи є там чітко вказані, але конституція і законодавство змушують різні осередки влади співпрацювати. Але, звичайно, під час цієї співпраці є проблеми і це видно неозброєним оком. Кожний політик, який займає якусь посаду, хотів би реалізувати якісь свої плани і це нормально. По суті, ми маємо вперше таку ситуацію, коли треба знаходити спільну мову між двома політичними таборами. Бо ситуація, яка була за прем’єр-міністра Буска і Кваснєвського була відмінною. Вона відрізнялася, хоча також вони походили з різних таборів. І тоді вже була нова конституція, така як і сьогодні.

Ми мусимо ще дотиратися і з цим пов’язані існуючі проблеми. Але у тих основних справах, на мою думку, польська політика є впроваджена однозначно. Подивіться, самміт у Бухаресті – там не було жодних сумнівів. Позиція Польщі, яка підтримувала ПДЧ для України і Грузії, не була предметом будь-яких застережень чи сумнівів у Польщі. А також інші питання, які порушувалися у Бухаресті, не викликали контроверсій між президентом і прем’єр-міністром. Президент і прем’єр-міністр зустрічаються, обговорюють ключові для країни питання і в мене складається враження, що попри різні проблеми, котрі виникають по дорозі, все-таки основні пріоритети збережені.

Але, якщо відштовхнутися від політики, ця ситуація дещо складна. В цьому немає сумнівів, кожного дня ми це бачимо. Натомість, якщо йдеться про визначення стратегічних пріоритетів Польщі, то погляди президента знаємо вже здавна. Немає розходження між президентом і прем’єр-міністром в ключових питаннях, таких як польсько-українські відносини, членство для України в НАТО і Європейському Союзі чи важливі зовнішні справи, які реалізує Польща.

Згідно з Польською конституцією виконавчою владою є президент і уряд. Уряд керує державою. Натомість конституція визначає роль президента, як такого стратегічного сторожа інтересів країни. Але існує єдина проблема, котра виникає з конституції. Президент – це глава країни. Тобто – він стоїть понад усім. А уряд керує всіма інститутами і установами виконавчої влади і адміністрації на всіх рівнях. Хоча президент є головнокомандувач збройних сил і відносно збройних сил має свої окремі повноваження.

Коротко кажучи, право, законодавство, а також здоровий глузд підказують співпрацювати в засадничих, основних для держави питаннях. Але в політичній системі, яку ми маємо у Польщі, краще якщо президент і прем’єр-міністр з одного політичного табору. Коли був уряд Лешека Міллера і був президент Кваснєвський, то між нити теж були певні протиріччя. Польське законодавство, таке як ми маємо сьогодні, маючи здоровий глузд і вважаючи, що суперечки політичні – це не цілком нормально, то в такій ситуації можна нормально функціонувати в країні.

Читайте: Кремль и не пикнет

Зараз пріоритетом у Польщі є безпека країни. Бо якщо не гарантована безпека держави, то говорити про інші проекти немає багато сенсу. Я говорю про це також в контексті НАТО і Європейського Союзу, бо це також елемент безпеки. І коли ми фундаментально визначили напрямок в якому йдемо і знаємо чого хочемо, то те, що по дорозі виникають ці проблеми і суперечки вони не впливають на зміну напрямку руху країни. І це, з моєї точки зору, найбільш важливо.

– Чи покращились відносини Польщі і Франції після обрання президентом Саркозі?

– По-перше так, президент Качинський має гарні відносини з Саркозі і між ними існує позитивний контакт. Вони розпочали цю співпрацю ще тоді, коли Саркозі був міністром внутрішніх справ у Франції. Потрібно також звернути увагу на те, що Польща дуже сильно підтримує місію в Чаді. Хоча це місія Європейського Союзу, але в основному основна роль в ній належить Франції. Її підтримка має велике значення для існування і позитивних ефектів цієї місії. Ми з нашими французькими друзями говоримо про ПДЧ для України так само, як розмовляємо із нашими німецькими колегами. Здається, що самміт у Бухаресті був черговим кроком, це був поступ, але ми повинні цього пильнувати. Я про це говорив із міністром оборони України Єхануровим і з секретарем РНБО Богатирьовою.

Тобто, добре є тоді, коли політики своїх країн коментують результати опитування громадської думки в своїх країнах, а не посилаються на отакі опитування і на народ іншої країни, просуваючи свої тези. І тому, наприклад, я не буду коментувати ваших опитувань громадської думки. Ми посилаємося на декларації влади України щодо ПДЧ.

– Це добре, що робить Польща для України, а що має зробити України, щоб приєднатися до НАТО і ЄС?

– Якщо хочете почути, що я би рекомендував Україні, організуйте мені виборчу кампанію на президента України. Звичайно, я не хотів би тут суперничати ані з президентом Віктором Ющенком, ані з прем’єр-міністром Юлією Тимошенко. Я би тоді сказав, що я вважаю за доцільне для України. Коли ви ставите такі питання, то я вам відповідаю, як відповів. Я намагаюся не коментувати те, що ви маєте в себе в країні робити. Бо колись до нас також приїжджали всякі політики і нам говорили із зовні, що тут нам потрібно робити. А на часом хотілося через вікно вискочити, коли ми їх слухали.

– Але якою мала б бути співпраця Польщі і України?

– Я відповім перше, що треба зробити. Це потрібно переконати всіх партнерів по НАТО, що українська влада рішуча і вона переконана у тому, що хоче вступити до НАТО і що вони послідовні у цьому. Друге, то ви самі повинні теж сказати, що на вашу думку треба зробити в рамках ПДЧ. Бо грають тут дві сторони. Під час розмови з НАТО також треба проявити свою ініціативу. Ви маєте показати, що ви плануєте робити, якими є ваші плани пов’язані з ПДЧ і вступом. Також потрібно повести серйозні зміни і в управлінні збройними силами і в планах безпеки країни. Ви повинні розгорнути велику дискусію в Україні про те, що таке НАТО, як приймаються рішення в НАТО. Які позитиви може принести Україні членство у НАТО.

В нас є осередки, і також академічні, які готові співпрацювати в цьому контексті з Україною. Це ви маєте вибрати тих, від яких хочете отримати таку інформацію. Ви повинні розмовляти в себе, що таке НАТО, з чим воно пов’язано, які обов’язки матиме Україна, якщо буде членом НАТО і яку корись матиме будучи членом Альянсу. Ми бачимо НАТО таким союзом, де всі рівні. Звичайно, в НАТО деякі мають більший потенціал, але будучи в НАТО можна використовувати також потенціал НАТО для своїх потреб. Ми не розглядаємо членство в Альянсі в категоріях це так країна, яка виграла, чи та яка програла. Для зміцнення ролі цієї частини Центрально-Східної Європи необхідна наша співпраця і ми тоді зможемо більше досягнути.