Безслідно зникли: на картах світу були острови-примари, які збивали зі шляху кораблі

Попри те, що епоха географічних відкриттів вважається давно закінченою, карти різних частин світу досі уточнюють і поліпшують. В тому числі науковці шукають сліди клаптиків суші, які колись зображались на стародавніх мапах, а потім зникли. 

Видання IFL Science розповіло про кілька таких островів-примар. Вони могли піти під воду з різних причин або й навіть ніколи не існували.

Бразиль

Це один з найвідоміших островів-примар, який, як вважалось, знаходився біля західного берега Ірландії. Його описували, як крихітну, покриту туманом скелю в Атлантичному океані. Вперше його нанесли на карту в 1325 р., але подальші спроби уточнити його місцезнаходження виявились марними. Тому виникла містична теорія, що Бразиль виринає лише раз на сім років і приваблює мореплавців, але вони проходять на своїх суднах крізь нього, як крізь туман.

Більш предметний опис ймовірного острова залишив капітан Джон Нісбет. У своїх записках він розповідав, як застряг на Бразилі разом з командою, і описував його, як безлюдний замок, де вони зустріли привида, який розповів їм про давню історію острова за щедрим бенкетом.

Найактивніше Бразиль шукали у 15 столітті, коли до нього спорядили одразу кілка експедицій. Останню очолював Джон Кебот. Але він доплив до Північної Америки, так і не натрапивши на примару. З 1865 року острів перестали позначати на картах. Швидше за все, в реальності його ніколи не існувало.

Антилія

Острів семи міст "знаходили" в Атлантичному океані на захід від Португалії та Іспанії, приблизно у 200 милях від Азорського архіпелагу. Найраніші згадки про нього відносять до першого століття нашої ери.

Зроблена вченим Паоло Тосканеллі у 1474 році карта з позначенням Антилії спонукала Христофора Колумба спланувати зупинку тут, коли він здійснював свою експедицію до Індії. Але острова він так і не знайшов. Натомість Колумб назвав Антильськими островами архіпелаг біля узбережжя Америки.

Оскільки після 1492 Північну Атлантику стали частіше досліджувати мореплавці, острів все рідше з’являвся на нових картах, а його загадки почали асоціювати з Центральною і Північною Америкою. Остання поява острова зафіксована на карті світу Хондіуса у 1631 році.

Бермеха

Вперше крихітний клаптик суші поблизу узбережжя Мексики нанесли на карту у 1539 році. За тодішніми оцінками він мав площу не більше 80 квадратних кілометрів і ґрунт червоного кольору. Впродовж 16 та 17 століть Бермеха був невід’ємною частиною карт цього регіону. Але з 18 століття почав фігурувати на них все рідше і востаннє його позначили в Географічному атласі Мексиканської республіки в 1921 році.

Несподівано про острів заговорили у 2009 році. Сталось це після дискусії 1997 року про міжнародні водні території в Мексиканській затоці, в ході якої США та Мексика планували розділити ділянку міжнародних вод Ойос-де-Дону. Саме в цьому регіоні буцімто знаходилась Бермеха. Якби вдалось підтвердити її існування, це дозволило би Мексиці розширити свій морський кордон і дало країні право на розташовані тут нафтові родовища. Однак пошуки так ні до чого і не призвели. Тож зрештою країни підписали договір, згідно з яким Бермеха не існує. Але у 2009 році пошуки відновились. І знову безуспішно. Так Мексика програла Америці права на 22,5 мільярда барелів нафти. Натомість виникла теорія змови, згідно з якою уряд США буцімто знищив цей острів навмисно. Втім, зробити таке непомітно абсолютно нереально.

Сабль, або ж Піщаний острів

Цей шматок суші наніс на свою карту в 1776 році капітан Джеймс Кук. Він "помітив" його біля східного узбережжя Австралії. Наступні 200 років Сабль регулярно з’являвся на планах місцевості, а його точні координати вперше встановив екіпаж китобійного судна у 1876 році.

Упевненість в існуванні острова не покидала географів аж до кінця 20 століття. Його навіть можна було знайти на ранніх версіях Google Maps. Фінальну крапку в дискусії про існування Сабля поставили радіолюбителі, які у 2000 році вирушили спеціальною експедицією шукати його, але не знайшли нічого.

Втім, у 2012 році капітан Фред Стейн і морський геолог Марія Сетон, які перебували у цьому районі, вирішили попередити свою команду про можливі перешкоди у воді. На це, зокрема, вказувала відмітка на Google Maps, яку до того часу не прибрали. Втім, їхній корабель пройшов через ймовірний Сабль без жодних проблем. Після цього острів оголосили "невідкритим" і прибрали с сервісу онлайн-карт.

Раніше OBOZREVATEL розповідав, що вчені знайшли глибоко під поверхнею землі ймовірне дно стародавнього океану.

Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.