Блог | Раніше, ніж Путін

Отже, зустріч двох президентів відбулась і в Україну полетіли джавеліни, стелси та мільярди доларів американської допомоги. Трамп проникся важливістю ролі України в контексті європейської та світової безпеки, вступив Україну в НАТО і ввів американський авіаносець у Керченську затоку перекривши доступ окупантів до анексованого півострову.

Так би мала виглядати "перемога" і "західнамдопоможе" в ідеальному варіанті. Але, за три з половиною роки окупації ми маємо лише постійні розмови про збільшення санкцій. І, навіть після 5 місяців нової адміністрації, – відсутність чітких сигналів від США щодо вирішення конфлікту на Сході України. Точніше, сигнали є, але вони Україні так не подобаються, що ми робимо вигляд, нібито вони не чіткі.

Читайте: Судьбоносная встреча Порошенко с Трампом: чего ожидать Украине

Від самого початку було зрозуміло, що зустріч – не більш, ніж символічна. Хоча тема актуальна для обох президентів – агресія Росії. Актуальна, але з різних боків.

Щодо практичних результатів. Ніхто з гарантів української цілісності по Будапештському меморандуму не надав нам військової допомоги навіть у період активних військових дій. Може годі й очікувати якихось кардинальних змін у період так званого "режиму припинення вогню" та дворічної локалізації військового конфлікту. Ми вже маємо досвід Грузії, де відбулась пряма інтервенція Росії (збройними силами, а не "іхтамнєтами" як в Україні), де мирні переговори і через 9 років не призвели до вирішення конфлікту. Точніше, призвели до результатів, які влаштовували всіх, крім Грузії.

Читайте: Геополитический преферанс

Максимум, що можна вижати з цієї зустрічі, крім "першішості" за Путіна (це якісь відголоски права на першу шлюбну ніч у геополітиці?), це – сам факт зустрічі. Бо українська влада підтримувала конкурента Трампа – Клінтон, але не пройшло й півроку як зустріч глав держав відбулась. Росія навпаки вкладала неабиякі зусилля у перемогу Трампа (і не якісь там символічні, як Україна). Та зустрічі президентів так і не відбулось, і ККД від цих зусиль не зрозумілий Москві.

Так зустріч – лише символ, але символ важливий. Важливий Трампу, щоб зменшити внутрішній тиск та подолати імідж "проросійського" політика, що нав’язується конкурентами. Важливий Порошенку – як засіб демонстрації спроможності знайти спільну мову з новим американським очільником.

Що зміниться після зустрічі? Перше, Трамп набирає повноцінного символічного права зустрітись з Путіним. Значно довше і конфіденційніше, ніж з Порошенком. І можливо саме після цієї зустрічі Кремль зрозуміє ККД від впливу на чужі вибори. Український Президент буде запевнений у американській підтримці. Може не самими американцями, але власними помічниками - точно. І після повернення додому чи то продовжить розмірковувати над визволенням Донбасу, чи то над проектом "другий термін". І якщо американські дадуть йому "добро", то через пару місяців АТО у нас завершиться. Правда, не так як обіцяв Порошенко – замість антитерористичної операції буде введено військовий стан на Донбасі. Символічно, - це зміна стратегії з визволення. Практично, військовий стан може позбавити права голосу виборців, які проживають на контрольованих Україною частинах Донеччини та Луганщини. І вже зараз зрозуміло за кого вони точно голосувати не будуть.

Читайте: Москва соблазняет Трампа на новую аферу

А що отримає український народ? Чергові розмови про санкції США, які будуть ось-ось прийняті, чи перемелювання у ЗМІ законопроектів, що вносяться або навіть приймаються то однією то іншою палатою, але так і не набувають чинності.

І щоб не "всьопропало", щоб "зради" було менше. Можливо після зустрічі і "верхи", і "низи" зрозуміють, що національні інтереси України ніколи не були і не будуть національними інтересами США. І що відновлення територіальної цілісності не цікавить світ. Світ цікавить лише "аби не було війни". І Хорватія свого часу переступила через думку світу. І нічого. Бо переможців не судять. Та якщо наша Держава нічого не робитиме зараз, то не судитимуть тих, хто віджав українські землі.