"До деяких речей тут складно звикнути": про життя українки в країні гір

Віка Гришко з Херсона поїхала вчитися в Словаччину і вже півтора року насолоджується життям в гірській країні. Про те, чому тут можна безкоштовно їздити в поїздах, щодо викладачів до іноземних студентів і "особливому" холодильнику в гуртожитку - в ексклюзивній розповіді OBOZREVATEL.UA .

Історія переїзду

Думка про те, що потрібно рухатися далі, з'явилася як тільки в Україну прийшла революція. На той момент я вчилася в Києві, але розуміла, що потрібно їхати в Європу. З хлопцем вибрали Словаччину через відносно невисокі ціни на проживання, харчування і т.д. Плюс до всього - освіта. Вступити набагато простіше, ніж в Чехії або Польщі, і абсолютно безкоштовне навчання протягом 5 років. Нам знадобилася звичайнісінька туристична віза, а вже по приїзду сюди, на підставі документів з університету, ми отримали посвідку на проживання.

Перше враження

Чесно кажучи, я не можу назвати Словаччину європейською країною. Ми дуже багато подорожуємо і Словаччині ще далеко до справжніх європейських країн. Але що радує, як тільки перетинаєш кордон - дороги і громадський транспорт. Я дуже звикла до того, що автобуси ходять за розкладом, і точно знаю о котрій годині я приїду в потрібне мені місце.

Мені дуже подобається ця система і тепер важкувато приїжджати додому, де маршрутку чекаєш цілу вічність. А ось для поїздів правил пунктуальності тут взагалі не існує. Більшість залізниць проходить через гірську місцевість, через що і відбуваються затримки поїздів. Дуже пощастить, якщо затримка буде якихось 15-20 хвилин, тому що буває таке, що поїзд затримується на 60/100/200 хвилин. Так що, кожен раз, виїжджаючи в інше місто в аеропорт або для того, щоб пересісти на будь-який інший транспорт, потрібно враховувати цей момент. Це жахливо незручно і дуже сильно дратує.

Читайте: Исповедь емігрантки: як живеться українці в найбагатшій країні світу

В іншому - та ж Україна, а може навіть і гірше (в плані архітектури, розваг і т.д.). Дуже складно було звикнути до того, що після 8-9 годин вечора вже мало що працює. Це стосується магазинів і кав'ярень. Неділя та державні свята - це взагалі окрема тема. Якщо в Україні це навпаки спосіб гарненько заробити, то тут все закрито і потрібно сидіти вдома. Особисто для мене це було дуже диким і незрозумілим. Доводилося іноді просто сидіти в гуртожитку і дивитися фільми.

І що ще дуже сильно дратує і до чого неможливо звикнути - словаки сякаються всюди: сидячи на парі в аудиторії, перебиваючи при цьому викладача, в громадському транспорті, всюди. У них це вважається абсолютно нормальним.

Житло

Щодо мого гуртожитку: я дуже задоволена. У нас блокова система (на поверсі 4 блоки, в кожному з яких 2 кімнати: одна одномісна і одна тримісна). У кожному блоці туалет і ванна кімната, кухня на кожному поверсі. Що мене приємно здивувало, коли вперше зайшла в кімнату (на першому курсі жила в тримісній, зараз сама в кімнаті) - жалюзі. Вони були білого кольору і без єдиної порошинки!

У блоці раз на тиждень прибирає прибиральниця, а щоранку вона ж виносить сміття. Сюди навіть постіль можна не тягнути з собою, тому що тутешня як в готелі: білосніжна і змінюється раз на два тижні. Є одна проблема - прання. Наприклад, у мого хлопця в гуртожитку в Кошицях на поверхах стоять пральні машини, де можна прати хоч кожен день. У нас, на жаль, такої розкоші немає.

В одному з блоків є окрема кімната-пральня, де стоять 2 пральні машинки і одна величезна сушка, ось тільки це все платне! Одне прання обходиться приблизно в 2-2,5 євро (все залежить від режиму прання), але проблема ще і в тому, що приймають пралки тільки монетки по 50 центів. Виходить, мало того, що ми платимо за прання, приносимо свій порошок, так ще й гроші попередньо потрібно розміняти. Ось такі європейські незручності.

Ціна за житло відносно невелика, в середньому 60 євро в місяць, все залежить від кімнати, в якій живеш.

Живу і навчаюсь я в місті Банська-Бистриця, в Братиславі ціни вище. Мені дуже пощастило, тому що моя кафедра знаходиться в будівлі гуртожитку, а це значить, що для того, щоб прийти на пару, мені не потрібно навіть на вулицю виходити, а просто спуститися на перші поверхи. Викладачі навіть в капцях і піжамі дозволяють приходити.

З інших принад життя європейських студентів хочу виділити відсутність комендантської години, яка присутня в українських гуртожитках. Додому можна потрапити в будь-який час доби, в будівлі гуртожитку є Break Bar, де деякі словаки вже з 9 ранку п'ють пиво. Тут також проводяться різні заходи, іноді навіть діджеї приїжджають, так що нудьгувати тут точно не доведеться.

Є, звичайно, і мінус. Це інтернет. Перший час я просто божеволіла, бо в моєму гуртожитку неможливо встановити роутер, доводиться роздавати вай-фай через комп'ютер, що особисто для мене дуже напряжно. Ще тут все дуже строго. Тема з коробкою цукерок для завідуючої або для вахтерки не пройде. У всіх однакові умови / правила / штрафи.

Читайте: Исповедь емігрантки: як живеться українці в самому веселому місті Естонії

При університеті є а-ля медпункт, але насправді туди приходять навіть люди, що живуть поблизу. На прийом можна потрапити навіть без страховки, але краще її мати при собі.

У березні я захворіла, пішла до медсестри, мені виписали рецепт і, завдяки страховці, я заплатила всього лише 5 євро за дві упаковки таблеток (навіть для України це дешево, мені здається). А ось восени одна моя знайома дуже сильно захворіла, у неї був бронхіт і її забрали в лікарню. Страховки у неї не було і вона "влетіла" на дуже пристойну суму (більше тисячі євро за тиждень в лікарні), так що здоров'я понад усе! На цьому економити не варто.

Їжа

Щодо харчування тут проблем не буде. У магазинах можна знайти звичні для українців продукти, ось тільки гречку складно знайти і часто її ціна дуже висока. Мені подобається те, що в кожному відділі є спеціально відведене місце для продуктів зі знижкою. Це товари, у яких термін придатності добігає кінця, і іноді цей "кінець" може бути через два тижні.

Якщо відштовхуватися від меню в закладах, то місцеві жителі люблять їжу більш жирну, це мені звичайно взагалі не до душі. У них все дуже часто смажиться в паніровці і в маслі, на перекус їдять багети з начинкою з ковбаси і майонезу. Але я дуже сильно полюбила яловичий гуляш з кнедликами (кнедлики - це хліб, який готується на пару, а не випікається, і за рахунок цього він повністю білого кольору).

Салати і здорова їжа тут варто куди дорожче шкідливої, це якщо говорити про заклади. У магазинах же харчуватися "як вдома" цілком реально і не важко.

Місцеві жителі

Місцеві жителі дуже хороші, але не такі тямущі, як українці. Там, де наші б уже давно заробили / щось побудували, вони трохи гальмують. Але в цілому, як люди, вони добрі і привітні. Бабусі в автобусі часто навіть не сідають на уступленное місце, ніяковіють.

Що мені подобається найбільше - пенсіонери тут ходять в гори, займаються на стадіоні, навіть в тренажерний зал ходять! Незважаючи на велику кількість шкідливої ​​їжі, спорт і здоров'я тут домінують. Я за весь цей час не бачила, щоб бабусі просто сиділи на лавочці ввечері. Багато хто займається скандинавською ходьбою і всюди носиться з цими паличками.

Читайте: повідь емігрантки: як живеться українці в самому серці Європи

Якщо говорити про ставлення словаків до українців, то нічого поганого не можу сказати. Всі з радістю допомагають, все пояснюють. Ми зі словацькими одногрупниками вже на першому тижні навчання пішли в паб щоб познайомитися ближче. Часто запитують "а як це російською?", Цікавляться ситуацією в нашій країні, з цікавістю дивляться презентації про Україну.

Викладачі теж дуже лояльні: допомагають, на першому курсі навіть дозволяли писати роботи і складати іспити англійською. Що ще мені подобається, так це підтримка викладачів щодо подорожей і навчання за кордоном. Нас завжди стимулюють і підштовхують до того, щоб ми їхали за програмою ERASMUS на семестр або більше навчатися в іншу країну. Це дуже радує і надихає.

СМервіс

Дуже приємно спостерігати за тим, як уряд і звичайні підприємці дбають про людей. У кожному супермаркеті, аптеці, торговому центрі є пандуси. Найбільше мене приємно здивувало те, що навіть в тренажерному залі є заїзд і ліфт для інвалідів, тому що там регулярно займається чоловік на візку.

В автобусах, трамваях, поїздах також є спеціальні платформи для того, щоб була можливість заїхати коляскою. Я от не уявляю, як людям з обмеженими можливостями піднятися в поїзд "Укрзалізниці" або в будь-який громадський транспорт, а тут водій/провідник обов'язково вийде і допоможе.

У нас в гуртожитку в холі стоїть холодильник, в який кожен може покласти продукт, який вже не хоче їсти або якщо, припустимо, їде, а їжа залишається. Будь-який бажаючий може взяти собі що завгодно з цього холодильника.

Ще хотілося б розповісти про те, як тут ремонтують дороги. Якщо є необхідність в тому, щоб перекрити вулицю для заміни покриття або ось, наприклад, минулого літа в місті Кошице міняли трамвайну колію. В такому випадку обов'язково починають курсувати автобуси / тролейбуси, маршрут яких повністю повторює маршрут того транспорту, дорога якого ремонтується.

Читайте: "З українців роблять тупе стадо!" Сповідь заробітчанина розпалила гостру дискусію

Робота

Для українців є одна проблема: підробіток. Це цілком реально, але офіційно українець може працювати 80 годин на місяць, але якщо підробляти в кафешках / готелях і т.д., то керівники часто йдуть назустріч і дозволяють працювати більше "на чорну". У плані роботи нас, українців, дуже люблять, тому що ми - народ працьовитий і працюємо найчастіше на совість.

Висновок

Я не шкодую про те, що вчуся тут. За весь цей час (півтора року) я встигла відвідати понад 10 країн, побачити найкрасивіші куточки Словаччини завдяки можливості їздити безкоштовно на поїздах. Безкоштовний проїзд на поїздах тут поширюється на студентів та пенсіонерів, що не може не радувати.

Тут я звикла до того, що люди можуть тобі посміхатися просто так, до того, що в автобусі можна читати книгу, а не триматися всіма руками і ногами за поручні. Я планую рухатися далі, для мене Словаччина - старт. Якщо ви або ваша дитина хотіли б жит /вчитися закордоном, то я вважаю, що Словаччина цілком може стати тією самою точкою відриву.