Блог | Як надмірні намагання доводять нас до вигоряння
Емоційне вигоряння – явище дуже сучасне та розповсюджене. Воно не є, в прямому сенсі, клінічним діагнозом. Скоріше це соціальна особливість сьогоднішнього суспільства, у якому до людини, якщо вона хоче бути успішною як в житті, так і в професії, пред’являється багато жорстких вимог, наприклад, таких як: висока самовіддача, пунктуальність, скрупульозність, стресостійкість, довготривала сконцентрованість на конкретному завданні і т.д.
Як ви вже, мабуть, зрозуміли, в переважній більшості випадків, до вигоряння призводить саме робота, якою займається людина. Недаремно ж друга назва цього явища – "професійне вигоряння". До нього призводить цілий букет із власних звичок, зовнішніх обставин та професійних обов’язків. По факту, основними ознаками професійного вигоряння є – відсторонене, або цілком байдуже відношення до своїх справ, які до цього внутрішньо надихали та постійно давали нову енергію.
Ця апатія виникає, насамперед, через те, що ті робочі моменти, які раніше давали сили, та спонукали рухатися уперед, поступово перетворились на хронічний стрес, від якого людина ніби відгороджується своєю байдужістю. Байдужість та відстороненість у такому випадку стає простим засобом психологічного захисту, для виснаженої психіки людини. І якщо, до якогось моменту, такий механізм захисту може допомагати в роботі, то з часом, накопичені негативні емоції, які не мають виходу, починають перемагати. В результаті у людини починає падати продуктивність її праці, виникає відчуття внутрішньої спустошеності, часто спостерігається безсоння, а також збільшується частота соматичних захворювань. У крайніх випадках, людина відкрито починає казати, що більше не в змозі виконувати свої звичні посадові обов’язки. Вся ця ситуація, може призвести будь якого працівника до серйозного внутрішнього конфлікту. Бо з одного боку він може бути справжнім професіоналом у своїй справі, а з іншого – повністю виснаженою людиною, яка дуже втомилась кожного дня (іноді і без вихідних) виконувати одну і туж саму роботу. Відпрацьовані до автоматизму професійні дії у таких випадках, можуть викликати відчуття дратівливої монотонності, а повна відсутність позитивних емоцій та почуття задоволення від власної роботи, лише додають морального пригнічення. Окрім цього, до такої картини часто додаються ознаки депресії – хронічно поганий настрій та постійні сумні думки.
А також напади безпричинної тривоги. Така людина стає дуже дратівливою, та надчутливою до тих речей, які раніше абсолютно її не турбували. Або, як образно описав таку ситуацію Ігор Іртеньєв: " Пыльной грудою в углу свалена посуда. Ходит муха по столу, топает паскуда!"
На такій стадії, вже безумовно треба звертатися до лікаря. Крім того, необхідно терміново зайнятися з’ясуванням головних причин свого емоційного вигоряння. Тому що, якщо всю цю ситуацію залишити без уваги, то в підсумку можна отримати не лише професійну деформацію, але і заробити собі дуже серйозне психоемоційне захворювання. Бо навіть якщо за допомогою кваліфікованого лікаря та медикаментів вам вдасться зняти негативну симптоматику, то не вирішивши проблему с задоволенням від власної праці, ви через короткий проміжок часу повернетеся до тих же проблем. І, можливо, до ще більш тяжких симптомів. Але, для початку вирішення цієї проблеми, вам треба дати собі чіткі відповіді на ряд ключових питань, і в цей момент бути максимально чесним з собою:
1) Чи своєю справою я займаюсь усі останні роки?
Позитивна відповідь на це питання – вже дуже гарний знак, якій вказує на те, що людина принаймні знаходиться на своєму місці, хоча і страждає при цьому. Можливо, вам буде достатньо того, щоб просто відмовитися від перфекціонізму, та надмірної прискіпливості до своєї роботи, щоб знову відчути колишню бадьорість та запал.
2) Якщо "Так", то чи достатньо в мене часу на повноцінний відпочинок та відновлення?
Коли часу на повноцінний відпочинок недостатньо, то ваша наполегливість обов’язково обернеться проти вас, особливо, якщо ви працюєте без вихідних. З часом втомлюється навіть залізо, а ми всі живі люди, і своє життя необхідно підтримувати раціональних використанням власних сил. Сон повинен бути регулярним та достатнім для власного відновлення. А харчування збалансованим. На жаль багато людей "глушать" власну втому літрами випитої за день кави, або, що ще гірше, постійним вживанням енергетичних напоїв. Мало того, що ці речі призводять до прямої залежності, (а я нагадаю, що кофеїн – це легкий наркотик) так ще і до проблем з серцево-судинною системою.
3) Якщо "Ні", то чи маю я можливість змінити цей вид своєї діяльності?
У тому випадку, якщо ви зрозуміли, що вам треба змінити сферу своєї діяльності, то зважитися на це треба обов’язково. Для початку треба визначити той шлях, який буде найбільш перспективним та продуктивним для вас. Робити це можна слідуючи власному смаку та інтуїції, а можна також за допомогою досвідченого психолога. Можливо вам для цього знадобиться пройти додаткове навчання, або курси перекваліфікації. Але воно того варте, якщо після цього, ви нарешті зможете знайти душевний спокій та гармонію.
4) Чи не занадто зобов`язань та відповідальності я беру на себе?
Якщо ви звикли надмірно віддаватися своїй роботі, добровільно лишаючи себе відпочинку, та додаєте до свого щоденного графіку все більше важливих справ, то скажу вам відверто: "трудоголізм" – явище зараз дуже розповсюджене, але воно погано піддається лікуванню та корекції. Звісно, до якогось моменту, наприклад, фінансовий стимул може бути для вас маяком, ось тільки захопившись цим рухом ви не повинні забувати, що в результаті опинитися на мілині набагато легше, ніж потім з неї злізти.
5) Чи не накладає моя робота свій негативний відбиток на моїх стосунках з рідними та близькими? Та нарешті, мабуть, самий чіткій показник вашого внутрішнього стану, це те, як і скільки ви спілкуєтесь з родиною та друзями. Якщо вашим теплим та дружнім стосункам таки заважає робота, починайте по новому розставляти пріоритети. Вечори у сімейному колі з дітьми, або у компанії близьких друзів, а також регулярна близькість з коханою людиною – відмінний спосіб для відновлення власних сил та творчої енергії.
Ще додам до сказаного вище, кілька порад з подолання вигоряння, які добре зарекомендували себе на практиці:
- Знайдіть час, щоб знову відчути себе дитиною. Для цього підійдуть будь-які атракціони та навіть дитячи іграшки. Так, наприклад, взявши до рук радіокеровану модель гелікоптера, та набавившись з нею досхочу, ви вже зможете відчути смак серотоніну да дофаміну.
- Влаштуйте дома генеральне прибирання, викинув увесь мотлох, який накопичувався у вас роками. Це може здаватися дивним, але таке очищення зовнішнього простору, якимось дивним чином сприяє очищенню простора внутрішнього.
- Спробуйте зайнятися парними танцями. Вони допоможуть вам не лише відчути емоції вашого партнера, але і наддати свободу власним рухам разом з позитивними почуттями.
- Регулярні заняття спортом також допомагають відновити внутрішню гармонію, особливо якщо навантаження помірні, а поруч тренер кваліфікований.
- І, нарешті, тим для кого відпочинок – це, перш за все нерухоме сидіння, або лежання, щиро раджу вам слухати медитативну музику, особливо перед сном. А якщо вас все рівно продовжують переслідувати думки про роботу, спробуйте навчитися медитації.
Гарних навчальних курсів з йоги та медитації зараз дуже багато.
А на останок я хочу сказати кілька теплих слів, напередодні наступаючих Новорічних Свят.
І не лише своїм постійним читачам, але і усім людям, які живуть зараз в стані внутрішнього вигоряння: "Так, з усім відомих причин ми зараз перебуваємо, разом з нашою Країною у постійній кризі. Але як демонструє життя, яке вигоряння ні накрило б нашу людину, завдяки її волі та розумним діям, в цьому світі обов’язково знайдеться та річ, яка буде здатна запалити в ній внутрішнє світло знов. І нехай це буде любов! Усім гармонії, здоров’я та благополуччя в Наступаючому Році!"
Дякую за увагу!
