Кенія, в яку легко закохатися: історія подорожі

Нещодавно ведучий Юрій Марченко два тижні провів у Кенії і досі вражений. Це країна з багатою історією, дивовижними людьми та неймовірною природою. Можливо, навіть найнеймовірнішою у світі. Про всі враження можна послухати в програмі "Дикі мандри" на НВ Подкасти або YouTube Радіо НВ, а найцікавішими меседжами Марченко поділився в цьому тексті.

Її давня історія

Називається Кенія на честь гори. Коли європейці почали ходити туди-сюди Африкою, то побачили в цих краях величезну засніжену вершину і запитали, як вона називається. Почули щось схоже на "Кенія". Ось від гори та місцевість довкола теж стали так називати. Гора 5199 метрів — найвища у Кенії та друга за висотою у всій Африці після Кіліманджаро, що у Танзанії. Але найкращий вид на цю гору, до речі, саме з Кенії. Наприклад, із національного парку Амбоселі.

У Кенії є багата історія. Можливо, її "стаж" навіть найбільший у світі. У цій країні знайшли купу всяких найдавніших кісточок, кам'яних знарядь і багато чого ще. Наприклад, сліди давньої торгівлі та найдавніше поховання у світі — близько 80 тис. років тому.

Її незвичайні міста

Найробі

Столиця Кенії – місто Найробі. Живуть там десь 3-4 млн людей. Якщо описувати Найробі одним словом, це хаос. Тут якісь висотки, там трущоби, скрізь щось кудись мчить, машини, мотоцикли та маршрутки сигналять, і всі кричать. Втім, у Кенії так майже скрізь.

Ще Найробі є Кібера. Це гігантські нетрі, одні з найбільших в Африці. Ці нетрі настільки нетрі, що ніхто навіть до ладу не знає, скільки людей там живуть. Туди потикатися не варто, як і розгулювати містом одному вночі, бо зі злочинністю все досить паршиво. Колись Найробі взагалі вважався одним із найнебезпечніших міст у світі, але зараз ситуація краща.

Містом можна пересуватися на бода-бода — дуже популярному та дешевому у Східній Африці виді транспорту. Це мотоцикл, на який ти сідаєш позаду водія, чіпляєшся хоч за щось і молишся. Тому що дорожній рух у Кенії сумбурний та лівосторонній. Тож краще вибирати сертифікованих водіїв, а не якогось шаленого підлітка. Та й шолом попросити.

Але, мабуть, найяскравіший транспорт Кенії — матату. Це мікроавтобуси, які багато де в Африці виконують роль головного громадського транспорту. Вони схожі на звичні нам в Україні маршрутки, але тут кожен водій вважає за свій обов'язок розфарбувати своє матату максимально шалено.

Тут намальовані якісь місцеві репери, там Кріштіану Роналду на весь борт, тут йому Мессі на капоті дорогою не поступається. Я бачив сильно пошарпане матату яскраво-фіолетового кольору, на якому було написано "кадилак суперметро". Що це може означати, незрозуміло, але атмосферу розкоші, звісно, задає. Загалом транспорт у Кенії — це якась пересувна виставка наївного мистецтва.

У Найробі є багато знаменитих парків, якими точно варто прогулятися. В одному з них у 80-х та 90-х вирішили побудувати купу всяких комплексів. І боротьбу проти цього очолила активістка Вангарі Маатаї. Було дуже серйозне протистояння, її щосили поливали брудом і заарештовували, і бійки з місцевими титушками були. Але в результаті вона перемогла і навіть потім стала першою африканською жінкою, яка здобула Нобелівську премію миру. Так що парками варто пройтися хоча б на її честь.

Також у Найробі з'явився особливий кенійський стиль музики під назвою "Бенга". Це суміш місцевої музики та карибської естетики, яка народилася років 60 тому. Щоб трохи більше перейнятися атмосферою, послухайте одну пісеньку бенга. Виконує її один із найзнаменитіших бенга-артистів — Омонді Лонглілло.

Момбаса

Це друге за величиною місто Кенії, і знаходиться воно прямо на березі Індійського океану. Точніше, навіть у океані, бо розташовується на кораловому острові біля берега. Тому заїжджати треба або на поромі, або через греблі. Через це будьте готові до заторів.

Але навіть без заторів у Кенії все не дуже квапливо. І це дивне поєднання: начебто шумно і сумбурно, але при цьому всі досить розслаблені і не дуже серйозні. І взагалі слова, яке ви будете найчастіше чути, - це "джамбо", щось на кшталт "привіт" або "салют", і "акуна матата" - тобто "все добре, жодних проблем". "Джамбо", "акуна матата" – все, на суахілі ви знаєте головне.

У Момбасі є зручний порт, і його століттями одне в одного захоплювали араби, португальці, турки, британці і всі, хто міг. Тому логічно, що одна з головних пам'яток це фортеця. Точніше, форт під назвою "Ісус", який наприкінці 16 століття збудували португальці. У нього незвичайне планування: якщо подивитися на форт зверху, то він формою як фігура людини.

Від форту Ісус зазвичай починають або закінчують прогулянку старою Момбасою. Вузькі вулички, невисокі будинки в арабському стилі, на якомусь сараї вивіска "Аптека". Іноді трапляються люди, які прямо посеред вулиці млинці смажать або рибу обробляють. Колорит.

Але найцікавіше, що одна з визначних пам'яток старої Момбаси – це мечеть. Стародавня, їй уже майже півтисячоліття, і називається вона "Мандри". А взагалі символом міста вважається монумент у вигляді величезних штучних слонів бивнів, які ніби височіють над дорогою у вигляді літери М.

У Момбасі можна заїхати до центру народних ремесел Боломбулу та набрати там сувенірів. Більшість із них зроблено досить просто, але в цьому й чарівність. Складно втриматися і не купити якусь склянку з рогу буйвола, барабан, масайський спис, щит чи ще щось.

Ще Кенія — це гаряча плавальна країна. Індійський океан в районі екватора дуже теплий, а пляжів навалом і на будь-який смак. Одним із найкращих вважається Діані Біч — це неподалік Момбаси, десь 20 км.

Момбаса, до речі, теж має своє звучання завдяки гурту Mombasa Roots . Їхня пісня Disco Chakacha 1987 року стала хітом у Кенії.

Її смак

Багато хто говорить, що в Кенії справді смачні чай та кава. Крім того, досить непогані джин та віскі. Але мені найбільше сподобався ром, ось він класний. Обов'язково спробуйте ананасовий. Ще Кенія – це фрукти. Насамперед, манго та ананаси, і вони дуже дешеві. Наприклад, за 4 величезні "мангища" я заплатив приблизно 20 гривень.

Найпопулярніша національна страва називається "Ньяма чома" - це смажене м'ясо кози. Головний салат – це качумбарі: суміш помідорів, цибулі та перцю чилі, іноді лайм, кінза, а зовсім вже іноді додають горілку або джин.

Також є вгалі - це таке місиво з кукурудзяного борошна. Ця страва настільки важлива для вагомої частини Африки, що її навіть включили до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. А ще у Кенії є ресторани, де подають крокодила чи верблюда. Як дегустація це цікаво, хоча смак на любителя.

Сафарі

Я думаю, що це один із найцікавіших досвідів, який може зараз отримати мандрівник. І сьогодні сафарі вже не для полювання, а спілкування із природою. Ти сідаєш у спеціальну машину і їдеш заповідником, а навколо тебе леви, бегемоти, слони, леопарди, носороги, гієни, антилопи гну, страуси, фламінго…

Хоча екзотичної для нас живності в Кенії стільки, що від неї нікуди не дітись і без сафарі. Наприклад, автор одного разу заселилився в готель, прийшов якийсь масаї і каже: "Ходімо гуляти". Ми вийшли за невелику хвіртку від своїх бунгало і за десяток метрів натрапили на триметрового крокодила, який грівся на сонечку. А потім ще на одного та ще. І масаї такий каже: "Давайте почекаємо, з нами автоматчик піде, а то раптом лев чи слон". І вказує на свій спис: "Я їм, до речі, 5 левів убив, які на моє плем'я нападали".

А потім автор з друзями снідали, поки за кілька десятків метрів від нас хлюпалися і хрюкали бегемоти. А в іншому готелі з вікон був вид на саванну, де поважно тинялися слони і тусувалися пелікани з фламінго. А ще саме в Кенії проходить частина однієї з найбільших міграцій планети, коли мільйони антилоп гну щороку мандрують за дощами. Загалом, вся Кенія – один гігантський зоопарк із екзотикою.

Її пори року

Кенія – це екватор. Тому тут лише дві пори року — суха та дощова. Сезоном вважається період з кінця осені та до березня. Але океан гарний будь-якої пори року. На узбережжі дуже спекотно. Ще враховуйте, що в океані досить сильні припливи та відливи. А столиця Найробі, наприклад, знаходиться на висоті приблизно 1,5 тис. метрів, там прохолодніше.

Від України до Кенії прямо приблизно 7 тис. км, це багато. Але в Україні є чартери прямо до Момбаси. Для житла є і буржуазні готелі, і бунгало серед національних парків, і недорогі хостели. До речі, розетки у Кенії британського зразка, тобто потрібний адаптер.

Її краса

Колись давно, коли автор вперше летів до Норвегії, його подруга сказала: "Обережно, не поріж очі об красу". І потім Марченко зрозумів, про що вона говорила: "це дуже суворі та мальовничі краєвиди. У Кенії виникає дещо схожа, але інша емоція. Ти не ріжешся про красу, а як би плавишся від неї".

У Кенії потрібно побувати обов'язково, щоб побачити космічні світанки та заходи сонця над океаном і викупатися в ньому. Щоб верещати від захоплення, коли прямо перед тобою із савани виходить слон чи жираф. Щоб поговорити з масаї про те, як краще тікати від лева. І просто, щоб закохатися в цю неймовірну екзотичну та гарну країну.