Неаполь. Найсмачніша піца, найкрасивіше метро, найнебезпечніший вулкан і найспритніші злодюжки

13 хвилин
27,8 т.
Неаполь. Найсмачніша піца, найкрасивіше метро, найнебезпечніший вулкан і найспритніші злодюжки

Неаполь – місто, що нікого не залишить байдужим. Він або шалено подобається туристам своєю строкатістю, особливим південним колоритом і непричесаною природністю, або відштовхує і навіть лякає. Одразу скажемо: нам ближча перша точка зору.

І в цьому матеріалі OBOZREVATEL розповість, як зберегти ваш гаманець, що подивитися і що скуштувати в Неаполі.

У статті про Мілан, що незаслужено сприймається лише як місце для шопінгу, ми розповідали, хто може подорожувати до Італії, тому розписувати це знову не будемо, нагадаємо, що Італія, як і інші країни ЄС, визнає вакцини Pfizer, Moderna, AstraZeneca і Johnson & Johnson і що для відвідування визначних пам'яток потрібен Green Pass. Тобто наша Дія з сертифікатом. Літають у Неаполь із Києва різні авіакомпанії, в тому числі лоукостери, і якщо запланувати подорож заздалегідь, можна знайти квиток у межах тисячі гривень.

Відео дня
Як швидко вас роздягнуть у Неаполі?

Але перше питання, яке люди ставлять, почувши про Неаполь, – це: "А точно безпечно? Там же всюди мафія!". Смішно, якщо чесно, особливо коли чуєш це від громадян нашої країни, де панують закон і порядок і жодної мафії нема. Але щоб дізнатися, як у Неаполі зі злочинністю, ми звернулися до українки, яка давно там живе, працює і проводить дивовижні авторські екскурсії, Любові Суханевич.

– Любо, скажіть чесно: в Неаполі туриста одразу роздягнуть чи наступного дня?

– Неаполь уже не той, що 15 років тому, – посміхається Любов Суханевич. – Тоді в місті було так багато безробітних, людей за межею бідності, що в деяких місцях з'являтися було небезпечно навіть місцевим, не те що туристам. Таким місцем був порт, а також стики районів, оскільки, коли щось траплялося, поліція одного району перекладала справу на поліцію іншого, а ті чинили опір: чого це ми, а не ви повинні розбиратися?

Наша експертка в Неаполі Любов Суханевич.

Туристів могли пограбувати, коли вони сходили з палуби лайнера або порома на берег. Один чоловік навіть загинув через те, що грабіжник спробував зняти з нього годинник, годинник не розстібався, злодій його потягнув... Жахливий випадок. Та зараз ситуація змінилася. Судновласники і господарі готелів, торгово-розважальних центрів, як ми розуміємо, непрості люди. (Можна називати їх великим бізнесом, можна неаполітанським словом "каморра"). Так от, вони шантрапу, яка крала годинник, гаманці та сумки, поставили в певні рамки: це, хлопці, можна робити, а це – ні, бо через вас ми втрачаємо прибуток. Ви не раз були в неапольському порту і знаєте: ті ж мігранти продають там панамки, окуляри і брелоки, але в кишеню до вас не лізуть.

– Що, зовсім припинили красти?

– Ні, бувають випадки – так само, як і в інших туристичних містах: Римі, Мілані чи Флоренції. Поклав гаманець у задню кишеню штанів, ловиш ґав – полізли, витягли. Але це, повторюся, не лише неаполітанська народна забава. Моїх туристів, наприклад, поки жодного разу не обкрадали, зате (сміється) обікрали мене.

Під'їхав хлопець на скутері, смикнув сумку, що висіла у мене на плечі, я інстинктивно в неї вчепилася, і він мене ще метра три протягнув... Шкода, звісно: там були патент гіда, права, інші документи – їх довелося відновлювати. Я так захоплено розповідала туристам про місто, що втратила пильність, а він, мабуть, за нами їхав і придивлявся. Не зміг визначити, хто з групи "найдорожчий", зате подумав, що гід, напевно, зібрала за екскурсію гроші... Але, як то кажуть, жива, ціла – і слава Богу.

Щоб вас не обікрали: лайфхаки

– Дамо поради туристам, як не стати жертвою грабіжників у Неаполі та інших італійських містах?

– По-перше, не гуляйте Неаполем з усіма своїми грошима і документами. Не складайте їх в одну кишеню. Тримайте сумку якомога ближче до себе і в полі зору – не сподівайтеся, що ви відчуєте, як досвідчений кишеньковий злодій залізе до вас у наплічник, тому що ніколи ви цього не відчуєте! Є такі майстри, яким досить вас просто "ненавмисно" штовхнути або за руку привітатися. Моя донька відпочивала на благополучній Сардинії, в компанії багатих людей. І в неї з руки зняли браслет із діамантами – навіть не помітила, коли! Тому де б ви не були, хоч у підозрілому районі, хоч у дорогому, будьте напоготові.

У жодному разі не кладіть гаманець у задню кишеню!
Як не треба носити сумку в Неаполі.

По-друге, не надягайте "все найкраще відразу". Українські туристи часто цим грішать: їдуть на відпочинок у перснях, каблучках, годинниках, масивних сережках... Вважають, що якщо вже ти в Італії, треба гуляти там тільки в одязі модних брендів, з логотипом Versace або D&G на всі груди. Повірте, на ставлення працівника музею або бармена, або гіда ваші бренди не впливають: люди роблять свою роботу. А злодюжку ви можете цим спровокувати.

Ну і, звісно, треба довіряти інстинкту самозбереження. Бачите вузьку вуличку, де хлопці підозрілі стоять – не ходіть туди питати дорогу. І взагалі, перед тим, як самостійно гуляти будь-яким чужим, незнайомим містом, поцікавтеся у гіда, чи немає якихось "підводних каменів". У Неаполі в районі порту дійсно багато мігрантів та своїх безпритульних: неподалік нічліжки та їдальні для них. Краще долю не спокушати, обрати для променаду інше, цікавіше місце.

Неапольська станція метро "Толедо" вважається найкрасивішою в Європі.
Що в Неаполі подивитися? Must visit

Якщо перераховувати все, що, на нашу з Любов'ю думку варте уваги в Неаполі і біля нього, однієї статті точно не вистачить. Навіть метро тут незвичайне: знайдіть станцію "Толедо" – і зрозумієте, чому її визнали найкрасивішою в Європі. OBOZREVATEL перелічить найяскравіше, а ви вже розбирайтеся на місці.

1. Ясна річ, замки. На узбережжі їх два – Кастель-Нуово (Новий замок) і Кастель-дель-Ово, тобто Замок Яйця. Новий, до речі, лиш на століття молодший за "старий": Кастель-Нуово почали будувати в XIII столітті, а Кастель-дель-Ово – пам'ятник XII століття.

Новий замок. Грізний і гарний водночас.

Будьте готові до того, що з кожною неапольською пам'яткою пов'язана або казка (часом моторошна, як фільм "Казка казок" із Сальмою Хаєк та Венсаном Касселем, знятий за мотивами саме неаполітанського фольклору), або легенда. Так от, вважається, що Замок Яйця стоїть там, де в VI столітті до нашої ери греки заснували перше поселення. На острівці, який грецькі колоністи називали Мегарида. Люди, які мислять прозаїчно, вважають: свою назву Замок Яйця отримав завдяки незвичній формі. Ну а поети й містики досі вірять: під старовинною будівлею сховане чарівне яйце і поклав його туди не який-небудь Чахлик Невмирущий, а автор знаменитої "Енеїди" поет Вергілій, та ще й закляв. І доки це яйце там лежить, місто буде існувати. (Певно, тому ніхто не риється і не шукає).

Ну, а Новий замок, який будувала анжуйська династія, що правила в Неаполі, просто красивий: дивовижне поєднання масивних, неприступних стін і мармурових колон та скульптур над входом. Словом, якщо цікавитеся Середньовіччям, ось вам два портали туди.

Італійський Версаль – королівський палац у Казерті.

2. Окрім замків, є палаци. Королівський палац у самому Неаполі (він скромніший) та абсолютно неймовірний заміський палац неаполітанських королів у містечку Казерта. Якщо ви були у Версалі, то скажемо коротко і ясно: це – італійський Версаль. Унікальний палацово-парковий комплекс і найбільша споруда, зведена у Європі в XVIII столітті. Подивитися-погуляти варто, доїхати можна поїздом від станції Napoli Centrale, тобто Неаполь Центральний. Ходять поїзди з інтервалом пів години-година, квиток в один бік коштує три євро 40 центів. Їхати недовго – лише 35 хвилин. Придбати квитки можна через інтернет – так само, як і квитки в сам палац, що продаються на його сайті. Зверніть увагу: ранні пташки, котрі "прилетять" у Казерту о 8.30 ранку, за можливість погуляти палацом і парком заплатять 10 євро. А хто прибуде пізніше, вже 15.

3. Церкви. Їх у Неаполі багато, і всі дуже гарні. Наш улюбленець – звісно, неапольський Дуомо, він же собор святого Януарія, покровителя міста. Побачите красивий готичний мармуровий фасад – і зразу згадаєте собори у Флоренції та Сієні. Ну, а якщо ви ще й опинитеся в Неаполі в один із трьох днів на рік, коли відбувається диво святого Януарія, то станете свідком неймовірного дійства.

Фрагмент мармурового фасаду неапольського Дуомо.

Януарій був сином римського патриція, тобто походив зі знатного роду. Проте йому не пощастило жити за часів імператора Діоклетіана, який ненавидів християн і жорстоко з ними розправлявся, а наш герой був саме християнином. Що з ним тільки не робив і як тільки не мучив проконсул, тобто намісник: і до звірів на арену, і навіть у піч... Та леви й тигри Януарія не чіпали, а жарини перетворилися на троянди. Тоді проконсул вирішив відрубати голову Януарію та іншим схопленим із ним християнам, і праведник попросив у Бога: нехай я помру, але буду останнім мучеником за віру, вбитим тут.

Страта відбулася, і дійсно була останньою: незабаром до влади в Римі прийшов інший імператор, Костянтин Великий, який дозволив сповідувати християнство. А запечену кров Януарія, за легендою, зібрала в посудину жінка, яку той колись зцілив від паралічу. Кров зберігають у соборі, названому іменем святого, і тричі на рік, у тому числі в день його загибелі, 19 вересня (у православних, до речі, цього дня також Чудо, тільки святого Михайла), вона стає рідкою. Щоправда, були роки, коли дива не траплялося, і вони, як запевняють неаполітанці, виходили дуже невдалі.

Цьогоріч кров святого Януарія стала рідкою. Усе буде добре...

Отака історія. Можна вірити, можна ні, але собор відвідайте: всередині він іще ошатніший, аніж зовні. Не собор, а картинна галерея. Утім, як і друга наша улюблена церква, Джезу-Нуово, напевно, відома вам завдяки фільму Вітторіо де Сіка "Шлюб по-італійськи" – з Марчелло Мастроянні та Софі Лорен. У цьому соборі, з грізним чорним фасадом, але яскравому і багатому всередині, головні герої одружуються і в будинку поруч вони, власне, і мешкають. Згадали?

Якщо забули, перегляньте, бо не можна говорити про Неаполь і не сказати про красуню (навіть тепер, у 87 років) Софі Лорен, адже вона – справжній символ міста. Народилася, щоправда, в Римі, але дитинство і юність провела в неаполітанських нетрях, вибратися з яких їй допомогла краса: юна Софія Шиколоне (так насправді звуть актрису) вигравала один конкурс красунь за іншим, доки не стала зніматися в кіно, завдяки чому про неї дізнався весь світ.

Навіть у 87 Софі Лорен – королева Неаполю.

Ну а друге ім'я Неаполю ви прочитаєте на футболках та інших сувенірах клубу Napoli, і це ім'я – Дієго Марадона. Легендарного аргентинського футболіста, якого, на жаль, уже немає серед живих, неаполітанці вважають своїм, і краще з ними не сперечатися, а просто купити на пам'ять що-небудь з Дієго: напевно ви теж прекрасно знаєте, хто він.

4. Четвертий у нашому списку – Національний археологічний музей, один із найцікавіших не просто в Італії, а у світі, адже мало де є така колекція давньоримських експонатів. Зараз у музеї приголомшлива виставка, присвячена гладіаторському мистецтву, де зібрані шоломи, мечі, списи, елементи обладунків, фрески й мозаїки, на яких зображені бої на арені. Усе те, на що не завадило би поглянути Рідлі Скотту, перш ніж знімати свого "Гладіатора"...

Але справжньою родзинкою музею є так званий Секретний кабінет. Дітям його краще не показувати, а дорослим буде ду-у-уже цікаво, адже це справжній... мінімузей еротики.

Мозаїки, фрески, статуетки змушують червоніти, бентежитися, а деякі навіть сміятися, бо з точки зору сучасної людини бронзовий фалос із крильцями та дзвіночками – це таки смішно! А ось у стародавніх містах Помпеї та Геркуланум люди вважали, що це оберіг, який приносить удачу і багатство. Чому тільки не допоміг нікому з жителів цих міст, невідомо...

5. Хто вивчав історію, той знає, яка біда спіткала Помпеї, Стабії та Геркуланум: їхніх жителів знищив вулкан Везувій, найпотужніше виверження якого сталося у 79-му році нашої ери. (До речі, це не останнє виверження: Везувій забрав тисячі життів у XVII столітті, на початку XIX, давав про себе знати у 1944-му році і спричинив серйозний землетрус у 1980-му). Цей вулкан добре видно всім, хто приїздить-припливає в місто, і до його кратера можна піднятися – але тільки пішки, стежкою. Коштує це 10 євро. Доїхати до стежки на автобусі найкраще з Геркуланума (італійською Ерколано) або Помпей.

Везувій. Один із найзловісніших вулканів світу.

І там, і там є музеї просто неба – розкопані міста. До них легко та дешево дістатися електричкою Circumvesuviana (напрямок Неаполь – Сорренто). Геркуланум ближчий до Неаполя, і до нього 17 хвилин їхати, Помпеї далі – до них хвилин 40.

Те, що ви побачите, особливо в Помпеях, не можна назвати руїнами. Деякі будинки збереглися так добре, що здається: дахом накрий – і живи. І печі придатні, щоб випікати у них хліб, і басейни, щоб наповнювати їх водою, і амфори – щоб зберігати вино... Як нагадування нам, нинішнім, що дві тисячі років для Всесвіту – помах вій і люди, за великим рахунком, були тут лише вчора. А де будемо ми з вами завтра, хто скаже?

Деякі експонати не для людей зі слабкими нервами: здалеку вам здасться, що хтось просто поклав під скло статуї. Варто підійти ближче – і стане зрозуміло: колись ці статуї були людьми...

Моторошні експонати музею просто неба у Помпеях...
...і неймовірно гарне Амальфійське узбережжя.

6. А ось якщо ви доїдете до кінцевої станції червоної гілки електрички (це десь година двадцять від Неаполя), ви опинитеся в раю, що зветься Сорренто, та отримаєте можливість милуватися красивими краєвидами і в цьому місті, і в сусідніх: Позітано, Амальфі, Фуроре, Равелло. Ще й придбати в кожному з них те, чим вони славляться: справжній лімончелло з лимонів, вирощених саме тут, у сонячному регіоні Кампанія (у нас уже заморозки, а там ще довго буде +21...+23), спеції для брускетт та піци, красиві лляні сорочки і сукні вільного крою у позітанському стилі, який обожнювала наймодніша перша леді США Джеккі Кеннеді, а також яскраву кераміку із зображенням лимонів – таких величезних, як на місцевих ринках.

Краєвиди Сорренто зачаровують.
Приголомшливий Амальфітанський карниз.
Лімончелло, перед яким не встояти.

А в Амальфі ще й прекрасний собор, де зберігаються мощі апостола Андрія. Того самого, який, за легендою, передрік заснування Києва.

Ці містечка – знамениті курорти, однак бюджетними їх не назвеш. Амальфі – найдорожчий, а наша гід говорить, що після того, як Італія була закрита для туристів, готелі тут тільки подорожчали. Набагато вигідніше пошукати щось на мальовничому острові Іск'я – якщо ви сподіваєтеся ще і поплавати або просто любите море. (Ми шукали, і виявили пристойні за 780 грн за ніч). Оптимальний варіант – винайняти квартиру. У Неаполі, зрозуміло, дешевше, ніж у курортному передмісті, а на Иск'ю чи на острів Капрі, улюблений для богеми всіх часів і народів, з неапольського порту регулярно ходять пороми.

Що поїсти і випити в Неаполі?

7. Ну і сьомий пункт нашого списку – звісно, піцерії. Але тут є підступ.

– Усі туристи шукають піцерію Da Michele ("Да Мікеле"), що стала неймовірно популярною завдяки фільму "Їсти, молитися, кохати" з Джулією Робертс, – каже Любов Суханевич. – Піца там справді смачна, проте люди часто говорять, що чекали чогось іншого.

По-перше, навіть якщо ти прийшов до відкриття закладу, можеш опинитися в хвості черги, що вишикувалася рано вранці. По-друге, у тебе складеться враження, ніби ти на конвеєрі: щойно звільнився навіть не столик, а стілець, як туди саджають нового відвідувача. По-третє, в "Да Мікеле" не продають вино – лише колу і пиво, адже з вином люди сидять довше. І по-четверте, там тільки традиційні, класичні види піци: "Маргарита", "Маргарита" з подвійним сиром і "Маринара". І якщо "Маргарита", в принципі, з тих самих інгредієнтів, що й піца з такою ж назвою в Україні, то до "Маринари" є питання.

Наш народ упевнений, що це має бути піца з морепродуктами, а насправді ні! Морська у "Маринари" лише назва, бо таку піцу їли моряки, й інгредієнти там були найпростіші: томати або соус із них, орегано і часник. Піца сама по собі їжа бідняків. Тому які морепродукти? Хіба анчоуси. Решта морепродуктів виловлювали, щоб продати, а не з'їсти самому... Тому кричати "неподобство, де мої морські гади?" не варто. Просто почитайте історію страви. І, повірте, в інших піцеріях, навколо яких менше ажіотажу, вона теж смачна. Навпроти "Да Мікеле", наприклад, триповерхова піцерія Trianon ("Тріанон"). Там нема черги, більш креативний підхід до начинки (є і м'ясо, й морепродукти) і можна спробувати наше вино Lacryma Christi ("Лакрима Крісті", тобто "Сльоза Христова").

Справжня неаполітанська піца – їжа бідняків.

...Із цим вином, до речі, теж пов'язана легенда: коли Люцифер упав на Землю, Христос заплакав навіть за ним, і з сліз, що впали на схили Везувію, зросла виноградна лоза. З якої і роблять це вино.

Так-так, біля підніжжя вулкана-вбивці селяться люди! І вирощують виноград, для якого тамтешній ґрунт – те, що треба. "Як довго ми проживемо, – знизують плечима місцеві, – не знає ніхто, а тому треба жити й насолоджуватися кожним новим днем".

Що ми вам і радимо.

У наступних публікаціях – про інші міста Італії, і не тільки. Наприклад, як з'їздити в Париж і не витратити більше, ніж ощадливі французи, читайте в OBOZREVATEL тут.