Блог | Ліверпуль без комплексів

"Ліверпуль" у фіналі Ліги чемпіонів, а це я в Ліверпулі.

Спочатку місто здалося простакуватим і таким, що дуже комплексує перед Лондоном. Потім ми подивилися на графіті Бенксі біля будинку, пройшлися по набережній, погуляли по бітлівських місцях, посиділи в їхньому улюбленому барі, жахнули сидру, а я мало не втратив закордонний паспорт. Приємне місто.

Перед сном ми з Картавцевим вирішили просто для пристойності пройтися по пабах. Тут раптом виявилося, що тихий і непримітний Ліверпуль в п'ятницю ввечері перетворюється на розвеселе пекло з випивки, музики і тусовок. Ми вмить набралися і далі тільки якісь уривки.

Ось ми танцюємо нижній брейк з місцевими (а ми не вміємо танцювати нижній брейк). Ось зовсім незнайома леді вперше в житті пригощає нас випивкою як в кіно - через бармена і "це вам від тієї милої дівчини". Ми, по-перше, надулися від гордості, а по-друге, придивилися і зрозуміли, що дівчина взагалі-то ніхрена не мила. І навіть може зовсім не дівчина, а жінка, якій в метро треба б поступатися місцем. Тому залпом видули подарунок і втекли, безглуздо хихикаючи.

Потім нам ще якийсь панк-концерт, здається, попався, де нас дивом не розмазали по танцполу.

І вранці поїхали.

А тепер "Ліверпуль" приїде до Києва. Пригощу його випивкою.