УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

"Це російська рулетка – загинеш чи ні". Як живе Харків під обстрілами: фоторепортаж із міста-героя

9 хвилин
27,9 т.
Харків обстріл

Місто-герой Харків уже понад два місяці з початку повномасштабного вторгнення російської армії перебуває під масованим обстрілом. Абсолютно безпечних районів просто немає: прилетіти може будь-куди. Незважаючи на це, на виїзд з обласного центру на блокпостах жодних черг, навпаки – до міста повертаються люди. Тим часом частина харків'ян живуть під землею.

Керівниця відділу розслідувань OBOZREVATEL Ганна Молчанова провела кілька днів у Харкові. Докладніше про це читайте у репортажі.

"Місто завмерло"

У Харкові внаслідок російських обстрілів та авіанальотів зруйновано вже понад дві тисячі будинків. "Не працюють наші промислові підприємства. Кілька найбільших ринків Харкова знищено, сфера обслуговування майже не працює, будівельний бізнес зупинився. Місто завмерло", – каже мер Ігор Терехов.

Одна з будівель після обстрілу російською армією

На вулицях справді дуже мало людей. Ані наземний громадський транспорт, ані метро не працюють. Кудись дістатися (якщо немає своєї машини) можна або пішки, або на таксі. Авто приїжджає дуже швидко – буквально за дві-три хвилини.

Харків після обстрілу

"Для мене та моєї родини це єдиний спосіб вижити. Роботу і я, і дружина втратили, тому пішов таксувати. Зареєструвався в службі, їжджу на виклики. Не сказати, що замовлень багато, але зароблених грошей на їжу поки що вистачає", – розповів 57-літній чоловік.

За його словами, після 24 лютого він став фаталістом і вже не боїться обстрілів: "Чому бути – того не уникнути. Цілодобово сидіти в укритті я не можу, а жити за що?" Правда, побоюється, що дефіцит пального, що наростає, позбавить його і цієї роботи – ось тоді буде зовсім туго.

Нестачі води та продуктів у Харкові немає: все це зараз можна вільно купити. Щоправда, далеко не всі магазини працюють, закрився і Auchan, а ось Кінний ринок, який нещодавно зазнав обстрілу, швидко відновив роботу. Місцеві жителі з гордістю кажуть: "Це ж Харків!"

У місті – справжнісінький культ чистоти. Щодня, незважаючи на обстріли, комунальники прибирають та облагороджують Харків. Навіть у скверах та парках щодня "встановлюють" нові сміттєві пакети.

Сквер "Стрілка" у Харкові

А на виході з метро жінка вимітає пил і протирає парапети: "А як інакше? У місті має бути чисто!"

У Харкові чистоту наводять навіть під час війни та постійних обстрілів

Комунальниками харків'яни неймовірно пишаються, а новини про висаджені квіти змушують їх плакати: "Це НАШЕ місто! Сильне, стійке!"

Діти підземелля

Майже третина харків'ян евакуювалася із міста, решта продовжують жити під обстрілами. Тих, хто залишився без даху над головою, переселяють у дитсадки, школи, інтернати. Частина харків'ян обжилася навіть у метро.

Тільки на одній із станцій підземки, куди ми спустилися разом із помічником начальника поліції Харківської області В'ячеславом Марковим, постійно живуть трохи більше ніж 150 людей, серед яких 16 дітей. Наймолодшому з них – близько трьох років.

Станція метро у Харкові, де живуть люди

"Діти, які раніше потрапили під обстріл, бояться виходити вгору. У нас днями стався перепад напруги, буквально на хвилину зникло світло, то у них виникла істерика. Дуже важко дивитися, просто до сліз", – розповіла співробітниця метрополітену.

Малюк грається у Харківській підземці

На станції люди встановили намети, що дають ілюзію відокремленого житла. Деякі харків'яни лавочки перетворили на ліжка, інші – розстелили матраци прямо на підлозі.

Ліжко на лаві в метро

На одному зі столів навіть поставили мікрохвильову піч, щоб можна було розігріти їжу, є і електричний чайник. Із харчуванням людям допомагають – 3-4 рази на день привозять гарячу їжу. Макарони, каша, яйця, м'ясо – з голоду точно не помреш.

У метро Харкова встановили намети

Харків'янка Олена розповіла, що у метро вона з маленьким сином живе майже два місяці. "Роботи в мене вже немає, квартира поки ще ціла, але що буде завтра – не знаю. Тут ми якось протягнемо, спасибі, що допомагають, а ось їхати нікуди не хочу. Сім'я з нашого району (діти ходять в один садочок) поїхала у Львів – і там під час ракетного обстрілу був поранений їхній хлопчик, тому не знаєш, де "наздожене", – пояснила жінка.

Дітьми, які живуть у метрополітені, опікуються і намагаються балувати поліцейські – з дозволу батьків привозять їм морозиво, за яким ті так сумували. А брейкдансер Максим Тележний учить дітей танцювати. Побачивши улюбленого тренера, діти мчать до нього з усіх ніг і обіймають.

Розваг тут справді раз, два – й усе. Але ж діти читають, грають, малюють для захисників. І сподіваються, що їхнє підземне життя скоро закінчиться.

Малюнок маленького харків'янина
Малюнки дітей у харківському метро

Життя під обстрілами

У Харкові немає абсолютно безпечних районів – прилітає і по центру, і по околицях. Люди гірко жартують: "Ось це і є справжнісінька російська рулетка – загинеш чи ні".

Салтівка – один із районів Харкова, який найбільше постраждав від обстрілів російської армії. Тут нічого не працює.

Висотки – у чорних підпалинах від пожеж, багато будинків пробиті наскрізь. Велику частину часу люди ховаються у підвалах.

Будинок у Харкові після обстрілу

Біля одного з під'їздів зненацька зустрічаємо хлопця. Сашко жив у цьому будинку на третьому поверсі, а після влучення у висотку перебрався до сусідньої.

Житель Салтівки розбирає уламки після обстрілу

"Кілька днів тому тут був приліт. Он дуло валяється зі снаряда – залізне, довге. Я ночував у підвалі, коли прилетіло, загорівся балкон на другому поверсі, повилітали шибки", – розповідає він.

Залишки російського снаряда

Щодня Сашко приходить до свого під'їзду і під вікнами збирає уламки: "По дві-три години на день тут працюю. Ось зателефонував комунальникам, обіцяли забрати сміття. Я на позитиві, не падаю духом. Адже скоро все закінчиться, настане мир".

У цей час потужний "гуп" лунає досить близько, але на нього хлопець не звертає жодної уваги.

Сліди влучення снаряда на Салтівці

Щодня по житловому масиву росіяни завдають ударів, проте деякі мешканці звідси категорично не хочуть їхати. Два головні аргументи: "ми нікому ніде не потрібні" і "залишаємось, тому що тут наш дім".

Будинок на Салтівці після російського обстрілу

"Легко сказати – їдьте. А куди? Тут хоча б своя квартира, а як платити за оренду? Є запаси консервації і величезна подяка волонтерам – привозять поїсти. Поки якось тримаємось", – розповіла мешканка Салтівки. Ірина теж сподівається, що "ось-ось війна закінчиться".

У деяких будинках є світло та вода – справжня розкіш. В інших – немає, і їжу доводиться готувати на вулиці. Було б із чого.

Зруйнований будинок на Салтівці у Харкові

Люди допомагають не лише одне одному, самотнім сусідам, а й рятують тварин. "Підібрали собаку на Північній Салтівці. Весь побитий, зламані ребра… Підлікували, зараз він уже живе у наших родичів на дачі – в області. Туди не долітають звуки обстрілів, а тут, у Харкові, пес дуже боявся: реагував на будь-який шум, навіть на двері, що грюкнули", – поділився ще один місцевий житель Олексій.

Салтівка після обстрілу

Усі місцеві жителі як один проклинають Росію. "Якщо раніше мої сусіди, навіть незважаючи на окупацію Криму та Донбасу, знаходили для Росії виправдання, то зараз як відрізало. Отримали щеплення від "русского міра". Після того, як на собі випробували "братню любов", моляться на нашу армію", – каже Ірина.

На Салтівці стоять трамваї з шибками, що вилетіли.

До захисників у Харкові ставлення справді трепетне. Побачивши хлопців у камуфляжі, підходять на вулицях та питають, чим можуть допомогти. Підходять просто потиснути руку або пригостити ароматним напоєм із пересувної автокав'ярні. На касах пропускають без черги.

Військові переконані, що думка про Харків як "абсолютно проросійське місто" – дурний міф.

"Тут є, звичайно, нюанси, але кількість патріотів України – величезна. Тож Росія круто прорахувалася. Багато харків'ян пішли воювати, і це факт", – каже офіцер.

Ліки в аптеках є, а ось грошей – немає

Страшні цифри, за якими величезний біль: від початку повномасштабного вторгнення Росії на Харківщині вже загинуло 617 цивільних, серед них 27 дітей. Багато людей було поранено.

Радниця голови Харківської обласної ради, волонтерка Наталія Попова каже, що всім постраждалим внаслідок обстрілу надається своєчасна та якісна допомога. Головне – довезти до лікарні. Те саме і з жінками, які народжують, – незважаючи на труднощі війни, вони отримують все необхідне.

Причому в лікарнях Харкова проводять не лише ургентні (термінові) операції, подекуди вже розпочали й планові. "Єдиний напрям, найскладніший для нас – це нейрохірургія, тому що нейрохірурги практично всі покинули місто і область. Декого вдалося залучити назад, і вони працюють", – говорить Попова.

Щодо харчування хворих, то такого, як зараз у лікарнях Харкова, – ніколи не було. "Бо коли госпіталізують одночасно чотирьох членів сім'ї, двоє з яких – діти, то зрозуміло, що до них ніхто не приїде, не привезе поїсти. Ми це зрозуміли в перші дні, й головним завданням було забезпечити харчування, бо одужати можна лише за повноцінної підтримки організму – і це зараз забезпечено", – пояснила Наталія.

Наталія Попова

У лікарнях для екстреної допомоги, для проведення операцій та лікування у післяопераційний період є всі необхідні медикаменти, пацієнтам не потрібно їх купувати.

"Якщо ми говоримо про стаціонар, інфузію, уколи, крапельниці тощо, – вони забезпечені всім. Якщо на тлі якогось захворювання потрібні антибіотики – вони є, а ось, наприклад, пробіотиків уже нема. Оскільки якщо в перші 30 днів війни нам йшла медична гуманітарка, то зараз – ні. Привозять перев'язувальні, антисептики, фізрозчини, якісь антибіотики – і все. Нам кажуть: мовляв, подивіться, у Харкові відкрито аптеки, в них усе є. А де ж людям узяти гроші на ліки, якщо у нас нічого не працює? Наприклад, у Харкові відкрито п'ять кав'ярень, а на початку війни їх було півтори тисячі", – каже Попова.

Попри те, що ситуація у Харкові дуже складна, сюди повертаються люди. Зізнаються, що вже нема ні грошей, ні сил "ховатися". Вірять у наших військових, котрі захищають улюблене місто. Ця віра – все, що їх тримає на плаву і не дає зневіритися.

Далі буде…