Та сама Швейцарія, тільки дешевше: як бюджетно і ненудно провести вихідні в Румунії

12 хвилин
24,8 т.
Та сама Швейцарія, тільки дешевше: як бюджетно і ненудно провести вихідні в Румунії

Українським туристам Румунія відома, головним чином, завдяки одному регіону – Трансільванії – і замку Бран, який з легкої руки письменника Брема Стокера асоціюється з графом Дракулою. Але крім цього розкрученого місця, у Румунії безліч інших, не менш цікавих. До того ж від нас до них рукою подати.

OBOZREVATEL дізнався, як яскраво і бюджетно провести вихідні в Румунії, якої ви точно ще не знаєте.

Наша Дія і румунський паспорт: хто кого?

Для чергової дводенної прогулянки обираю не Трансільванію, і навіть не помпезний Бухарест, а найближчий до України регіон – Південну Буковину, куди легко дістатися з Чернівців. У будні з чернівецького автовокзалу туди щоранку вирушають автобуси, і за 240–260 гривень ви легко доїдете до найближчого великого міста Румунії – Сучави.

Відео дня

О 7:10 виїхав – близько 10 ранку на місці. У вихідні з транспортом складніше, проте завжди виручить Blablacar: чернівчани регулярно мотаються до Сучави та Ясс на закупи і за ті ж гроші беруть попутників або навіть організовують невеликі шопінгтури – у сучавський торговий центр Iulius Mall. Приєднатися до такого туру не проблема. А от щоб не було проблем після, на кордоні, уважно читайте матеріал.

Тронна фортеця в Сучаві та монастир у Путні.

Отже, кого пускають до Румунії? Вакцинованим – зелене світло, однак знайте: румуни визнають лише ті чотири вакцини проти коронавірусу, що дозволені Європейським агентством лікарських засобів (EMA). Це Comirnaty від компанії Pfizer, Spikevax від Moderna, Vaxzevria від AstraZeneca і Janssen виробництва Johnson & Johnson.

Тому якщо ви зробили щеплення китайським Sinovac-CoronaVac або Sinopharm, для в'їзду в Румунію вам потрібен негативний ПЛР-тест, зроблений не раніше, ніж за 72 години до моменту перетину кордону. А там уже як пощастить, адже співробітник румунського контрольно-пропускного пункту може попросити вас пройти тест повторно і в разі, якщо результат виявиться позитивним, відправити на ізоляцію на 14 днів.

При мені шістьох пасажирів великого туристичного автобуса повели на тести, не повіривши результатам українських ПЛР. "Щасливчики" були шоковані: їхали з агенцією в тур вихідного дня, а застрягнути в чужій країні можуть аж на два тижні...

Якщо вакцина у вас "правильна" і COVID-сертифікат для виїзду за кордон, з усіма даними та печатками, на руках – теж не розслабляйтеся. На папірець ніхто не подивиться – обов'язково потрібен електронний сертифікат у застосунку Дія. Якщо не підтягнутий він у вашу Дію або є тільки внутрішній, не міжнародний – вас повернуть назад на Батьківщину.

Узагалі не встановлена Дія в смартфон – теж розвернуть, ввічливо пояснивши: нічим допомогти не можемо, це ваша програма і вимоги з вашого боку, через стурбованість величезною кількістю підроблених сертифікатів. Коли скачаєте – тоді й приходьте. Якщо Дія раптом дала збій, не відкрилася на кордоні через проблеми з інтернетом або у вас просто розрядився телефон – знову ж, ваші проблеми. Вирішуйте їх удома.

З мого шопінгбуса висадили трьох, і мене серед них – саме через те, що в програмі Дія не було електронних сертифікатів. На паперовий ніхто й не глянув. Довелося пішки йти в Україну і вже там завантажувати документи, неабияк помучитися з необхідним для цього цифровим підписом, з перевіркою фото, мало не годину вертіти головою...

– Ой, дочечко, як це складно! – журилася пенсіонерка в хусточці, дивлячись на мої старання. – Якби не румунський паспорт, я б, мабуть, уже й сина з онуками не побачила, вони в Румунії живуть. Бо ну хто мені таке чудо встанове? І куди встанове – на лоб? Хіба в баби такий телефон?

– Так цифрова країна, вона ж не для баби, – послужливо пояснив їй наш, український, митник. – Для баби вже тільки чотири дошки – і земельки трошки...

Затягнувши сертифікат у Дію, збираюся знову до румунів – на піший перехід, адже бус чекати не став. А на контролі розгортається інша цікава історія: миловидна блондинка Ліля заплуталася в паспортах. Виявилося, у неї їх аж три: український, румунський, ізраїльський. Виклавши нашому митникові усе це віяло документів, вона простодушно просить поради: "Як думаєте, за яким до них краще в'їхати?".

До слова, серед тих, хто подорожував до Румунії в нашому мікроавтобусі, тільки з українським паспортом була я одна. У всіх чернівчан були румунські: "Якщо дають, чому не брати? Не мали б ми права, нам би й не давали. У Чернівцях у всіх по два, по три паспорти". "А як же закон?" – цікавлюся. "А хто закони складає? У них у всіх то американське громадянство, то ізраїльське, то ще якесь...". Хіба заперечиш?

У власників паспортів Румунії ніхто не питав Дію та сертифікати. За словами румунських митників, вакцинуватися в цій країні можна хоч у торговому центрі, хоч у тому ж замку Дракули та інших туристичних місцях. Навіть тут, на кордоні. Але румуни, хоча й носять маски в громадських місцях, робити щеплення від "корони" не поспішають: "Треба, щоб нас змусили. А поки ніхто особливо не тисне".

Фрагменти унікальних фресок. "Сходи праведників" з Сучевиці, а під ними – елементи зовнішнього оздоблення церкви у Воронці.
"Євросоюз дав дві речі: можливість їздити на заробітки й дороги"

Одразу за КП – обмінник (згідно з курсом, 1 румунський лей – 6 грн 30 коп) і штук 20 жовтих таксі. Але не раджу вестися ні на одне, ні на інше: леї краще зняти з картки в банкоматі у тій же Сучаві або найближчому селищі Серет, а таксисти явно розраховують на те, що ви з України везете мішок грошей. До Сучави (54 кілометри) мене збиралися домчати і за 60 євро, і за 45...

Я виявилася хитрішою: дійшла до найближчого придорожнього готелю і попросила адміністратора викликати таксі. У результаті доїхала приблизно за 20, суто за лічильником, і віз мене саме той водій, який спочатку кричав про 60 євро. Сказати, що він страшенно зрадів, коли побачив, кого забирає з готелю "за мінімалку", – не сказати нічого.

Місцеві таксисти здебільшого розуміють українську і непогано нею балакають. Усі вони з прикордонного селища Серет, де говорять як румунською, так і українською. "Ми самі не знаємо, хто ми – румуни, українці? Буковинці, так правильно", – пояснив дорогою 55-річний Марчел, який таксує тут останні п'ять років.

До цього був на заробітках, поки дозволяло здоров'я: "Половина Румунії – в Німеччині на полях. Квасолю збирають, цибулю, моркву... Євросоюз дав нам дві речі: якщо сил вистачає, можна поїхати і більше заробити, тому що тут середня зарплата 300–350 євро, а там – півтори, дві тисячі платять. Ну і дороги хороші – будували румуни за євростандартами".

Дороги й справді чудові, і долітаємо ми до Сучави хвилин за 30. Часу на те, щоб оглянути визначні пам'ятки, більше ніж достатньо.

Що дивитися в Сучаві? Обов'язково – Тронну фортецю. Адже Сучава не просто гарне місто, а місто, що було столицею Молдови (цей регіон Румунії якраз і є історична Молдова), і зробив його столицею наш подільський князь Юрій Коріятович – той самий, якому ми завдячуємо наявністю красуні-фортеці в Кам'янці-Подільському. У 1370-і роки його запросили правити Молдовою, і Юрій погодився. Панував недовго, та залишив по собі добру пам'ять – найстаріший храм Сучави, церква Георгія Змієборця. Саме цього святого з тих часів вважають захисником та символом міста.

У Сучаві народився майбутній український релігійний діяч і меценат Петро Могила, і тут же, обороняючи фортецю, поліг у бою 20-річний зять молдавського господаря Василя Лупу і син українського гетьмана Богдана Хмельницького Тимофій (Тиміш).

У середні віки Тронна фортеця була резиденцією молдавських господарів, і навіть зараз, після численних руйнувань, вигляд має вражаючий, тому по фото для Instagram вам сюди. І церкву Святого Георгія, навіть якщо культові споруди вам не особливо цікаві, раджу подивитися: фрески здивують. Хоч і не так сильно, як ті, які можна побачити, від'їхавши від Сучави зо два десятки кілометрів.

Південна Буковина славиться унікальними фресками. Вони збереглися в монастирях і церквах XV – XVI століть, що ввійшли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Сучевиця, Молдовиця, Путна, Арборе, Воронець, Петрівці, Гумор... Боюся забути якусь точку на карті, але у всіх названих місцях є приголомшливі храмові споруди – з дахами, схожими на капелюшки грибів. Такі дахи потрібні, щоб захистити від дощу і снігу... зовнішні фрески, адже ці церкви розписані як усередині, так і зовні.

Воронець, Сикстинська капела Східної Європи. Угорі фото фрески "Страшний суд", під ним – Святий Георгій.

Я бачила їх усі, і ви запросто зможете це зробити, причому навіть за день, якщо поставите за мету подивитися на найяскравіші церкви у світі і приїдете власним транспортом. Якщо ж, як я, вирішите подорожувати рейсовими автобусами, знадобиться днів два. Автобуси, до речі, нові і вельми зручні, навіть ті, що ходять по селах. На всі квитки мені знадобилося близько 50 леїв – 315 гривень. Ну а якщо ви не налаштовані так активно кататися, даю свій топ-3 – які з цих приголомшливих пам'яток дивитись обов'язково.

"Гра престолів", румунська Сикстинська капела і безцінний український скарб

На першому місці – Воронець і старовинна церква кого? Правильно, Георгія Змієборця. Побудована лише за три місяці і три тижні в 1488-му – за велінням найшанованішого правителя Штефана чел Маре (прізвисько перекладається як "Великий"). "Прийняв крихку глиняну країну, – говорять про нього, – а залишив міцне кам'яне князівство".

Якби про воєводу, короля, князя – називайте як завгодно, не помилитеся – Штефана зняли серіал, це була б друга "Гра престолів", тому що доля в нього дивовижна. У юності ховався в Угорщині від кровожерного дядька, який скинув з престолу його батька. Потім повернув собі трон, заручившись підтримкою... Влада Дракули. Одружився з київською княжною Євдокією – шкода тільки, прожила вона недовго. Відбив у турків стратегічно важливу Кілію і неабияк псував кров наймогутнішому султану з династії Османів – Мехмету Завойовнику.

А після кожної перемоги будував прекрасну церкву, і в підсумку звів їх аж 44 – на території нинішніх Румунії, Молдови і навіть у Греції на Афоні. Вважався завзятим захисником християнства в цій частині Європи – як, утім, і його союзник Дракула. Тільки Дракула був католиком і благословення на війну з турками отримував від Папи, а православний Штефан – від свого духівника Данила Пустельника, пізніше визнаного святим.

За легендою, праведник порадив воєводі, як розбити турків, і на знак подяки той побудував церкву у Воронці, присвятивши її Георгію Переможцю. Зображення святого на білому коні, який топче копитами страшного змія, непогано збереглося – воно на стіні біля самого входу. Але коли дивишся на величезну, на всю стіну, зовнішню фреску "Страшний суд", розумієш, чому цю церкву називають Сикстинською капелою Східної Європи.

Тут Бог-Отець, який дивиться з небес, Ісус у ролі вищого судді, царі й пророки, чиї історії читаєш, наче текст: он Давид та його гуслі, Даниїл, кинутий до левів, а там – Йона і кит... Геєнна вогненна, куди падають грішники, зрозуміло, теж є – у правому нижньому кутку. Зображення, зроблені в XVI столітті, чудово збереглися, добре видно написи кирилицею – для тих, хто був навчений грамоті. А хто читати-писати не вмів – надихалися картинками. Як не повірити в Бога, дивлячись на таку красу?

Румуни дуже бережуть ці церкви. Храм чинний, поруч із ним – жіночий монастир Румунської православної церкви (у румунів із 1856 року свій патріархат, і ніхто не запитує, нащо це потрібно і чому це важливо), але палити свічки в храмі заборонено – це можна робити в спеціальних лотках у дворі. Навіть знімати всередині (а всередині теж приголомшливі фрески!) заборонено: черниці суворо за цим стежать.

Однак з приводу того, в чому можна заходити до церкви, а в чому ні, забобонів немає. Ніхто не змушує жінок надягати паломницькі спідниці поверх штанів або прикривати голову 20 раз юзаною "черговою" хусткою. Прийшла, квиток купила (дорослий – 63 гривні, дитячий удвічі дешевше) – вже молодець.

За ті роки, що церква у Воронці слугує наймогутнішим туристичним магнітом, вона обросла і сувенірними крамницями, де туристи можуть придбати магнітики, вишиванки (точно такі, як у Чернівцях), писанки, дерев'яні ложки, вино та мед, а також надзвичайно гарними шале – прямо як у Швейцарії. "Невже в таких палацах живуть місцеві?" – здивувалася я, і офіціанти в ресторанчику румунської кухні пояснили: "Ні, наші так не живуть. Треба років 10 всією сім'єю бути на заробітках, щоб побудувати такий гостьовий будинок – для туристів".

Відпочити в Румунії можна у справжніх швейцарських шале. Ще й з геранню.

Просторий двомісний номер з усіма зручностями в такому шале обійдеться в 700–900 гривень. Можна знайти і за 600, і, зрозуміло, за пару тисяч – на будь-який гаманець. Але і там, де дешевше, і де дорожче, з вікон видно приголомшливий карпатський (мало не написала "альпійський") пейзаж. А найкрасивіші шале саме ті, в яких є румунська родзинка – дерев'яна "риб'яча луска" на стінах. Ані в Німеччині, ні в Швейцарії будинки так не прикрашають.

Румунська родзинка – дерев'яна "риб'яча луска" на стінах.

Ресторани теж на будь-який смак, і ціни цілком прийнятні: за 100–120 гривень ви і мамалигу спробуєте з овечою бринзою, сметаною, шкварками, і крафтове місцеве пиво. Але тієї мамалиги буде так багато, що доведеться шукати, з ким розділити непідйомну порцію. Те саме можна сказати й про улюбленому м'ясну страву румунів мітітєї: смачно, ситно, але дуже багато.

Угорі місцева чорна кераміка, внизу, зрозуміло, величезна порція мамалиги.

Пішки від Воронця, повз усі ці шале, можна за пів години дійти до більшого селища – Ґура-Гуморулуй. А звідти за 60 гривень повернутися на автобусі до Сучави. Зрозуміло, поглянувши на пам'ятник Ользі Кобилянській, адже саме тут народилася знаменита українська письменниця. Будинок, на жаль, не зберігся – відомо лише, що стояв він неподалік від іншої розписної церкви, монастиря Гумор, і, найімовірніше, в дитинстві Ольга милувалася тими ж прекрасними фресками.

Яскрава церква монастиря Гумор і пам'ятник Ользі Кобилянській, встановлений у її рідному селі 2003 року.

На другому місці у моїй топ-трійці – село Сучевиця. Там ви дізнаєтеся, що таке стародавній молдавський монастир-фортеця, і побачите ще одну, єдину в своєму роді, зовнішню фреску – "Сходи праведників". Церква у Сучевиці на століття молодша за ту, що у Воронці, і будували її після смерті Штефана Великого. Однак у тому ж самобутньому стилі, який придумали і запровадили за його правління.

Сучевиця. Монастир-фортеця XVI століття.

На третю сходинку "хіт-параду" ставлю монастирський комплекс Путна (туди легко дістатися як із Сучави, так і з містечка Радівці, або Радауці). Монастир, який називають місцевим Єрусалимом, був заснований при Штефані, у 1466 році, і легендарний правитель, а також його нащадки поховані саме тут. Однак часи Штефана пам'ятає лиш одна споруда – Казначейська вежа.

Решта споруд – відновлені, адже монастир тричі горів, сильно постраждав від землетрусів і чотири рази був пограбований: місцевими розбійниками, потім, як не прикро це визнавати, українськими козаками Тимоша Хмельницького, далі турками і російським військом.

Але цікава Путна тим, що серед уцілілих її скарбів, – корона такого шанованого народом Штефана і... безцінна пам'ятка писемності, причому не молдавської чи румунської, а староукраїнської. Нашої. Путнянське Євангеліє, написане на пергаменті й датоване другою половиною XIII століття. Як стверджують дослідники, створили його на Галичині або Волині. Навіщо про цю книгу знати? Питання риторичне. Особливо коли нам досі розповідають, що українська мова – це спотворена російська...

XIII століття, письмова фіксація. Унікальна книга, яка, на жаль, досі не вельми цікава українським історикам літератури. Заїдете в Путну – хоча б сфотографуйтеся поруч із цим доказом існування нашої мови й писемності, який чекає нас уже сім століть.

Ну а наприкінці, ясна річ, про найважливіше. Про шопінг, заради якого в Румунію їдуть найчастіше. Що звідси везуть?

Місцеве вино та сир у ялиновій корі. Вино можна взяти і в супермаркеті, а по сир краще на базар, звісно.

Чорну кераміку, яку виготовляють тільки в селі Маржиня під Сучавою. Зрозуміло, вино – Cotnari, Jidvei та інших місцевих виробників. Його тут багато, воно недороге, і вибір дуже великий. Лікери – вишневий та чорничний, так звану афинівку, яку можна придбати гривень за 180. Смачний місцевий сир у корі ялини.

Чернівчани хвалять румунське взуття фабрики Marelbo, а також асортимент одягу ходових брендів типу H&M і Waikiki в уже згадуваному торговому центрі Iulius Mall, проте не зовсім зрозуміло, чому: все те саме є і в нас. Та й завозити в Україну румунські товари можна лише на 50 євро. Тобто, що відповідати на митниці, якщо спитають, ви вже знаєте...

У розділі Travel OBOZREVATEL також розповів, як бюджетно, але зі смаком відпочити в Будапешті.