"Кількість бездомних і сміття шокувала": розповідь українки про життя у Великобританії

Тетяна Чмелева з Миколаївської області вже два роки живе у Манчестері. Завдяки коханому, який не зміг жити без українки, пара одружилася у ранньому, як на британців, віці - 22 роки. Тепер вони сім'я, але це не означає, що бюрократичні процедури позаду.

Про те, до чого готуватися українській дівчині, що бажає вийти заміж за британця, чому в орендарів квартир кращі умови, ніж в Україні, а на, здавалося б, природне прохання пацієнта місцевий лікар просто розсміявся - читайте в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZREVATEL.

Історія переїзду

Ще з дитинства мене завжди тягнуло до Великобританії, а саме до Англії. Мені дуже подобалося все британське: їхня мова, література, музика, фільми, архітектура та багато іншого. Зізнаюся, я дуже ідеалізувала цю країну, вважаючи, що з мінусів там лише похмура погода.

Навчаючись у Харкові, я жила думкою про поїздку до Англії. Постійно шукала якісь програми, курси, університети у Великобританії. Поки не отримала знижку на двотижневі курси англійської мови у Манчестері. Вражень було море, але, на жаль, як хороших, так і поганих. Мені сподобалися життєрадісні британці, а ще оті казкові будиночки, про які я так мріяла. Але кількість бездомних і сміття мене просто шокувала. Адже я завжди уявляла собі європейські країни чистими і доглянутими, а до Англії мені поки не вдавалося побувати в жодній з них. Але, незважаючи на все це, мої два тижні там стали незабутніми і навіть доленосними.

Візові труднощі

Ще до поїздки я познайомилася в інтернеті з хлопцем, який погодився показати мені Манчестер. Ми гуляли щодня після занять і не помітили, як між нами виникли почуття. А потім разом поїхали в Україну, і я показала йому найкрасивіші місця моєї Батьківщини. З огляду на наш молодий вік, про переїзд, а тим паче про весілля ми навіть не думали. Хотіли жити по парі місяців на дві країни або ж разом їздити по світу. Але доля склалася інакше - при спробі зробити гостьову візу і приїхати до коханого Великобританія мені відмовила.

Читайте: Сповідь емігрантки: як живеться українці у найбільш "райдужній" країні Африки

Проте ми не здалися і зібрали ще більше документів, найняли адвоката і спробували знову. Але на нас чекало розчарування - прийшла чергову відмова. А крім цього, всі безвізові дні перебування в Україні на той час мій британець уже використав. Тоді він зважився на рішучий крок - зробив мені пропозицію. Ми одружилися, і почався процес підготовки документів для візи дружини. Коштувало це близько двох тисяч фунтів. Але, на щастя, цього разу Британія над нами зглянулася, і я отримала довгоочікувану візу!

Перші враження

Мені було дуже важко звикати до місцевих розцінок. Навіть сплачуючи за проїзд в автобусі, я намагалася не думати, скільки б це вийшло у гривнях. Але, проживши деякий час там, починаєш звикати і помічати, що не все так погано. Фрукти і овочі, наприклад, цілий рік можна купити за однаковою ціною і дешевше, ніж в Україні. Чимало європейських продуктів, за які в українських супермаркетах просять шалені гроші, тут можна придбати всього за пару фунтів.

Ціни в супермаркетах цілком доступні для середньостатистичного англійця. Наприклад, 12 яєць коштують до двох фунтів, півлітра молока - приблизно один фунт, хліб - теж один фунт. Для тих, хто не любить переплачувати, існують чудові бюджетні супермаркети на кшталт LIDL і Aldi. Там можна дешево скупитися, і при цьому продукти такої ж якості, як і в інших супермаркетах, але не такий хороший вибір.

Що ж до ресторанів, то тут ціни істотно відрізняються від українських. Кожен похід до ресторану удвох коштує приблизно 40-50 фунтів. Хоча британці нечасто залишають чайові, але обслуговування тут все одно набагато краще, ніж у нас. У кожному ресторані, магазині або готелі вам привітно всміхатимуться і з радістю дадуть відповідь на всі ваші запитання. У дорогих закладах не судять за зовнішнім виглядом і до кожного ставляться нарівно.

Житло

Пошук житла тривав пару місяців. Тішить, що не мешканці платять ріелторам, як в Україні, а господарі будинків платять за пошук гідних мешканців. Якщо лендлордам (так тут називають господарів) ваш сімейний дохід видасться недостатнім, то вони можуть запросто вам відмовити в орендуванні будинку. Майже всі будинки здаються без меблів, тому нам довелося довгенько вишукувати помешкання. Приблизна вартість оренди будинку в Манчестері становить від 500 фунтів на місяць і вище. Тут все залежить від району, стану будинку та наявності меблів. До речі, в Англії більшість будинків є половинками одного великого будинку, який ділять із сусідами.

Звісно ж, у кожного є свій власний вхід, маленький сад і, можливо, місце під парковку. А гаражі в Англії зустрічаються досить рідко. Ці факторів також істотно впливають на ціну будинку. Англійці не звикли жити у квартирах, тому для мого чоловіка такий варіант відразу відпав.

Медицина

У мене склалося досить невизначене враження. Спершу я жахнулася, коли на моє прохання пройти обстеження лікар навіть засміявся. У них не заведено без причини приходити. Йдуть тоді, коли вже щось болить. Тож у мене просто взяли аналіз крові і відпустили додому. Кілька разів приходила із застудою, і мене відправляли додому, при цьому не виписавши жодних ліків. Я обурювалася і дивувалася, але мій організм справді сам впорався, так що я одужувала без будь-яких ліків. Через рік життя в Англії я помітила, що навіть у сирому кліматі хворію набагато рідше.

Можливо, британські лікарі були праві, що не виписували мені купу антибіотиків, як це роблять вдома, і тепер мій імунітет став сильнішим. Але якщо ви вже серйозно захворіли, то, відповідно до системи NHS, лікування пацієнтам надається безкоштовно. За кожен рецепт лише доведеться заплатити податок у розмірі 8.80 фунтів. Без рецепта можна купити тільки льодяники від болю в горлі, знеболювальні таблетки та вітаміни.

Читайте: Споведь емігрантки: як живеться українці у найвеселішому місті Естонії

Кухня

Британську кухню не можна назвати витонченою. Це здебільшого важка їжа, якою у давнину харчувалися робітники, щоб гарувати увесь день. М'ясні пироги, величезні жирні шматки м'яса або риби - це і є основні складові традиційного британського раціону. Чого тільки вартий знаменитий соус Грейві, який готується на м'ясному жиру, що залишився після запікання чи смаження м'яса.

Зате британці їдять дуже велику кількість раніше незвичних для мене овочів: топінамбур, батат, ріпа, спаржа, брюссельська капуста. Але всі свої традиційні страви британці їдять здебільшого у пабах або ж під час свят. А ось вдома готують щось дуже просте, і, на жаль це найчастіше напівфабрикати. Дуже популярними є китайська та індійська кухні. А от суші-барів і взагалі закладів японської кухні, на відміну від України, тут майже немає.

Мій чоловік, на жаль, не є любителем української кухні, тому на нашому столі найчастіше зустрічаються італійські чи інші західноєвропейські страви. Коли у мене починається туга за українською їжею, я можу купити продукти у польському магазині. Деяких речей мені все одно бракує, наприклад українського оселедця і маминої картопельки.

Сервіс

У сфері обслуговування дуже подобається те, що тут клієнт дійсно завжди правий. Якщо вам не підійшов якийсь товар - ви можете легко повернути його до магазину або обміняти на інший. Коли починається сезон знижок - у магазинах не проштовхнутися. А все тому, що знижки тут не працюють за схемою - підняти ціну за пару тижнів, а потім пустити дешевше. Тут і справді на розпродажах можна купити речі, наприклад за 10 фунтів, які раніше коштували 50.

Крім доступних супермаркетів, тут є економ-торгові центри Primark. У них можна знайти все, починаючи від одягу і закінчуючи декором для будинку. Щодо якості важко сказати, бо мені траплялися як хороші речі, так і погані. Зате ціни завжди тішать, так що навіть з дуже обмеженим бюджетом можна виглядати стильно. Ну, а якщо бюджетний шопінг не для вас, тоді у нас є всесвітньовідомий універмаг Selfridges з величезною кількістю дорогих брендів.

В Англії бюрократія не просто існує, але й процвітає. З нею ми зіткнулися ще під час отримання візи, і вона досі нас супроводжує. Коли я переїхала і спробувала зробити Шенген (дружинам британців потрібна віза для поїздки до країн ЄС), то зіткнулася з купою труднощів, наприклад, документальне підтвердження адреси. Річ у тім, що на той момент ми все ще були в пошуку житла і тимчасово жили у батьків чоловіка. Тому моє ім'я не фігурувало в жодному документі на будинок.

Тоді ми вирішили зробити для мене банк-аккаунт, і в ньому вказати актуальну адресу. Але, як виявилося, для отримання банківської карти було мало просто прийти з паспортом у зазначений час. У банку також зажадали підтвердження адреси. Ось таке замкнене коло. Єдиним варіантом було вписати мене в документи батьків зі сплати рахунків, але це теж зайняло б час, якого у нас не було. У підсумку нам довелося відмовитися від відпустки, оскільки ми просто не встигли отримати для мене Шенгенську візу.

Після переїзду на зйомний будинок і зазначення мого імені в договорі про оренду мені все ж вдалося відкрити англійський банк-аккаунт і отримати карту. Нещодавно ми знову переїхали, і я спробувала змінити стару адресу на нову в онлайн-банкінгу. Але не так сталося, як гадалося - мені надіслали форму, яку треба було роздрукувати, заповнити і вислати поштою до вказаного відділення банку.

І це лише мала частка усіх заплутаних процедур, з якими мені довелося тут зіштовхнутися. А за рік нам знову треба буде продовжувати мою поточну карту резидента. Думали, раз я вже вийшла заміж і отримала візу, то на цьому всі проблеми скінчилися і настав час для хепі-енду? Аж ніяк, тільки не в Англії. Скоро нам знову доведеться готувати всі документи, платити візовий збір і, швидше за все, наймати адвоката, бо навіть після весілля є ймовірність відмови. Так що побажайте нам успіху!

Висновки

Загалом я рада, що я там, де завжди хотіла бути. Дитяча мрія збулася, але з усіма наслідками, про які, будучи дитиною, я навіть не думала. Тепер я розумію, що не існує ідеальних місць, і в будь-якій країні іммігранту спершу буде важко. А підніматися кар'єрними сходами, швидше за все, вам доведеться з самого низу, незважаючи на вашу попередню посаду на батьківщині.

Зі своїм українським досвідом і дипломом за цілий рік роботу я так і не знайшла, в результаті почала підробляти перекладачем онлайн. На жаль, наших земляків не дуже поспішають брати на роботу, оскільки є дуже багато кандидатур з країн ЄС (а там і навчання на вищому рівні, і європейському досвіду роботи британці довіряють більше, ніж нашому). Радує те, що мені дуже пощастило з моєю британською сім'єю. Їхня підтримка для мене дуже важлива, так що завдяки їм, і, звісно ж, чоловіку, ось уже два роки як Англія все-таки стала моєю другою домівкою.