"Ви обов'язково повернетеся сюди знову!" Українка про життя у диво-країні

Наталя Осипенко родом із мальовничого Поділля. Уже 11 років українка живе у столиці сонячної Грузії - місті Тбілісі. Причина її переїзду - заміжжя. І хоча вона не мріяла жити за кордоном, довелося обирати між любов'ю і Батьківщиною.

Про те, як можна жити у величезному місті, а відчувати себе у селі, чому не потрібно обурюватися платною грузинською медициною і чому варто відвідати цю країну хоча б як турист - в її ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL.

Історія переїзду

Я родом із мальовничого Поділля, але ось уже як 11 років живу у столиці сонячної Грузії - місті Тбілісі. Причина мого переїзду проста, банальна і стара як світ - заміжжя. Ніколи не мріяла жити за кордоном, але саме життя вносить корективи у наші думки та почуття. У 2006 році я зустріла свого майбутнього чоловіка, а через півтора року ми одружилися, тому мені довелося обирати між любов'ю і Батьківщиною. Не скажу, що було легко, адже довелося залишати сім'ю, друзів, роботу... Було важко, але я зважилася.

Перші враження

Природа вражає всіх, хто приїжджає до Грузії вперше. І приваблюють навіть не чарівні гори, які постійно видно на горизонті. Це диво, що на маленькому шматочку землі, площею як дві наші області, таке розмаїття ландшафтів і кліматичних зон, таке багатство флори, яке не перестає дивувати! А ще я в захваті від того, що завдяки перепаду висот деякі пори року дуже розтягуються у часі. Наприклад, бузок тут цвіте з кінця березня до кінця травня. Така сама ситуація і з іншими квітами, ягодами і фруктами. Тому якщо не встигаєш насолодитися навесні, просто їдеш туди, де вона ще трошки затрималася, і це може бути всього у 20-30 хвилинах їзди від центру столиці.

Читайте: "Ковзати вниз по ущелині": історія про секретну подорож до української Атлантиди

А ще приємна новина для любителів зимових розваг: лижний сезон тут триває до середини квітня, а після будівництва нової канатної дороги у Гудаурі обіцяють, що сезон триватиме все літо!

Так що у країні приємного і вражаючого багато, а звикати мені довелося хіба що до чужої мови на вулицях і того факту, що я, все ж, не вдома.

Грузини

Грузія майже вся порізана гірськими хребтами, тому для неї характерні кілька кліматичних зон і різноманітні ландшафти: гори і плоскогір'я, ущелини і долини, де і умови навколишнього середовища, і клімат різний. Завдяки цьому на невеликій території у відносній ізоляції сформувалася значна кількість народностей, а отже й історичних регіонів, що дуже відрізняються одна від одної культурою, кухнею, одягом і традиціями. А іноді й мовою, як регіони Сванетія і Самегрело, які навіть сьогодні говорять на мовах, зрозумілих тільки їхнім жителям.

Часто жителі регіонів несхожі за зовнішністю - типажів грузинів настільки багато, що насправді скласти єдиний портрет, який існує в стереотипах ще з радянських часів, просто неможливо - вони занадто різні! Крім того, за жителями різних регіонів давно закріпилися певні шаблони щодо менталітету і характеру. Досить часто вони "працюють" і сьогодні, як не дивно! Цей факт часто є основою для створення анекдотів, які грузини розповідають один про одного!

Напевно всі чули про грузинську гостинність, і це дійсно правда! Люди відкриті, привітні й доброзичливі, люблять спілкуватися і знайомити зі своєю культурою, традиціями, а сам гість вважається в Грузії подарунком Бога, тому до нього тут завжди особливе ставлення. Емігранти теж почуваються в Грузії абсолютно нормально. Мені здається, якщо ти інтегрований у суспільство, володієш мовою країни, в якій проживаєш, ставишся з повагою до місцевих звичаїв, жодних проблем не має бути.

Грузини дуже амбітні, і дівчата навіть більше, ніж хлопці - вони намагаються ні в чому не відставати від останніх, прагнуть отримати гарну освіту та їздять вчитися за кордон, присвячують себе творчості й кар'єрі.

Між сусідами відносини різні, як і всюди. Мешканці будинків типу "італійського подвір'я", побудованих років сто тому з внутрішніми дворами і загальними балконами, часто близько знають один одного, ходять один до одного на каву і спілкуються щодня. Життя у таких кварталах - як життя у селі чи провінційному містечку, де всі один одного знають. А от життя у сучасних багатоквартирних висотних будинках диктує свої правила спілкування і тут воно вже трохи обмежене.

Кухня

До неї мені зовсім не довелося звикати - усе смачне і жодної екзотики, а смаки досить звичні для європейця. Майже всі страви без проблем може приготувати кожен зі звичного набору продуктів. Споживають усі види м'яса і птиці, багато овочів, сирів і молока, люблять страви з тіста. Для вегетаріанців можу порадити звернути увагу на грузинську кухню - стільки смачних страв з овочів, трав і горіхів, що про м'ясо можна і не згадувати!

Взагалі грузини досить консервативні, що стосується їжі, і не дуже швидко переймають страви з інших кухонь. А сьогоднішня грузинська кухня - це квінтесенція традиційних страв із різних куточків країни. Наприклад, хінкалі, які сьогодні готують скрізь, родом із гірських регіонів, і вважається, що там їх готують найкраще. Тут люблять прянощі та різноманітну пряну зелень. Що стосується спецій, то зазвичай у них не так легко розібратися - комбінації куди застосовувати, що чому підходить... Коли я готую грузинські страви, я спокійно можу обійтися дуже невеликим набором. А ось свіжих трав не шкодую ніде - адже продаються вони цілий рік.

Читайте: Потяги для подорожей: топ-5 найкрасивіших

Із звичними продуктами теж немає проблем. Торгівля між нашими країнами розвинена добре і можна купити майже все - я частенько купую українські сиро-копчені ковбаси, цукерки та шоколад і багато іншого... навіть борошно з Поділля, а іноді й молоко. Всі знайомі продукти можна знайти і на ринку, і в супермаркетах. Навіть не знаю, чого тут немає... Може такого сала, як у нас!

До речі, український борщ тут готують у багатьох сім'ях, і я теж не виняток, проте мій чоловік його не надто любить, як вінегрет і вареники. А ось домашню ковбасу, сало, шинку, голубці, пиріжки з різними начинками любить, але балує його цим моя мама.

Сервіс

Країна останніми роками розвивається у напрямі туризму і завдяки йому. За останні 10-12 років побудовано значну кількість доріг, готелів, хостелів та гестхаусів, відкрито для відвідування або відреставровано чимало туристичних об'єктів. Працює багато турфірм, які доставлять туриста у будь-яке місце країни. Ресторанів тут завжди було багато, а тим більше зараз, і, як не дивно, всі заклади заповнені! Багато з приїжджих скаржаться на рівень обслуговування, тривале очікування замовлення. Чесно кажучи, останнім часом на це скаржаться і місцеві. Зате ціни і порції адекватні - для того, щоб їсти, а не тільки проводити час!

У лікарнях, банках та в інших установах обслуговування населення діють системи автоматичної черги. Інтернет - все місто покрите опто-волоконною мережею, Wi-Fi є в кожному закладі, а мобільний 4G доступний у всіх мережах мобільного зв'язку по всій країні.

У столиці та за її межами добре розвинена транспортна мережа - метро, ​​автобуси, маршрутні таксі, а також дві канатки і фунікулер для підйому в парки і до популярних туристичних об'єктів. На всіх автобусних зупинках є електронні табло і не доводиться гадати, як швидко приїде потрібний номер автобуса. У всіх видах транспорту можна і потрібно розраховуватися транспортною картою, яку можна купити у метро за 2 ларі (трохи менше 1 долара). Після того, як ця картка вам не знадобиться, її можна здати назад (протягом місяця) і повернути свої гроші. Актуально для гостей столиці.

Проїзд в метро і автобусі коштує 0,5 ларі, маршрутка - 0,8 ларі. У маршрутках, крім картки, можна розраховуватися також і грошима. Карткою користуватися дуже зручно - протягом 1,5 години після першої поїздки можна міняти транспорт (метро, ​​автобус) абсолютно безкоштовно. У маршрутці при оплаті карткою перший проїзд коштуватиме 0,80 ларі, а всі наступні - 0,65 ларі. Поповнити транспортну карту можна в метро і в будь-якому терміналі, що розташовані у місті майже на кожному кроці.

Що стосується шопінгу, то крім великих ТЦ зі світовими брендами одягу, є багато бутиків цікавих молодих грузинських дизайнерів, ювелірних салонів з прикрасами традиційної перегородчастої емалі, картинних галерей, антикварних магазинів.

Медицина

Медицина розвинена на пристойному рівні, а деякі напрями навіть на досить високому. Це стосується гінекології, офтальмології, стоматології, тому має місце медичний туризм. Люди приїжджають переважно з Азербайджану і арабських країн. Їх приваблюють гарне обслуговування і відносно низькі ціни. Також зараз добре розвивається мікробіологія (лікування бактеріофагами). Цю галузь медицини, наскільки мені відомо, фінансують американці.

Читайте: Українські Мальдіви і місто-острів: топ-5 неймовірних місць для подорожей

Реформи у медицині почалися тут задовго до мого приїзду і тривають досі. Безкоштовних медичних послуг я вже не застала - всі клініки приватні. Звичайно, це не всім подобається, проте не доводиться гадати, кому яку суму покласти у кишеню і ще й догодити! За консультацію лікаря доведеться заплатити 50 ларі (15 доларів) і окремо за інші послуги, якщо такі будуть.

Досить популярна страхова медицина, але вона швидше "примусова", ніж добровільна - всіх, хто працює, роботодавець змушує оплачувати страховку, яка, звичайно ж, у нормальному випадку (не нещасному) майже нічого не покриває.

Проте є і позитивна практика. Мене приємно здивував той факт, що оперативні втручання у пенсіонерів, дітей та інших соціально незахищених верств населення, а також лікування онкохворих частково фінансується державою. І частка державного фінансування часто досить вагома. Наприклад, мамі моїй знайомій торік зробили операцію на серці - держава фінансувала 75% вартості операції. Місяць тому їй зробили операцію на нозі і держава профінансувала 90% вартості. Наскільки мені відомо, в Україні цього немає.

Безкоштовним є виклик швидкої допомоги. Викликали неодноразово - приїжджають висококваліфіковані й уважні фахівці. Що стосується дітей, то безкоштовний також візит до педіатра або його виклик додому у разі необхідності. До місцевих лікарів сама зверталася неодноразово (навіть оперувалася і народжувала у Грузії) і загалом завжди залишалася задоволена якістю послуг, що надаються, і окремо уважним ставленням. До речі, нинішній міністр охорони здоров'я Давид Сергієнко має українське коріння.

Висновок

Підбиваючи підсумок, можу сказати, що і країна загалом, і місто Тбілісі, де я живу, дуже мені подобаються і відчуваю я себе тут абсолютно комфортно!

Для тих, хто бував тут, я, можливо, не сказала нічого нового - більшість із них і так не обмежуються одним приїздом. А тим, хто не відвідував цю сонячну країну, хочу сказати: не сумнівайтеся і не бійтеся! Приїжджайте сюди разом із сім'ями, друзями - вам обов'язково сподобається! Грузія прекрасна, а з кожним роком ще й стає дедалі більш комфортною для туристів і подорожей!

А ще я майже впевнена, що після першої поїздки ви обов'язково повернетеся сюди знову!

Більше фото з Грузії дивіться в Instagram-блозі Наталі.