Таємниця Гаррієт Коул: історія жінки, яку розібрали на нерви і показали усьому світу

У своєму бажанні вивчити людське тіло, вчені дуже часто прагнуть зайти за межу аби пізнати те, чого не бачив ніхто до цього. Одним із таких людей був професор анатомії доктор Руфус Б. Вівер, який завдяки таємничій Гаррієт Коул здійснив небачене.

OBOZREVATEL розповідає історію створення першого в історії людства "скелету" з живих нервів, а також ймовірної самопожертви, яка увійшла в історію науки.

Хто така Гаррієт Коул

Гаррієт Коул, якщо вірити історії, яка переповідається уже десятиліттями, була чи то прибиральницею у Філадельфійському медичному коледжі Ганемана (сьогодні – частина Дрексельського університету), чи асистенткою Вівера. Ймовірно, вона була афро-американкою і померла 1888 року у віці 35-40 років. Це, власне й усе.

Попри те, що у ЗМІ можна віднайти десятки текстів про те, що вона була саме прибиральницею і, ймовірно, особисто була знайома із Вівером, насправді точних даних про це немає. Як, власне, немає і 100% впевненості в тому, що Коул пожертвувала своє тіло науці.

Проблема у тому, що документи коледжу тих часів не були надто детальними. Там є вказівки про виплату зарплатні прибиральнику чи прибиральниці, але немає навіть ініціалів, а не те, що цілого імені.

Дослідники, які намагалися знайти правду про цю історію, виявили запис у переписі населення від 1870 року, в якому було вказано, що Гаррієт Коул проживала у тому самому окрузі, де знаходиться коледж. Також було виявлено інформацію про смерть Гаррієт Коул у березні 1888 року, а "місцем поховання" вказано коледж Ганемана. Тобто її тіло справді було передано для досліджень. Але чи свідомо вона пожертвувала його науці та чи знала про існування Вівера? Даних про це немає.

У ті роки в США ще не існувало законів, які б регулювали використання трупів для наукових досліджень, а тому жодних документів про це не існує. Власне, анатомія як наука перебувала лише у зародковому стані і навряд тоді було багато бажаючих заповісти своє тіло для розтину.

Однак, звісно, виключати таку можливість не можна. За однією з версій, яка припускає, що Коул працювала в коледжі, робота Вівера настільки її вразила, що це й стало причиною самопожертви.

Можлива й більш приземлена версія, згідно з якою Коул була бідною, тож цілком могла передати своє тіло науці, аби не обтяжувати рідних витратами на поховання.

Не виключено також, що тіло померлої просто ніхто не забрав, тож університет його викупив.

В найгіршому ж випадку, може йтися про те, що тіло чорношкірої жінки просто викрали чи таємно продали лікарям, знаючи, що ніхто не займатиметься розслідуванням такої справи.

Та врешті решт усе впирається у відсутність будь-яких документів, які б підтверджували хоч якусь теорію.

Жодних особистих записів чи щоденників Вівера також не було знайдено, тож і професор не здатен пролити світло на цю таємницю.

В Дрексельському університеті також визнають, що у цій історії є багато темних місць, які не дозволяють говорити про її справжність і пишуть про те, що "всі людські останки заслуговують на пошану і повагу".

"В архівних фондах Медичного коледжу Університету Дрекселя зберігається повний препарований зразок спинномозкової нервової системи людини, створений анатомом доктором Руфусом Б. Вівером у 1888 році. На той час цей зразок був визнаний важливим навчальним посібником у галузі неврології, а впродовж наступного століття він став відомим у всьому медичному світі під назвою "Гаррієт", – йдеться на сайті університету.

Свідоцтво про смерть 1888 року вказує на те, що препарування отримало свою назву на честь "Гаррієт Коул, темношкірої жінки, чиє незатребуване тіло було доставлено до коледжу Ганемана".

2018 року в університеті розпочали роботу над з'ясуванням фактів про "Гаррієт", але з того часу нічого нового науковцям не стало відомо.

Руфус Вівер і "скелет" із нервів

Щодо Вівера, то він почав працювати у галузі анатомії наприкінці Громадянської війни у США. Тоді його батько, який теж був науковцем, займався ідентифікацією тіл загиблих солдатів, які були поховані у братських могилах. Коли ж батько загинув під час залізничної аварії, Вівер продовжив його справу.

У коледжі Ганемана він опинився 1879 року, коли зайняв посаду демонстратора і викладача анатомії, що передбачало препарування трупів разом зі студентами.

У 1888 році Вівер отримав тіло Коул і задумав створити те, чого ніхто раніше не бачив. Він провів першу в історії людства операцію з вилучення та подальшого монтажу цілої нервової системи.

Вівер, з надзвичайною точністю, видаляв нерв за нервом, а потім загорнув кожен із них у марлю та вкрив фарбою на основі свинцю, яка дозволила зберегти нерви до наших часів. Після цього він зібрав усі нерви в єдину систему разом із очима.

Уся робота зайняла у доктора близько п'яти-шести місяців.

Спершу колосальний експонат використовувався для навчання студентів, але коли про нього дізналися колег Вівера, вони назвали його роботу "дивом терпіння та майстерності в препаруванні, подібного якому ніколи раніше не бачили".

Згодом "Гаррієт" до 1960-х років експонувалася по усій країні, доки не повернулася в коледж Ганемана, де й зараз є частиною експозиції.

Після Вівера аналогічну операцію проводили лише тричі.

Раніше OBOZREVATEL розповідав про те, яким було перше в історії фото ДНК та хто його зробив.

Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL у Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.