Блог | В президентській команді настав час змін. Потрібно шукати фахівців
Заяви Арестовича про "прой*б півдня" - це така собі лебедина пісня формату з Фейгіним. Сказали чоловікові зникнути з радарів, от він і грюкнув дверима. Понадумувати собі з цього приводу можна багато чого.
Приміром, згадати, що вміння "вчасно зрадити" це не зрада, а... мудрість. Можна оглянутися тепер уже далеко назад і пригадати, як він 4,5 років "ходив у розвідку"з Порошенком, а потім опинився в команді кварталу. Звісно, тут інше. Цей не без іскри психолог ніколи з 2019 року не був радником Президента.
Він - радник іншої людини. І десь там угорі зірки вляглися таким чином, що завбачливий Олексій вирішив не псувати стосунки з її потенційним наступником. Ви ж в курсі - вчасно відійти убік, це не зрадити. Це лише знати більше за інших та відчути момент.
Що за момент? Війна увівйшла в затяжну стадію, а всі експерти розповідають, як тепер за тижні десь на кілометр витіснили нас, а десь - ми ворога на 2-3. Шок перших днів минув і виникли питання "із зірочкою". Боронь Боже, не до Армії.
Питання до місяців перед вторгненням, про яке нас завчасно попередили. Питання про те, що лягало на стіл Президентові і хто й до яких рішень його спонукав. Так.
Більшість нині вже вірить ЗСУ настільки, що оговталась і починає будувати сякі-такі плани на майбутнє. Багато хто, попри застереження, повернув родину в країну, будує якісь бізнесові плани. За Армію ми спокійні, ми їй віримо і чим можемо - допомагаємо. Хтось переказує гроші, хтось допомагає облаштовувати фортифікації, хтось періодично навідується в військомати переконатися, що про нього не забули.
Проте у справах поза Армією порядку в нас немає. Бардак суцільний. І не тому, що всі не ходять строєм. Головне враження, влада сподівається на диво і мало приділяє уваги трудовій мобілізації. Зрештою, Кабмін у нас такий, що до його ініціатив ми незвичні, так само - вже на досвіді - не надто віримо в законодавчий геній монобільшості.
Це я про те, що на третьому місяці війни людям треба було сказати вже щось інше, крім "не повертайтеся, дома небезпечно". Бо хтось і не виїздив, але робота/бізнес не працює. Бачив не одну пропозицію щодо строрення на час війни своєрідного війскового Кабінету.
Мова не про "об"єднаний телеефір", що тримає нашу єдність. Мова про роботу, гроші, плани і перспективи. Як про роботу, гроші та перспективи для людей, так і для держави. Тут би фахівців залучити, а не "зелені кнопки", які, кажуть, поїхали вивчати побут вимушених переселенців до Португалії та Італії. Країна стоїть перед викликами, які не Президентові, а його функціонерам не під силу.
Мабуть (судячи з поведінки Арестовича), Глава Держави також вже розуміє, що довіряти свої особисті гроші людині, яка знає звідки вони взялися - одна справа, а долю всієї держави інша. Крім того, найгірше, що могла статися в нинішніх умовах, це якби ОПУ (маючи таку моду) взялася зараз "підкеровувати" ЗСУ. Політично підкеровувати. Бо я так і не зрозумів новину про те, що керівництво ОПУ особисто інспектувало відкриття мосту для електрички на Ірпінь.
Я там і Прем"єра не дуже уявляю, але його поява в першому потязі принаймні була б органічною. Точніше, звичнішою.
Словом, настав час щось змінювати. Кардитнально. В президентській команді. Шукати фахівців, а не людей, які запевнятимуть: дайте гроші на відновлення, нам видніше як це зробити. Я не кажу про "посадки". Я просто натякаю, що у Кабо Верде, здається, немає посла. І не лише там
