Мілан: якщо не шопінг, то що? Поради туристам, як цікаво провести вікенд в Італії

16 хвилин
15,9 т.
Мілан: якщо не шопінг, то що? Поради туристам, як цікаво провести вікенд в Італії

Навіть незважаючи на те, що Італія відкрилася для українських туристів із цілою низкою обмежень, вона, як і раніше, серед бажаних маршрутів наших співвітчизників. МЗС України назвало першу десятку країн, якими найчастіше цікавляться українці, і в цьому топі Італія – на другому місці. (На першому – Польща, на третьому – Іспанія, Туреччина четверта, а ось Єгипту в десятці нема взагалі).

У зв'язку з таким інтересом до Італії, де, безперечно, є що подивитися й спробувати, OBOZREVATEL вирішив зробити серію публікацій про італійські міста й регіони. І почати її з міста, яке наші туристи чомусь пропускають і проскакують – як транзитне.

Якщо подивитеся програми італійських турів від українських турагентств, ви побачите: Мілан у них – це аеропорт. Прилетіли – сіли в автобус – і до Флоренції або Венеції. А то й узагалі в іншу країну, Францію чи Швейцарію. "Ну а що в Мілані робити? – знизують плечима наші люди. – Хіба на шопінг...".

Відео дня

А от і неправда. Мілан – не лише важливий транспортний вузол і купа крамниць, це надзвичайно цікаве, дивовижне місто, для знайомства з яким не вистачить оглядової екскурсії-пробіжки. Виділіть на нього хоча б кілька днів, а що обов'язково варто подивитися, ми підкажемо.

Як дістатися і чи дорого жити?

Але, за вже сформованою COVID-традицією, спочатку про те, хто може гуляти Італією без п'ятиденної самоізоляції. Дуже зручну річ придумало, знову ж таки, українське МЗС – інтерактивну карту, завдяки якій легко дізнатися, які країни відкриті для українців, які – відкриті з обмеженнями, які сертифікати де визнають тощо. Подивитися її можна тут. Натискаєте на італійський "чобіток" – і отримуєте детальну інформацію: самоізоляція не потрібна тим громадянам України, які мають негативний ПЛР-тест або тест на антиген (робити їх варто не раніше, ніж за 72 години до прибуття в Італію), а також "зелений" сертифікат про вакцинацію – однією з чотирьох вакцин, визнаних у ЄС: Pfizer, Moderna, AstraZeneca або Johnson & Johnson.

Українські туристи помилково вважають, що Мілан годиться тільки для транзиту й шопінгу.

Чи потрібна Дія – те, про що часто запитують. Обов'язково потрібна, тому що це і є ваш "зелений" сертифікат, він же Green Pass: без Дії на в'їзд нема надії. І на відвідування італійських пам'яток.

Також потрібно заповнювати онлайн-форму. Проте складного в цьому нічого нема, і доступна ця форма санітарного контролю ось за цим посиланням: https://app.euplf.eu/.

Так само прикордонники можуть цікавитися бронюванням у готелі та кількістю грошей із собою, як це було і до пандемії.

До речі, на паспортному контролі можуть запитати і про наявність у вас медичної страховки. Без медстраховки в ЄС, навіть якщо ви їдете лише на вихідні, краще не подорожувати, бо, не дай Бог, зламаний палець стане для вас золотим – і більшу частину бюджету на поїздку, якщо не весь, ви витратите на лікаря. Краще, звісно, нічого не ламати і ні на що не хворіти, але перестрахуватися не зайве.

Долетіти з Києва в Мілан – не проблема: літають як лоукостери, так і літаки дорожчих авіакомпаній. Дістатися з аеропорту (будь-якого з трьох: Мальпенса, Бергамо, Лінате) у центр міста теж можна у різний спосіб: автобусами кількох перевізників, поїздом-експресом, а також на шатлах, що курсують як між тим чи іншим аеропортом і містом, так і між аеропортами. Ходять шатли кожні 20 хвилин, і купити квиток до потрібної станції (наприклад, з аеропорту Мальпенса до центрального міланського вокзалу – за 10 євро) можна тут.

Жити в Мілані, незважаючи на те, що це величезне розвинене місто, фінансовий та діловий центр Італії, не так уже й дорого: є чудові сучасні хостели в центрі від 400 грн за спальне місце, а також апартаменти і готельні номери від 1000 грн, але від центру трохи далі. Хоча в Мілані, як і в Римі, дуже зручно їздити на метро, тому відстані – не проблема. Головні пам'ятки розташовані в центрі й доволі компактно, тому, щоб їх оглянути, достатньо доїхати до станції Duomo, а там до всього найцікавішого рукою подати.

Слідами да Вінчі та Мікеланджело

Отже, куди піти передусім?

Підказка вже була: в Дуомо, тобто в Міланський кафедральний собор Різдва Діви Марії (так він повністю називається), один із найкрасивіших зразків готики у світі й другий за величиною собор в Італії (після римського собору Святого Петра). Він такий величезний, що може вмістити близько 40 тисяч паломників, а від його численних статуй і вітражів, найдавнішому з яких понад 500 років, просто очей не відвести. Віряни відвідують храм безкоштовно, для них окремий вхід, а ось туристам потрібен квиток, і придбати його можна або на сайті, або в касах, в окремій будівлі праворуч від центрального входу. Краще, звісно, купити квиток онлайн – й уникнути черги.

Міланський Дуомо може вмістити 40 тисяч паломників водночас.

За те, щоб побувати в самому Дуомо, доведеться заплатити п'ять євро, а комплексний квиток, із яким ви зможете і в собор увійти, і в музей-скарбницю, і в старовинну церкву Сан-Готтардо, і зону археологічних розкопок під Дуомо подивитися, і піднятися на спеціальному ліфті на тераси, на дах, звідки в сонячний день видно білосніжні Альпи, коштує 20 євро. Тераси дуже радимо. До речі, якщо захочете піднятися пішки – п'ять євро заощадите.

Далі у нашому списку must visit – Санта-Марія-делле-Граціє, головна церква домініканського монастиря, яка ще пам'ятає видатного архітектора-вигадника Донато Браманте і, звісно ж, великого Леонардо да Вінчі. Його шедевр "Тайна вечеря" розміщується зовсім поруч – у трапезній того ж монастиря, і побачити його можна, купивши квиток за 15 євро на офіційному сайті або в касі. На сайтах перекупників заплатите набагато більше – 50, а то і 80 євро, і не факт, що квиток виявиться справжнім.

Тим, хто говорить: "Ой, та туди неможливо потрапити!" – просто не вірте, бо якщо дуже сильно захотіти, можливо все. Ось вам лайфхак, випробуваний неодноразово ще в докарантинну добу: прийдіть до каси о 8.15 ранку. Тобто до самого початку роботи. Бронь, яку не викупили, є завжди. Тому все, що вам потрібно, щоб побачити "Тайну вечерю", – це або запланувати заздалегідь свій візит і придбати квиток на сайті, або прокинутися раніше – і вірити, що удача вам посміхнеться.

У зв'язку з пандемією на відвідування музеїв в Італії введено обмеження, і ця пам'ятка винятком не стала. По-перше, треба показати Green Pass, тобто Дію. По-друге, прийти варто за пів години до часу, зазначеного у вашому квитку, адже у відвідувачів обов'язково міряють температуру. І якщо у вас 37,5 – на жаль, навіть маючи квиток, увійти до трапезної ви не зможете. Маски – обов'язкові. Дистанція в півтора метра – теж. Аудіогід, на жаль, не дадуть (із міркувань гігієни), але розкажуть, де і як завантажити необхідну інформацію. Сумки, рюкзаки, пакети доведеться залишити в касовій залі – у спеціальних шафках, які замикаються на ключ. На всі ці дії потрібен час, тому не радимо прибігати в останню хвилину.

"Тайна вечеря" Леонардо да Вінчі – візитна картка Мілана.

Візит до шедевра Леонардо триває 15 хвилин, і водночас заходить не більше ніж 18 осіб. Настінний малюнок, який помилково називають фрескою, італійці ретельно бережуть: "Тайна вечеря" дуже крихка, і від початкової картини залишилося не так уже й багато. Хоча найголовніше, на щастя, до наших днів дійшло, і цього достатньо, щоб зрозуміти: "Тайна вечеря" Леонардо – про емоції, викликані зізнанням Ісуса учням.

Фраза "один із вас зрадить мене" спрацювала, наче кинутий в озеро камінь, від якого йдуть кола по воді. Хтось здивовано підхопився, хтось ледь не непритомніє, хтось хапає ніж, а хтось сильніше стиснув у руці мішечок, де вже лежать ті самі 30 срібняків... Неймовірний витвір мистецтва, над яким хочеться думати, який хочеться обговорювати, роздивлятися знову і знову. Справжня візитівка Мілана – міста, якому Леонардо присвятив майже 20 років життя.

Сліди да Вінчі, хоч і менш помітні, можна відшукати і в Кастелло Сфорцеско – замку династії Сфорца, яка правила Міланом в епоху Ренесансу. Один з її представників, Лодовіко Сфорца, і був тим самим роботодавцем Леонардо, якому були обіцяні мости, канали, фортифікаційні споруди, зброя і кінна статуя батька, кондотьєра Франческо Сфорца, котрий зумів із простого найманця зробитися правителем і засновником герцогського роду.

Вежі Кастелло Сфорцеско і фонтан перед ним.

Однак за всієї своєї геніальності да Вінчі не любив закінчувати свої твори і доводити до пуття винаходи. Тому найкраще, що отримав Лодовіко від Леонардо, – це портрети фавориток. "Даму з горностаєм" і "Прекрасну Ферроньєру". Жодної з цих робіт у Мілані немає, проте у замку Сфорца ви зможете дізнатися, як жили герцоги, які картини й статуї замовляли, з якого посуду їли, які прикраси носили... І побачити видатний твір іншого генія епохи Ренесансу – Мікеланджело.

"П'єта Ронданіні", для якої відведено цілий павільйон, вважається останньою роботою майстра і нібито не закінченою. Діва Марія оплакує Христа. Ця мармурова скульптура так не схожа на "Пьєту" з Риму, така недосконала і досконала водночас, що навколо неї, якщо, звісно, любите мистецтво, ви будете дуже довго кружляти, забувши про час. І про дурниці, що Мілан, мовляв, придатний лише для шопінгу.

Остання, незавершена "П'єта" Мікеланджело.

До речі, туристи з колишніх радянських республік завжди помічають, як сильно схожий Кастелло Сфорцеско на... московський Кремль. А все тому, що Кремль за князя Івана III перебудовували італійці, орієнтуючись саме на цей міланський замок.

Ще один важливий об'єкт для відвідування – Пінакотека Брера, одна з найбагатших картинних галерей Італії, серед скарбів якої роботи Андреа Мантеньї і Джованні Белліні, Рафаеля і Караваджо, знаменита картина "Поцілунок" Франческо Айєца, та сама, яку вам, напевно, привозили друзі – у вигляді магнітика з Мілана. Словом, якщо галереї – те, без чого вам не обійтися в будь-якій подорожі, вам неодмінно сюди. А за квитками, знову ж таки, на офіційний сайт. Пінакотека Брера відкрита щодня, крім понеділка.

Підводний човен, футбольні трофеї і самі вулиці Європи

Якщо ж вам ближчі досягнення вчених і винахідників, то в Мілані для вас є унікальний Національний музей науки і технологій Леонардо да Вінчі (теж у всі дні, крім понеділка, відкритий і чекає). Там ви зможете побачити моделі, зібрані за кресленнями Леонардо, і дізнатися, що ж він такого винайшов і чи дійсно набагато випередив свій час, а також ознайомитися з найвизначнішими досягненнями науки й техніки. Для дітей цей музей – справжнє свято: з кораблів, із літаків, а вже тим більше з першого підводного човна, побудованого в Італії, їх просто не витягнеш!

Експонати музею науки і технологій.
І перший італійський підводний човен "Тоті".

Ну а якщо вас із італійцями ріднить пристрасть до футболу, якщо футбол для вас також релігія – їдьте на стадіон Джузеппе Меацца, більш відомий як Сан-Сіро. Стадіон ділять між собою два клуби – "Мілан" та "Інтер", і музей трофеїв обох клубів просто приголомшливий. До речі, саме туди передав свій "Золотий м'яч" Андрій Шевченко, тому у вас буде можливість сфотографуватися поруч із призом легендарного українського форварда.

Андрій Шевченко із "Золотим м'ячем" і стадіон Сан-Сіро.

Щоб побачити зовсім інший Мілан, про існування якого ви навіть не підозрювали, обов'язково загляньте в район під назвою Навільї (в перекладі з італійської – Канали). Упевнена, ви дуже здивуєтеся, дізнавшись, як сильно Мілан може бути схожий на ...Венецію і що в старовину він був портовим містом.

Ну, і без фото з так званого "золотого прямокутника", напевно, не обійтися, тому що для більшості, як не крути, Мілан – столиця моди.

Монте Наполеоне – найдорожча вулиця Мілана й одна з найдорожчих у Європі.

Сторони "золотого прямокутника", або "модного кварталу" утворюють чотири вулиці: Монте Наполеоне, Манцоні, Делла Спіга і Корсо Венеція. Відшукаєте на мапі хоча б одну з них – і знайдете шлях до Мекки всіх шопоголіків. У кого є кошти на те, щоб купувати речі з нових колекцій Prada, Gucci, Balenciaga тощо, як то кажуть, прямо з печі. Ледве встигли з'явитися.

Але сяючі вітрини бутиків ви, в принципі, побачите і в галереї Віктора-Еммануїла II – поруч із Міланським собором. На шляху до "Ла Скала".

Пам'ятник Леонардо біля "Ла Скала".

Вельми скромний на вигляд, цей легендарний оперний театр є своєрідною вершиною для виконавців класичної музики, адже якщо ти пройшов випробування "Ла Скала" – вважай, що ти підкорив Мон-Блан. Цей театр один із найбільш своєрідних і "примхливих": постановку, що з успіхом пройшла по всьому світу, тут запросто можуть освистати.

Але, до речі, українським талантам вдавалося посісти в "Ла Скала" лідерські позиції. Наприклад, на цій легендарній сцені виблискувала наша Соломія Крушельницька, і якщо ви захочете дізнатися про це більше, то в Мілані є чудові українські та україномовні гіди, які знають про це місто і його зв'язки з нашою країною все і навіть більше. І створюють прекрасні авторські маршрути для прогулянок. Знайдіть в інтернеті Орисю Максим'юк або Ярину Грушу – і не прогадаєте.

"Ла Скала", легендарний оперний театр.

А "Ла Скала" можна відвідати і як музей. Не кажучи вже про те, що поганих постановок тут просто немає, і на яку б ви не взяли квиток – буде гідна.

Секрети італійської кухні та шопінг для кожного

Тепер про те, чим харчуватися, адже голодним будь-яким містом, навіть найкрасивішим, не дуже набігаєшся.

Коли ми чуємо вислів "італійська кухня" – сприймаємо як нонсенс. Тому що жодної однорідної, всюди однакової італійської кухні немає – є кухня Тоскани, Апулії, Сицилії, є неаполітанські страви, є характерні лише для Венеції, тільки для Болоньї... Італійська кухня, немов із клаптиків, складається з безлічі регіональних кухонь, і в Мілана, а також у регіону Ломбардія, столицею якого є Мілан, теж є свої особливості.

Якщо в Неаполі треба їсти піцу, а у Флоренції – булку з коров'ячими потрухами і зеленим соусом, то в Мілані обов'язково замовте ризотто з шафраном і особукко – тушковану телячу гомілку з мозковою кісточкою.

Ризотто з шафраном – смачна місцева страва.

А в перебіжках від собору до замку або від замку до галереї виручить фаст-фуд. Недалеко від Дуомо побачите напис Da Luini – і сміливо йдіть на цю вивіску, навіть якщо там зібралася невелика черга. Тому що найсмачніші пузаті пиріжки з начинкою – панцеротті – продаються саме в цій пиріжковій. Хоча й в інших, що траплятимуться на шляху, теж непогані.

Італійський фаст-фуд: зверху – арранчіні, знизу – панцеротті.

Крім того, у кафешках вам можуть трапитися апетитні кульки (або не кульки, а щось, більш на грушу за формою схоже) під назвою arrancini. Арранчіні (в перекладі з італійської – апельсинки), взагалі-то, сицилійська страва (і найсмачніші OBOZREVATEL знайшов у Палермо, ось дійдемо до Сицилії – і здамо всі явки й паролі), але й у Мілані її легко знайти. Це кульки з вареного рису з начинкою (м'ясною, овочевою, сирною, якою завгодно), обсмажені до золотистої скоринки. Дуже ситний, безпечний і безпрограшний за ціною варіант, адже коштують вони два з половиною – чотири євро. Рекомендую тим, хто не любить витрачати час на очікування в ресторанах і кав'ярнях.

До речі. В італійських кав'ярнях можна побачити, що чашка кави біля бару або із собою коштує дешевше, ніж чашка кави, яку ви п'єте за столиком. І почути слово "коперто". Так от, коперто, або "податок на скатертину", і є ця різниця в ціні. Дивуватись не варто, в Італії це звична справа, хоча деякі заклади від коперто вже відмовляються.

Тепер про делікатеси, які можна забрати із собою. Недалеко від Дуомо розташований гастроном Peck, заснований аж 1883 року. Отам – найсправжнісінький італійський крафт, якого ви точно не купите в супермаркеті. Хоча й недешевий.

"А що ж з аутлетами?" – спитаєте ви. Та нікуди вони не поділися. Serravalle, Franciacorta, Vicolungo, Fidenza Village й інші, як і раніше, дивують асортиментом і можливостями придбати брендову річ зі знижкою в 30, а то й 70 відсотків. Великі торгові центри, як і аутлет-села, розташовані за містом, і возять туди спеціальні брендовані автобуси й шатли. Найбільше їх ходить від метро Сiaroli, що зовсім поруч із Кастелло Сфорцеско. Квиток туди і назад коштує 20 євро, в аутлет ви поїдете о 9–9.30 ранку, а назад повернетесь годині о шостій-сьомій вечора.

Екскурсії з Мілана. Топ-3 від OBOZREVATEL

Однак, якщо час у вас є, а шопінг – не межа ваших мрій, ми можемо порадити, як провести цей час значно цікавіше.

Отже, якщо поїхати з Мілана, то куди?

Наприклад, на автобусі в Бергамо – неймовірно красиве старовинне місто за 50 кілометрів від Мілана. (Яке творці радянського мюзиклу про Труффальдіно чомусь перетворили на Берга́мо, хоча насправді наголос падає на перший склад). Там на вас чекають готичні собори й каплиці, масивні стіни фортифікаційних споруд, середньовічні вулички і... безліч крафтових речей і смаколиків, які можна купити дешевше, ніж у Peck. Скажімо, соуси та інші делікатеси з трюфелів.

Старовинне Бергамо всього за 50 км від Мілана.

Другий варіант – озеро Комо. Заходите на сайт перевізника Trenitalia, шукаєте поїзд до станції Сomo S.Giovanni, близько години їзди – і вся краса природи ваша. А можна й екскурсію відповідну купити – на спеціальних сайтах або через інформаційно-туристичний центр (у попередніх статтях ми вже радили: де б ви не були, такий центр, позначений на карті літерою i, – ваш патичок-рятівничок).

Озеро Комо прекрасне за будь-якої погоди.
Якщо вам потрібні інстаграмні знімки, Комо – ваш варіант.

Ну і третій варіант, за який ми вболіваємо і голосуємо обома руками, бо він не такий популярний, але шалено цікавий. Це – панорамний експрес! З Італії – до Швейцарії.

Панорамний експрес до Швейцарії кращий за будь-які розваги...
...і, мабуть, не варто довго пояснювати, чому.

Прокинутися потрібно рано – попередимо одразу. Тому що поїзд тієї ж компанії Trenitalia до містечка Тірано відходить із центрального вокзалу о 6.20 ранку. Квиток на нього краще придбати онлайн, аби не поспішати і не метушитися на станції.

О 8.30 ви будете в Тірано, і вже там скористаєтесь іншим квитком – на експрес Bernina, який помчить у швейцарський Санкт-Моріц. Альпійські луки, засніжені вершини, неймовірна синява озер, мальовничі акведуки, швейцарські шале... Це вражає сильніше за будь-який, навіть найбільш захопливий, фільм, і щоб краще все роздивитися й мати можливість фотографувати, беріть квиток у перший клас. Це 56 швейцарських франків (міняють на євро один до одного). А назад, погулявши Санкт-Моріцем кілька годин, можна і в другому класі приїхати (32 швейцарських франки). У Мілані будете близько сьомої вечора, та ще й із однією додатковою країною у своїй скарбничці мандрівника.

Раніше OBOZREVATEL розповідав вам, як бюджетно відпочити в Будапешті й Відні.