Якщо Париж набрид: топ-5 місць Франції, де варто побувати

15 хвилин
21,8 т.
Якщо Париж набрид: топ-5 місць Франції, де варто побувати

У першій публікації "французького циклу" OBOZREVATEL докладно розповіли про Париж: як туди дістатися в нинішніх коронавірусних умовах, кого з українців до Франції пустять, кого ні, у якому з 20 паризьких округів зупинитися, де в ресторанах дешево та смачно поїсти і, звісно, що подивитися насамперед – аби відчути це контрастне, цікаве, особливе місто.

У цій статті, як ми обіцяли, радимо, куди поїхати з французької столиці, якщо ви вважаєте, що все "найжирніше" там уже бачили. Отже, топ-5 напрямків для вигідних самостійних екскурсій з Парижа.

Найрозкішніші палаци

1. Версаль.

Ну, це очевидно: все-таки Версальський королівський палац – друга за відвідуваністю пам'ятка Франції (після Ейфелевої вежі), і всі, хто цікавиться життям французького двору з кінця XVII століття і такими персонажами, як Людовик XIV, мадам де Помпадур та інші, хто асоціюється з шиком-блиском та любовними пригодами, знають: у Версалі треба неодмінно побувати. Переконувати, що ні, не будемо, просто розповімо, як не переплатити за це задоволення і побачити все найкраще.

Відео дня
Дзеркальна зала у Версалі.
Неймовірний Версаль зовні. Зрозуміло, не весь.

Про паризьку електричку RER ми вже писали – зокрема, що нею найзручніше дістатися до Діснейленду, який також у передмісті. Так ось, вона довезе і до Версаля: вам потрібна жовта гілка. Сісти на неї можна в центрі – наприклад, на станції "Сен-Мішель–Нотр-Дам". Їхати недовго, десь півтори години, і недорого – 8 євро 80 центів. Можна, звісно, й автобусом – він фінішує хвилин на 20 раніше. Та лише якщо не буде заторів, а якщо будуть – цілком можливо застрягти.

Квитки купуйте на офіційному сайті. І не лише тому, що вони там дешевші, ніж в екскурсійних бюро, а тому що на сайті Версаля їх дуже багато, і різних. Ви можете обрати як просто відвідування палацового комплексу, садів і парку, так і прогулянку з дегустацією вишуканих страв, велопрогулянку парком, катання на човні по Великому каналу, квиток для всієї родини, квиток для одного або двох, що буде дійсний цілий рік... Словом, безліч пропозицій, одна цікавіша за іншу.

Навіть тур тематичний можна замовити: про Людовика XIV, Марію-Антуанетту, Наполеона... Деякі проводять лише французькою (на сайті це зазначено), а деякі доступні різними мовами.

Що порадимо ми? По-перше, брати квитки онлайн, бо вони продаються тепер тільки онлайн – через пандемію (обирати потрібно не лише дату, але й час відвідування). По-друге, мати напоготові свій Green Pass, тобто сертифікат про вакцинацію в додатку Дія: його доведеться показувати разом із квитком. По-третє, пам'ятати про дистанцію та масковий режим. І по-четверте, обрати оптимальний варіант квитка під назвою Passport. Коштує він 27 євро, але з ним ви гарантовано потрапите в усі приміщення, все, що потрібно, дізнаєтеся завдяки аудіогіду, побачите сади та прекрасний парк. Якщо ж часу на Версаль у вас не так багато, є квитки від 12 євро – в один із палаців цього величезного комплексу. (Зазвичай саме такі квитки, в якусь одну частину Версаля, і продають за завищеними цінами різні турбюро).

Найцікавіший, на наш погляд, варіант екскурсії, яку теж можна забронювати на сайті, – це "Версаль. Fake News", або "Фейки про Версаль". З неї ви дізнаєтеся, чи правдиве все те, що ми можемо прочитати в інтернеті про життя французького королівського двору, а пишуть про нього багато: і що не милися, і що туалетів не було, і що дами в перуках мишей носили, а сам Король-Сонце був такий "запашний", що біля нього не можна було стояти. І що в любовних утіхах мешканці Версаля не знали міри – так само, як у випивці та їжі... Одразу скажемо: багато що – просто побрехеньки, будете слухати й повсякчас дивуватися, скільки ж міфів про загниваючий Версаль створили люди. І не в останню чергу – вихідці з СРСР...

Якщо їдете на цілий день, навіть не переймайтеся, де поїсти: і на території палацу, і в містечку Версаль, яким дуже радимо поблукати, є цікаві кав'яреньки. Зрозуміло, в містечку – різноманітніше і дешевше.

І так, коли йдеться про будь-які французькі музеї, не забувайте золоте правило: до 18 років, звідки б не приїхали, – безкоштовно, люди з обмеженими можливостями – безкоштовно, ті, хто їх супроводжує (тут уже сайт кожного конкретного музею дивіться), – або безкоштовно, або з 50-відсотковою знижкою, молодь до 26 років – безкоштовно, коли йдеться про громадян ЄС. Носіть при собі документи, що підтверджують вік. А у Версаля є ще й така особливість: з листопада по березень кожної першої неділі місяця – вхід безкоштовний абсолютно для всіх. Отже, заощадити 27 євро на квитку цілком можливо, якщо спланувати візит заздалегідь. (У турагенціях вам цього не скажуть, а просто візьмуть 50, 60, а то і 80 євро за екскурсію – якщо не скрізь, то в 90% випадків точно).

Ну а в понеділок у Версаль навіть не вирушаємо, бо по понеділках він зачинений.

2. Другий варіант "що подивитися в передмісті Парижа?" – Фонтенбло.

Палацовий комплекс, який чомусь, як і Версаль, часто називають замком, хоча ні один, ані інший замками не є. Довго розписувати різницю не будемо, скажемо лише, що замок передбачає елементи оборонної, фортифікаційної споруди, а палац – ні. Палац міг бути зведений як у межах міста, так і поза ними (якщо це заміська резиденція). Замок же сам по собі був містом: місто розташовувалося всередині його стін. Дуже багато цікавих книг на цю тему, і дуже, ну просто неймовірно багато замків у Франції. Лише в долині Луари їх... 77! Тому в цій серії нашого "французького циклу" ми про них писати не будемо – напишемо і намалюємо окремо.

Ренесансний палац у Фонтенбло.

А зараз, звісно, радимо оглянути Фонтенбло – чудовий ренесансний палац, де жили французькі королі і в будівництво якого вони вкладали як свої кошти, так і своє уявлення про прекрасне. Найпомітніший слід залишили, мабуть, зловісна королева Катерина Медічі та її чоловік Генріх II, який, на жаль, любив не свою дружину, а красуню Діану де Пуатьє (попри те, що вона була на 20 років старша за нього), і Наполеон Бонапарт, котрий двічі у цьому палаці – своєму улюбленому – був змушений відректися від престолу і навіть підписав договір, за яким вирушив у заслання на острів Ельба... Як жили перші особи Франції, у яких салонах приймали гостей, на чому спали, що вдягали – про все це ви дізнаєтеся, взявши аудіогід. Дуже прикро, що поки лише російською – хочеться, щоб і Версаль, і Фонтенбло швидше заговорили з українським туристом українською...

Як доїхати? З Ліонського вокзалу в Парижі, Gare de Lyon, щогодини ходять швидкісні поїзди – будете на місці за 40 хвилин. А місце, тобто потрібна вам зупинка, називається Fountainbleau Avon: уважно читайте назви станцій, бо в приміських поїздах їх не завжди оголошують. Від станції до палацового комплексу хвилин 20 пішки. Ходять і автобуси, але хіба з вікна роздивишся таке симпатичне місце? Квиток до палацу краще купити на сайті, коштує він 13 євро, але, знову ж таки, є категорії людей, для яких відвідування безкоштовне, і є безкоштовні дні.

Найпопулярніший острів

3. Третій пункт – Мон-Сен-Мішель.

Той самий, який у різних екскурсійних бюро теж подають і продають як замок, хоча це, знову ж таки, не замок, а острів у Нормандії, на території якого було розташоване укріплене абатство, а тепер – і абатство, і церкви, і музеї, і середньовічні будинки, і готелі, і кафе... Готелі – попередимо одразу – шалено дорогі, тому краще зупинитися деінде.

Мон-Сен-Мішель. Острів та абатство-фортеця.

Наприклад, у нормандському містечку Понторсон, теж дуже милому, неподалік від острова (з Понторсона в Мон-Сен-Мішель їздять автобуси, шатли, таксі), але ціни там значно нижчі: можна знайти номер і за 750, і за 1200 гривень за ніч. А саме містечко дуже мальовниче, із середньовічними будівлями і вузькими вуличками.

Для чого, власне, зупинятися? Бо поїздка в Мон-Сен-Мішель – абсолютно не тур одного дня. Не ведіться, будь ласка, на оголошення: плати 135 євро – і за 10 годин ми тобі все покажемо. Справа в тому, що від Парижа до Мон-Сен-Мішеля їхати години чотири, стільки ж назад. Та ще санітарні зупинки, що їх екскурсійні автобуси мусять робити кожні півтори-дві години. Як думаєте, скільки часу ви проведете безпосередньо на острові? На огляд якої пам'ятки цього часу вистачить?

До того ж подорож у Мон-Сен-Мішель дуже залежить від припливу, висота якого може досягати 13 метрів – тоді острів повністю відрізаний від материка. Невже ви хочете проїхати автобусом через усю Нормандію, щоб помилуватися островом здалеку і повернутися в Париж?

Певно, що ні. Ось тому ми радимо: виділяйте на Мон-Сен-Мішель хоча б два дні. Потяги в Понторсон ходять і зі Східного вокзалу в Парижі, і з Північного, і з вокзалу Сен-Лазар. У дорозі – близько чотирьох годин, квиток коштує від 28 євро: раніше візьмеш – менше заплатиш.

Приїжджаєте – сідаєте на автобус до острова, гуляєте цим дивовижним місцем, що став прообразом фортеці Мінас-Тіріт у фільмі Пітера Джексона "Володар кілець", і назад, на автобусі, – в Понторсон, де можна і переночувати за прийнятні гроші, і скуштувати місцеві делікатеси.

Які? Зрозуміло, устриці – де, як не в Нормандії? Морські гребінці. Різноманітні рибні страви. Та й м'ясні теж, адже Нормандія славиться копченими ковбасками зі свинячого шлунка та всього того, що наші туристи досі називають субпродуктами, а також кров'янкою. Не схожою на ту, яку звикли їсти в Україні, але в чому різниця, ми не розкажемо: їдьте, куштуйте, порівнюйте!

Найбільш український куточок Франції

4. Четвертий пункт нашого списку – Санліс, місто Анни Ярославни.

За деякими даними, саме в цьому містечку королева Анна жила після смерті чоловіка, французького короля Генріха I з династії Капетингів, і саме тут у 1060 році заснувала абатство святого Венсана. Є воно й нині – щоправда, відновлене після Великої французької революції. Біля входу – пам'ятник нашій княжні, їхній королеві. (Він у цьому місті не один).

Пам'ятник Анні Ярославні у Санлісі.

Французи Анну, освічену і розумну, дуже любили, вважали красунею і називали "рудою Агнесою". Пробачили навіть сумнівний другий шлюб: річ у тому, що в другого її чоловіка, багатого феодала Рауля де Крепі-і-Валуа, вже була законна дружина, яку заради Анни він просто вигнав (за що був відлучений від церкви). У Санлісі діє культурний центр Анни Київської, є греко-католицький храм і досить потужна, свідома українська громада. Отже, тут в українців досить багато шансів зустріти своїх і дізнатися, що ми не лише працюємо на будівництві у Європі – ми давно зробили свій внесок у будівництво власне Європи.

Ну і саме містечко дуже миле, старовинне, не зіпсоване новою забудовою, тому що мерія просто не дає дозволу будувати поряд із історичними нові будівлі. Тож цілком можливо, вулички Санліса пам'ятають ходу нашої Ярославни, котра йде у який-небудь храм: за її часів у правителів не було величезних кортежів.

Санліс за 50 км від Парижа, і найпростіше доїхати до нього з аеропорту Шарля де Голля. Можна дістатися туди на RER, а потім узяти таксі, а можна заощадити, знайшовши станцію Gare routiere Roissy і сівши на автобус, який домчить вас до королеви Анни за смішні 45 гривень.

Найвеличніший собор і справжнє шампанське

5. І, нарешті, п'ятий пункт у списку OBOZREVATEL – прекрасне місто Реймс. Звісно, це вже не паризьке передмістя, а столиця регіону Шампань, куди турбюро зазвичай возять туристів на дегустацію місцевих вин.

І з'їздити, і продегустувати те, що вам подобається, можна значно дешевше, якщо спланувати поїздку самостійно. До Реймса – автобусом Flixbus з паризького автовокзалу Bercy Seine (квиток коштує від 209 грн, усе залежить від того, коли брати), а там – до центру – міською електричкою (близько півтора євро).

Виходите з вагона, робите кроків 20 – і завмираєте, бо такої краси, як Реймський собор, нема у всій Франції. Готики – так, багато. Полум'яної готики – теж багато. Але Нотр-Дам-де-Реймс, собор, де коронувалися всі французькі королі, – один. Навіть розпіарений Віктором Гюго собор Паризької Богоматері у найкращі свої часи, до пожежі 2019 року, не був настільки величним та урочистим.

Величний Нотр-Дам-де-Реймс, собор коронацій.

Обов'язково підніміться на оглядовий майданчик і погляньте на місто з висоти веж. Неодмінно потиняйтеся годину-півтори всередині, розгляньте неймовірні вітражі, як середньовічні, так і ті, над якими працював Марк Шагал: це справжні шедеври. Придбайте в соборі путівник по вітражах і статуях – і ви прочитаєте всю історію християнства у Франції, побачите всіх королів і королев. Нашу Анну теж: адже коронували її в Реймсі.

Вітраж-троянда Реймського собору.

І саме в цьому місті зберігається одна-єдина реліквія, пов'язана з цією та багатьма іншими коронаціями. І ні, це не Реймське Євангеліє! (Адже кирилична частина цього рукопису, на думку більшості європейських науковців, на сторіччя молодша за Ярославну, а глаголична взагалі з території сучасної Чехії і датується XIV століттям – аж ніяк не могла наша княжна в першій половині XI століття цю книгу до Франції везти. І не присягали, на жаль, на цій книзі королі).

Навіть учені сперечаються, скільки ж насправді таких прекрасних статуй у Нотр-Дам-де-Реймс.

Ми маємо на увазі так звану Реймську ампулу, посудину для священного єлею, який використовувався ще в V столітті, коли тут, у Реймсі, прийняв християнство Хлодвіг – перший король іще не Франції, а франків. З того часу ампула стала невід'ємним атрибутом коронацій, і Анну, і її чоловіка Генріха помазали на правління єлеєм саме з неї. На жаль, революціонери французькі ампулу розтрощили (як символ монархії), вціліли лише деякі частини, але що сталося з уламками, ви дізнаєтеся, приїхавши в Реймс. І – даємо підказку – якщо знайдете ще один прекрасний зразок готики, базиліку Сен-Ремі, або святого Ремігія. Оскільки саме там слід шукати священну реліквію.

А Реймське Євангеліє, хоч Ярославні нашій і не рідня, поза сумнівом, має стосунок до Київської Русі і Києва, адже частина, написана кирилицею, походить саме з наших країв. І дуже прикро, що бібліотека Карнегі в Реймсі (вона поруч із Нотр-Дам) дала дозвіл на вивезення цієї пам'ятки писемності... на виставку до Москви. Як сполучної ланки між Францією і, з якогось переляку, Росією. Сподіваємося, в січні 2022, коли ця феєрія франко-російської дружби закінчиться, манускрипт повернеться з Москви до Франції. І коли-небудь відвідає Київ – після 900 років розлуки...

Базиліка Сен-Ремі у Реймсі.

Ну, тепер про базиліку Сен-Ремі. Обов'язково шукайте її ще й тому, що коли не знайдете, ви ж шампанського не скуштуєте! Того самого, справжнього, з Шампані. Не "Советского", у якого термін витримки був 25 днів...

Саме навколо Сен-Ремі розташовані дегустаційні зали найкращих шампанських будинків: Veuve Clicquot, вона ж "Вдова Кліко" (ми одразу за допомогою посилань ведемо вас не просто на сайти, а на адреси дегустаційних зал і ціни), Taittinger ("Тетенже" правильно зветься цей будинок, і якщо у "Вдови" дегустація 55 євро, то тут – від 27-ми), GH Martel & Co тощо.

Дегустувати шампанське ви, найімовірніше, будете ось у такому колоритному місці.
У кожного розміру пляшки є своє ім'я. Власне Пляшкою, Bottle, називають лиш одну посудину на цьому фото. Вгадайте, яку?

Щоб не заплутатися в назвах і асортименті, зазирніть у Реймсі в туристичний центр: він вам на шляху стрінеться абсолютно точно, бо розташований навпроти Реймського красеня-собору. Там ви абсолютно безкоштовно отримаєте мапу, де всі шампанські будинки позначені, і зможете дізнатися про ціни в будь-якому, що вас зацікавив. Скажемо одразу: який би не обрали, не помилитесь. Усі класні і більше нагадують музей, аніж вино-горілчаний магазин.

Найжвавіша закуска

Тепер про те, чим шампанське закушувати. Часто запитують, і питання це смішне, бо відповідь дуже проста: та чим хочете! Можете місцевим печивом "Реймська троянда": його ще занурюють у шампанське, перш ніж надкусити. Це такі рожеві довгасті печеньки, присипані цукром, ви їх усюди знайдете. Можна місцевим ароматним сиром. Можна фруктами. На дегустації, що є не просто розливайкою, а цілком змістовним інформативним гастротуром, вам усе детально розкажуть, причому найліпші фахівці з питань Шампані і шампанського. Та оскільки дегустація все ж передбачає те, що вина ви будете куштувати, то... То назад їдьте теж на автобусі, і в жодному разі не варто орендувати машини для поїздки з Парижа в Реймс.

Ну і ось що додамо: після кожної статті нам надсилають питання, і серед них бувають досить непогані – на які нам самим хочеться відповідати. Так, читачка поцікавилася: де в Парижі можна недорого скуштувати жаб'ячі лапки і чому OBOZREVATEL абсолютно не приділив їм уваги в статті про Париж?

Жаб'ячі лапки. Сирі і смажені.

Виправляємося, пишемо про лапки. Якщо вам не шкода жабок, від яких у їжу йдуть, власне, тільки ці дві лапки і яких везуть до Франції аж із далекої Індонезії (так-так, жаба, яку ви з'їсте, не буде "француженка"), то йдіть і куштуйте: цю страву, що називається сuisses de grenouille, подають у багатьох бістро, ресторанах французької і навіть китайської кухні. Коштує вона від 16 до 40 євро за порцію, на смак що за 16, що за 25 (за 40 ми, чесно кажучи, не брали – грошей шкода) приблизно однакова. Замовити її просто, навіть якщо ви взагалі не говорите французькою. Достатньо згадати, як звали головного героя роману Патріка Зюскінда "Парфумер". Гренуй – це в перекладі з французької жаба. Отже, запитуйте Гренуя – і не помилитеся.

Але ресторанчик із лапками ми вам все-таки порадимо, і не на правах реклами, а з кількох міркувань: він у самому центрі (не треба довго блукати), невисока ціна на цей делікатес (ті самі 16 євро) і французька манера, а не китайська, це диво готувати. Місце називається Le Luis, розташоване за кілька кроків від Лувру.

А в наступних публікаціях про Францію ми розповімо, де найжирніші равлики, найбільш зіркові кухарі та найкращі вина. Готуйтеся!