Блог | Страх перед перемогою України, або Небезпечна коаліція Путіна на Заході
Зараз — момент випробування для всього світу, і кожна країна має зробити свій вибір.
У багатьох, зокрема й у президента України в його останньому виступі, цілком справедливо виникли паралелі теперішньої ситуації навколо України з тим, як колективний Захід пішов на умиротворення Гітлера у 1938 році. Але давайте розділимо мухи та котлети, пише Андрій Понтковський для nv.ua.
Так, Франція, Німеччина, Італія, не побоюсь цього слова, просто зрадили Україну, нав’язуючи від імені Путіна мирну угоду, яка закріплює нові територіальні захоплення РФ. Адже те, що вони пропонують (італійський план, він цілком офіційний), — адже там дослівно йдеться: перше — припинення вогню, а друге — двосторонні переговори між Росією та Україною щодо спірних територіальних питань. Тобто, на думку цих держав, вже Запорізька та Херсонська області, а не лише Крим та Донбас, є не територією України, а "спірними територіальними питаннями", які слід обговорювати з РФ.
Ця політика, на мою думку, спричинена страхом перед можливістю перемоги України. Тому що перемога України, ліквідація наслідків російської агресії різко змінить міжнародну ситуацію та створить нову систему безпеки в Європі, де Франція та Німеччина втратять своє сьогоднішнє значення таких посередників Заходу у відносинах із Кремлем, з путінською Росією. А їм дуже хочеться зберегти це привілейоване становище. Тому зараз фактично утворилася коаліція Путіна, Макрона, Шольца та прем'єр-міністра Італії Маріо Драґі, чия програма — це закріплення на папері ще більшого захоплення українських територій.
Це дуже погана новина. Але є хороша новина. До цієї коаліції, із великих західних держав, явно не належать США, Великобританія та Польща. І доля війни залежить від допомоги озброєннями, насамперед Великобританії та США. На Німеччину вже сподіватися безглуздо. Вони просто займаються знущанням. Максимум, що пропонується десь у середині липня — це кілька Гепардів, до яких, виявляється, немає боєприпасів.
Все вирішуватиметься від інтенсивності постачання США. На найвищому політичному рівні підтримку України дуже твердо артикулюють усі лідери американської адміністрації — Байден, Остін і Блінкен. Але Україна висловлює розчарування темпами цього постачання. Так, є гаубиці, але не вистачає сьогодні систем залпового вогню, тому важко витримувати вогневу перестрілку з російськими військами.
У кожній війні трапляються дуже складні моменти. Ми всі впевнені у перемозі України. Сьогодні Україну часто порівнюють з Англією 1940 року, яка віч-на-віч боролася з Гітлером. Так і Україна, фактично, віч-на-віч бореться з путінською Росією.
Ну, бувають важкі моменти. Ось зараз є момент випробування для всього світу. І багато країн це повторюють. Ось точно висловив цю думку на форумі у Давосі прем'єр-міністр Словаччини Едуард Геґер. Він сказав: якщо Україна не встоїть, то завтра Бучі будуть у нас, у Словаччині. Це всі розуміють у Європі, але цього не хочуть розуміти правителі Франції та Німеччини. Французи, напевно, думають, що у разі перемоги російського фашизму в Європі, так, нові Бучі будуть у Литві, Польщі, Словаччині, а Париж залишиться таким чудовим, як у 1941−42 роках. І російські, бурятські і чеченські офіцери їздитимуть до Парижу на канікули, насолоджуватимуться круассаном і відвідуватимуть паризькі будинки розпусти.
Ось так сьогодні стоїть питання в Європі, і кожна країна має зробити свій вибір.
