Як з'їздити в Будапешт за 5 тисяч гривень. Розповідаємо про лайфхаки економної, але яскравої подорожі

13 хвилин
53,1 т.
Як з'їздити в Будапешт за 5 тисяч гривень. Розповідаємо про лайфхаки економної, але яскравої подорожі

Щойно Угорщина знову відкрилася для українців, турагенції стали пропонувати "вікенд у Будапешті" – дешеві (від 45 євро) автобусні тури, з двома нічними переїздами і програмами, написаними як під копірку. Після ночі в автобусі – зо дві години в термальних купальнях Сечені, пробіжка галопом по місту, поїздка в торговий центр на шопінг і вечірній кораблик по Дунаю з безлімітним (оскільки вкрай недорогим) ігристим. Вільного часу в туриста година-півтори, і, зрозуміло, пізнати Будапешт, надихатися його повітрям, перейнятися його духом встигнути неможливо. Це місто, яке називають дунайською перлиною та Парижем Східної Європи, не можна пережовувати на бігу, наче картоплю фрі з "МакДональдсу". Його треба смакувати, як найкраще токайське вино.

Журналістка OBOZREVATEL (за сумісництвом, гід і авторка туристичних маршрутів по Європі) перевірила на собі, чи можна в 2021 році з'їздити на вікенд до Будапешту самостійно, не користуючись послугами агенцій? І не "за всі гроші світу", а за... 5 тисяч гривень? Забігаючи наперед, скажу: ще й як можна!

Що входить у цю суму?

Дорога від Києва до Будапешта в обидві сторони, три ночі в хостелі в самому центрі міста, квитки в музеї та на екскурсійний автобус-амфібію, походи в кафе та супермаркети, покупка гостинців друзям (хто ж повертається додому з Угорщини без вина та паприки?). На громадський транспорт, чесно, не витрачалася: ходила пішки, милувалася неймовірно красивими будівлями в стилі модерн, заглядала в кожну шпаринку й вуличку, яка здавалася мені цікавою.

Відео дня

Вибудовуючи маршрут, відштовхувалася від того, що з України в Угорщину ходить автобус Flixbus. Не нічний – денний. Це один з улюблених моїх перевізників по Європі, тому що чисто, культурні водії, робочі розетки, вай-фай і, якщо раптом автобус затримується в дорозі хоча б на 15 хвилин, тобі про це відразу ж повідомлять смс-кою. Заздалегідь береш квиток (роздруковувати не треба, достатньо електронного) – платиш менше. Їде такий автобус зі Львова (вирушає о 9:10) через Стрий, Мукачеве, Ужгород, Чоп. Квиток зі Львова обійдеться в 799 гривень, орієнтовний час прибуття в Будапешт – 20:50 (з урахуванням того, що проходження кордону ще та лотерея і в Чопі, можливо, доведеться годинку-другу почекати).

Не люблю довго сидіти в автобусі, тому з Києва їхала не до Львова, а до Ужгорода – з прицілом погуляти цим чудовому містом (з Ужгорода автобус відходить о 13:55) і посидіти в улюбленому ресторанчику австро-угорської кухні біля замку. Місце в купейному вагоні поїзда "Київ – Солотвино" коштує 514 гривень, у плацкартному (на зворотному шляху купе мені не дісталося) – 205. Ну а Flixbus від Ужгорода до Будапешта – 499 гривень.

Архітектурні символи Будапешта: церква Святого Матяша, Рибацький бастіон, базиліка Святого Іштвана.

Чому не літаком?

Бо не літав іще Wizz Air, знову полетить із 13 вересня! Квитки на момент написання статті можна було купити за 939 гривень. Поспішайте, адже вони мають властивість дорожчати. Тим, хто може планувати поїздки за пів року, пощастить злітати дешево, а хто в середу вирішує, що може рвонути кудись у п'ятницю... Вам, як і мені, допоможе автобус.

Чи не дешевше поїздом?

На жаль, ні. Хоча не так уже й дорого. Через Будапешт іде "Київ – Відень", сісти в цей поїзд можна в Києві, Львові, Стрию, Славському, Мукачевому та Чопі. Відправлення з Києва – о другій годині дня, прибуття в Будапешт, за місцевим часом, який на годину "відстає" від нашого, наступного ранку – о 8:20. Вартість квитків залежить від курсу євро, і на момент написання статті квиток до Будапешта коштував 67 євро 30 центів (2124 грн), до Відня – 82 євро 10 центів (2592 грн). Купити можна тільки в міжнародній касі – в інтернеті, на жаль, ніяк, і це незручно. Сподіваюся, "Укрзалізниця" питання вирішить, адже багато хто навіть не чув про такий поїзд – саме тому, що не можна придбати квиток на сайті. Будапешта й Відня у пошуку "Укрзалізниці" ви просто не знайдете.

Прибуває потяг на залізничний вокзал "Келеті" – це центр, звідти зручно дістатися куди завгодно. Автобус же приходить на автовокзал "Неплігет": до центру, в принципі, теж недалеко, три зупинки на метро, хвилин 40 пішки, прогулюючись, або ж хвилин 10 на таксі. А таксі в Будапешті дешевше за київське – 300 форинтів за кілометр.

Одразу поясню, як рахувати місцеві гроші. Переводити угорські форинти в гривні легко: одна наша гривня – 11 форинтів. Ділимо 300 на 11 – і дізнаємося, що кілометр дороги в угорському таксі обійдеться вам у 27 гривень. А ось метро в них дорожче: за одну поїздку тривалістю 80 хвилин ви заплатите 350 форинтів (32 гривні). Але, врешті-решт, це теж прийнятно, особливо якщо поспішаєш на вокзал або, навпаки, хочеш швидше туди, де можна відпочити з дороги.

Тепер про те, де гроші міняти. Я не міняю взагалі – їжджу з карткою. Розраховуватися нею можна всюди, за винятком хіба що сувенірних крамниць і ринку. Однак у Будапешті буквально на кожному кроці стоїть банкомат, і в разі необхідності можна зняти зо дві тисячі форинтів із мінімальною комісією.

Хостел. 1050 гривень – за три ночі. Уточню: за ліжко-місце в дівчачій кімнаті на чотирьох, з новою чистою білизною і рушником, симпатичними ікеївськими меблями й шафками, що зачиняються ключем. І зі сніданками (хоча й дуже простими: яйця, тости, масло, джем, кава, сік із пакету). Плюс можливість дешево, лише за 300 гривень, аж на цілий день взяти в оренду велосипед і з'їздити, приміром, на острів Маргіт або в мальовниче містечко Сентендре, до якого від Будапешту менше 20 кілометрів.

Кому так само шкода викидати сотню євро за номер у готелі, який буде стояти порожнім, поки постоялець ганяє містом, здаю точку – Grand Backpackers, шукаємо й знаходимо через Booking.com. У Будапешті взагалі багато хостелів, симпатичних і доступних за ціною, – таке відчуття, що місто орієнтоване на молодь і туристів, які не заморочуються щодо особистого простору.

Перш ніж розповісти, куди піти і чим зайнятися, рахуємо: скільки грошей у нас залишилося? Дорога в обидва боки та проживання – 2767 гривень. Лишається трохи більше двох тисяч – на два дні. Здавалося б, взагалі небагато. Але, повірте, на вікенд у Будапешті вистачить.

Хостел зручний тим, що там є кухня, отже, не обов'язково йти в ресторан – досить купити продукти в супермаркеті й приготувати обід або вечерю. Супермаркетів, де ціни на їжу +/- наші, українські, в Будапешті вистачає: Lidl, Aldi, Tesco, Spar... Але бути в Угорщині і не пошукати справжній угорський ресторанчик із класним гострим гуляшем і лінивими галушками-страпачками, з крафтовим пивом, про яке ми знаємо набагато менше, ніж про угорське вино, але воно у них є, до того ж чудове, – просто гріх!

Багато жартів про те, що в центрі Києва простіше знайти хороший грузинський ресторан, ніж хороший український. В угорців та сама біда: повно піцерій, східних закладів із кебабом і шаурмою, на кожному кроці – суші... А от гуляш знайти – ціла справа. Але якщо постаратися, то можна. Наприклад, неподалік від Парламенту, до якого прагнуть потрапити всі туристи, є на диво нетуристичне місце, куди самі угорці ходять обідати, вечеряти й святкувати. Називається Tüköry Étterem, адреса: Hold utca, 15. Величезна, просто-таки велетенська порція гуляшу та лінивих галушок на наші гроші коштує 250 гривень.

Угорщина асоціюється зі смачними "сувенірами": салямі, гусячою печінкою, солодкою та гострою паприкою.

Що подивитися?

Погуляйте набережною та дійдіть до знаменитих черевичків – мабуть, найбільш пронизливого пам'ятника жертвам Голокосту. За силою враження з ним може зрівнятися хіба що берлінський пам'ятник загиблим у концтаборах дітям – "Поїзди в життя, поїзди в смерть". Мешканці та гості Будапешта несуть до черевичків квіти і лампадки – до того місця, де євреям, що мешкали в місті, наказували зняти взуття перед розстрілом... Щоразу, приїжджаючи сюди, йду до черевичків – просто мовчки постояти і подумати. Хоча б про те, що жахи, які відбувалися тут, творилися зовсім недавно – якихось 77 років тому...

Поруч знаменитий Парламент, але я не радила б вистоювати в черзі по квиток туди – хіба що ви дуже хочете дізнатися все про становлення угорської державності. Зовні ця неоготична будівля набагато цікавіша. А фотографувати її краще взагалі з протилежного берега Дунаю – з Будайського боку.

Парламент краще фотографувати з кораблика або з Будайського боку.

Туди поки не можна потрапити легендарним ланцюговим мостом Сечені, найвідомішим, із левами: його активно ремонтують. Тому ходити доведеться білим витонченим мостом Єлизавети, що, в принципі, також зручно: переходиш річку – і відразу можеш або піднятися на пагорб Геллерта, або звернути до Королівського палацу, церкви Святого Матяша та Рибальського бастіону.

Якщо любите мистецтво, дуже раджу не пройти повз Угорську національну галерею, розташовану в палаці. Особливо зараз, коли там гостює унікальна виставка живопису прерафаелітів "Бажана краса": від жіночих портретів і міфічних сюжетів Данте Габріеля Росетті очей не відвести! А готичні вівтарі з Угорщини, Словаччини, Словенії в середньовічній секції – чистий захват. Місцеві гіди згадують про цю галереї побіжно, а дарма: виставки там проходять дуже сильні. Вартість квитка в перерахунку на наші гроші – близько 300 гривень. Не пошкодуєте, однозначно.

Пізньоготична церква Святого Матяша, сувенірні крамнички навколо неї та білосніжний Рибальський бастіон не потребують того, аби довго їх представляти: ідіть, фотографуйте – і фотографуйтеся самі.

Унікальне місце, куди українських туристів, на відміну від іспанських, французьких, італійських та інших, чомусь не водять, – каплиця чернечого ордену паулінів, облаштована в скелі, на якій стоїть та сама, відома всім, будапештська Свобода.

Інтер'єр печерної каплиці та унікальна різьблена ікона "Нагірна проповідь" звідти ж. Придивіться – і ви помітите, що Ісус проповідує... мешканцям Карпат.

Створили каплицю в 20-ті роки минулого століття методом спрямованих вибухів, до неї прилягає чинний монастир. Щоб поблукати рукотворними печерами зі статуями, вітражами, унікальними різьбленими іконами й послухати цікаву розповідь (аудіогід різними мовами, але от російська є, а української поки немає), треба заплатити 600 форинтів (55 грн). А потім можна піднятися на вершину пагорба чи відвідати купальні Рудаш і Геллерт. Менш відомі нашим туристам, ніж Сечені, але не менш цікаві. І ті, й інші поруч із каплицею.

Термальні басейни – те, чим славиться Будапешт.

Рудаш люблять самі угорці, і розташовані ці купальні в історичній будівлі, яку зводили ще за часів османського панування: перші лазні тут заснував турецький паша – аж у XV столітті. А Геллерт – це просто шик у стилі віденської сецесії, тому що будівля однойменного готелю, де розташовані басейни та SPA, одна з найрозкішніших у всьому Будапешті. Навіть не заради задоволення поплавати і розслабитися – просто щоб помилуватися вітражами, сходами, люстрами варто туди зазирнути. Відкладіть на Геллерт 540 гривень – і ви точно будете знати: навіть якщо погода зіпсується і стане "не для прогулянок", на ваш настрій це не вплине. Важливо й те, що народу там набагато менше, ніж у Сечені. За доби коронавірусу, та ще й у країні, де всі ходять без масок...

Будапешт з висоти пташиного польоту. Тобто з базиліки Святого Іштвана.

Тепер знову Пештська сторона – і найкраща панорама. Базиліка Святого Іштвана, короля-засновника, вражає розмірами й красою внутрішнього оздоблення. Але по-справжньому дух перехоплює, коли дивишся на Будапешт з-під її величезної бані – з оглядового майданчика видно і Буду, і Пешт, і Обуду, і пагорб Геллерта, і багато чого цікавого (2000 форинтів, тобто менш ніж двісті гривень, і ви побуваєте на майданчику й навіть у скарбниці найбільшого собору Угорщини). Саме звідти я розгледіла два готичні шпилі – і вирішила піти подивитися, що ж це за будівля. Як виявилося, витончена, просто-таки повітряна церква Святої Єлизавети з династії Арпадів.

За легендою, угорська королівна Єлизавета, яка вийшла заміж за ландграфа Тюрінгії, була такою праведницею, що Бог наділив її даром творити дива. Одного разу, коли вона несла в подолі хліб з палацової кухні, щоб роздати жебракам, її зловила прискіплива свекруха. "Що несеш?!" – грізно спитала вона. "Троянди", – збрехала перелякана Єлизавета. "Троянди? У подолі? Показуй!". Єлизавета скорилася, і з її сукні справді посипались квіти... До речі, до України та однієї з найважливіших реліквій Київської Русі Єлизавета Угорська має прямий стосунок, і мені пощастило цю реліквію бачити, але не в Угорщині, а в Італії, про що ви скоро зможете прочитати в OBOZREVATEL.

Навіть погода, що зіпсувалася, не вплинула на враження від церкви Святої Єлизавети.

Ще одне знакове місце, яке допомагає багато зрозуміти про Угорщину й угорців, ви знайдете в Пешті за адресою: проспект Андраші, 60. Андраші – місцеві Єлисейські Поля, найкрасивіша вулиця Будапешту, нею можна гуляти практично від Дунаю до Площі Героїв, і в процесі ви, звісно, цю будівлю побачите і назву прочитаєте – Terror Háza, Будинок терору. Це музей, де зібрані унікальні експонати періоду нацистської та радянської диктатур. І не випадково тут, адже в роки Другої світової саме в цій будівлі була штаб-квартира угорської нацистської Партії схрещених стріл, у підвалах мучили незгодних, у кабінетах підписували накази про знищення євреїв, ромів та інших, кого вирішено було "утилізувати", а після війни тут оселилася держбезпека вже комуністичного режиму. Тортури, знущання, приниження в стінах цього красивого палацу тривали аж до 1956-го...

Будинок терору та його моторошні експонати. Радянський танк Т-54 та інтер'єр тюремної камери часів Другої світової.

Лише в понеділок ви туди не потрапите – в Угорщині взагалі музеї по понеділках зачинені. У будь-який інший день тижня, з 10 до 18, треба сходити. Щоб не вірити жодній пропаганді, що переконує: угорці, мовляв, тужать за СРСР. (Ага. Так тужать, що зрівняли комунізм і нацизм іще в 2002 році, створивши Будинок терору). І щоб переконатися: нам такого музею дуже не вистачає. Поки не створимо, використавши зокрема і найсильніші матеріали з відкритого вже архіву КДБ УРСР, будемо весь час наступати на ті самі граблі. Вхідний квиток 3000 форинтів (272 грн), каса працює до 17:30. Must visit для українців. Потім розповідати будете – тим, хто плаче за "найсмачнішим морозивом".

А з дітьми куди?

Неподалік від Площі Героїв на 18-ти гектарах розташований Будапештський зоопарк. Напевно, один із небагатьох, де нема відчуття, що ти у "в'язниці для тварин". Де слони живуть у палаці магараджі, у бегемота власний басейн, у мавп – тренувальна база, а павичі та пінгвіни постійно плутаються під ногами, бо вештаються територією разом із туристами. Квиток для дорослого – 300 гривень, дитячий (від двох до 18 років) – 200. До речі, перш ніж іти будь-куди, гугліть місце, куди йдете: раптом там узагалі безкоштовний день?

У Будапештському зоопарку немає відчуття, що ти потрапив до "в'язниці для тварин".

Другий варіант – божевільна маршрутка. Яка їхала-їхала, а потім раптом здуріла і кинулася в Дунай! Пасажири верещать, водій регоче, машрутка пливе... Трохи менш ніж 400 гривень коштує це щастя, для дітей і студентів – близько 300 (є маршрут довший, він дорожчий, але мені вистачило 50 хвилин). Квитки краще заздалегідь брати на сайті компанії River Ride, яка проводить такі екскурсії на своєму унікальному автобусі-амфібії.

Де придбати сувеніри?

Якщо ви модник або модниця, не обов'язково шукати аутлет з продукцією світових брендів "як скрізь". Ідіть по відмінної якості речі – недорогі, яскраві, які можна купити лише в Будапешті. Благо, йти недалеко, магазин називається Szputnyik, адреса: Dohany utca, 20. Тільки контролюйте себе, бо там футболки по 300 гривень і джинси по 700.

А щодо решти... Хто відправить вас по паприку в мішечку на Центральний ринок, той вам явно не друг. Тому що і паприку, і крем-гуляш у тюбику, і салямі, і токайське вино, і єгерську "бичачу кров", і фуа-гра (у бік якої я принципово не дивилася, і навіть не тому, що 65-грамова баночка коштує під тисячу гривень, просто гусочок шкода), і що завгодно можна купити в супермаркеті. Удвічі, а то й утричі дешевше, ніж на ринку продадуть послужливі угорці африканського та азійського походження. Зазирнути на ринок варто, просто аби красиву будівлю подивитися.

Ну, або посміятися від душі з сувенірів на другому поверсі, де на вас чекають не лише магнітики у вигляді перчинок, вишиті серветки і ляльки в національному одязі, а й... матрьошки! Як канонічні, червонощокі й розписні, так і з обличчями Трампа, Путіна, Сталіна, Леніна, Леннона, Елвіса...

"Хто це купує? – питаю в усміхненої продавчині. – Невже угорці?". "Ні, ні! Угорці – ні! – махає руками. – Росіяни! Путін у сумці ще є, а Сталін останній лишився. Вам Сталіна не треба?".

Та ні. Спасибі.

Найпопулярніші у російських туристів матрьошки зі Сталіним і Путіним.

P.S. Ковід-тести і додаток "Вдома": мало не забула про реалії наших днів! Якщо в'їжджаєте в Угорщину через наземний пункт пропуску, вам не потрібні ПЛР-тести і сертифікат про вакцинацію. Але краще, щоб він у вас усе-таки був, бо про щеплення обов'язково запитають після повернення в Україну, на нашій митниці. Нема хоча б однієї дози вакцини (неважливо якої) – доведеться завантажувати додаток "Вдома" і йти здавати тест.

Тим, хто летить в Угорщину, потрібні ПЛР або ковід-сертифікат.