Названа найпопулярніша спеціальність серед молоді

IT-спеціальності стають все більш популярними у молодих людей

Хто такі ці айтішники, які можуть собі дозволити більше, ніж ми з вами? Якими таємними знаннями вони володіють? Чому на IT-спеціальності такі великі конкурси у ВНЗ? А головне -- як люди приходять в айті з інших спеціальностей?

Когось із них завів в IT неправильний вибір попередньої професіі, інших вирвала з добробуту фінансова криза. Наших героїв об'єднує те, що вони під тиском обставин кинули виклик собі та увійшли в нову і цікаву сферу — IT.

Як це у них вийшло, чи шкодують вони про це, і хто вони тепер?

Ми пропонуємо вам серію матеріалів, заснованих на прямій мові наших героїв. Перші історії з життя -- до вашої уваги.

Олексій Заярськ ий, 26 років. Освіта -- середня технічна, Project Manager, WizardsDev, викладач на курсі "Quality Assurance" в IT-школі DevEducation.

Ну що сказати? Ставлю завдання, веду scrum-команду, комунікацію з бізнесом, здійснюю контроль виконання завдань. Така робота. Закінчив курси, став тестувальником, автоматизував тестування, зараз більше займаюся проектами, вже сам набрав команду тестувальників, став викладачем в DevEducation. Що таке автотестування? Якщо просто сказати -- це код, який перевіряє код.

Починалося все здалеку. Один мій товариш в IT-компнії працює, він порекомендував спробувати, каже: "Знаючи тебе, ти -- природжений Project Manager в IT". А я йому: "Та я код писати не люблю! Це не моє". На що він: "Там не тільки код! Я вірю, що у тебе вийде". Забігаючи вперед, потім, з часом, він мені сказав: "Вірив, що у тебе вийде, але не думав, що настільки швидко".

Бажання щось змінити в житті з'явилося давно: до курсів була робота, якої не пишаюся -- кур'єром в службі доставки. До того був 4 роки керуючим в інтернет-кафе, а також пробував займатися власним бізнесом -- Quest Room в Дніпрі. Але це було дуже важко і займало практично весь мій час.

До 16 листопада 2017 року я, чесно кажучи, взагалі не знав, що таке сфера IT. Люди чимось займаються, кажуть якоюсь марсіанською мовою. Був у мене в Quest Room програміст, і в цілому я уявляв, що він робить, але що таке команда в IT-проекті, і як вона побудована, я не розумів.

Mind set тестувальника -- аналітичний, передбачальний. Програмісти пишуть математичні формули, логіку, а я -- перевіряю кликабельность кнопок, якщо логіка відпрацьовує, то все добре. Загалом, ламати не будувати, поламати простіше (посміхається). Готуючись морально майже півроку піти на курси, я прочитав дві книги, щоб сформувати своє розуміння, як це працює, і, знаєте, допомогло. Одна книга -- "Психбольница в руках пацієнтів", а інша - "Як тестують в Google". Але все одно побачене стало для мене приємним відкриттям. Тут люди задоволені ходять, уявляєте! Впахівають все, звичайно, але IT-команда, повірте, це нереальний емоційний підйом.

У кожного все залежить від мотивації. У 20 років я став батьком, захотілося заробляти більше. Дружина, дитина, квартира, машина -- всі хочуть від тебе грошей. Ось і намагався "крутитися". Закінчив курси на дизайнера-поліграфіста, шукав себе в різних місцях. Але, мабуть, IT -- моя доля. 24 квітня 2018 пішов на курси.

Курси -- це робота на виживання. Якщо раптом пропаде мотивація, бажання, то миттєво виросте сніжний ком, який тебе зіб’є. З 30 чоловік курси закінчила половина. Так, це не парк культури і відпочинку. Пам'ятаю чітко перший день на курсах: незрозумілі слова, "поламана" голова, "юзкейси", "тест-рани", "задеплоіть", "рекурсія". Такі програмісти, діти асфальту (посміхається). Було важко, машину продав, ночами робив домашні завдання. Але гроші, як для освіти, -- смішні, ця інвестиція окупається через місяць. Ось скажете, 150 грн за лекцію -- це забагато? Так вона ж йде 5-6 годин! Урок англійської коштує 200 грн на годину. Ось і порівняйте.

Великий аспект -- командна робота. Я запізнився на першу лекцію, сів на останню парту, а там сиділи аутсайдери. Велике завдання, а команда слабка. А в середині курсу нам поміняли команди, і тут я по-справжньому "кайфанув". Всі заряджені на результат, всі хочуть працювати, всі на одній хвилі. Одна колега в ніч "накидала" завдання, ми з дівчатами днем "вилизували", а ще одна дівчинка ввечері "пакувала". Нереально крутий емоційний конвеєр вийшов! Команда грає дуже велику роль. Ось недавно проводити співбесіду із одну дівчинкою, вона класна, але не адаптована до командної роботи. Ми ж беремо члена сім'ї, а не співробітника. Видно, що розумна, але не спрацьовуватимемо. На співбесіді я свідомо провокую людину, заганяючи її в ситуацію ухвалення рішень всередині команди.

Пропоную дві ситуації. Перша. Ми всі -- члени твоєї команди. Пятница, вечір, у нас - реліз, дедлайни горять. А тут у кого-то кішка народжує, у іншого -- дитина захворіла, у третього -- ще щось термінове, і ти -- один. Що робити будеш? Є різні варіанти відповідей, і вони все прийнятні, якщо людина зможе пояснити логіку своїх рішень. Ось, наприклад, варіант відповіді: я б залишився, робив всю ніч. На питання, чому, можна відповісти: "Реліз треба ж запустити, терміни не зірвати", і, якщо це остаточна відповідь, без подальших пояснень, то перед нами -- соло-програміст, який може з командою і не спрацюватися. А ось якщо він додасть: "А де гарантія, що мені завтра не потрібно буде терміново кудись поїхати, якщо у мене щось трапиться?", то, парадоксально, з такою людиною буде легше комунікувати в командній роботі.

І друга ситуація. Така ж, але більш "трешових": та ж п'ятниця, реліз, дедлайн, але ми, твої колеги, йдемо "бухати": 5 років же працюємо, обов'язкова п'янка! Твої дії? Варіанти: буду в поодинці справлятися, доробляти; поговорю з вами; нічого не буду робити, додому піду; піду розмовляти до менеджера. Ось ви що виберете? І як думаєте, яка з відповідей правильна? Ось приходите на співбесіду, все розповім. Обіцяю, буде цікаво.

Еліна Чубар, 35 років. Освіта вища, технічна кібернетика. QA-інженер, мануальний тестувальник, департамент Web Application, FrontEnd-розробка, компанія WizardsDev

Я закінчила ВНЗ в 2005 р. У дипломі написано -- економіст-програміст, цілеспрямовано йшла економістом, закінчила ДІІТ (інститут інженерів транспорту). На 5-му курсі мене запрошувала IT-компанія, на тестувальника за конкурсом пройшла, притому що я вчилася на контракті, батьки з останніх сил тягнули, але я не пішла, було важко з вільним відвідуванням лекцій, терміни здачі диплома підганяли, а я думала, що знайду роботу пізніше без питань, я, мовляв, завжди туди встигну, після диплома.

Почала шукати роботу -- повне місто економістів, знайомств немає. Шукала півроку, брали в банк кредитним експертом, здавалося, це несерйозна робота, я фиркнула і це місце зайняли. Влаштувалася в "УкрТатНафту" товарознавцем в мережу -- заповнення товарів на АЗС, завідувала двома заправками, інвентаризації, закупівлі, затоварення АЗС, більш бухгалтерська робота, в тому числі, з 1С. Нудно. Паралельно шукала роботу економіста. Пропрацювала 2 роки, поки знайшла - економістом в "Дніпроавіа", влаштувалася економістом фінансово-економічного відділу. І пропрацювала там з листопада 2007 -- багато років, аж до декрету в 2014. В Україні декретні платять 3 роки, але символічну суму, 860 грн. За час декрету відбулося багато змін, економісти стали заробляти як продавці в магазині, і виходити туди вже не хотілося.

Шукала посаду економіста, але в країні відбулися зміни, і з дитиною на руках, чоловік заробляє небагато, стала з 2016 року дивитися вакансії. В основному пропонують по 6-7 тис грн. Паралельно моя однокласниця пішла у декрет, почала вивчати програмування, була до того адміністратором в готелі. Я слабо в це вірила, сміялася. А подруга провчилася у горному університеті на програміста, але після декрету пішла на курси при IT-компанії, змінила багато місьць роботи як розробник, дійшла до топових компаній. Я зробила висновок, що все можливо, але в собі сумнівалася.

В результаті у мене вийшло як в кіно. У листопаді 2016 потрапила я в лікарню, і лежала удвох в палаті з дівчинкою-тестіровщіцей. Часу вільного багато, я її за тиждень замучила запитаннями, і думаю, ну все, це доля. "Оксана, -- кажу, -- я цією темою займуся, обіцяю". І почала по сайтам шукати. Плюс подруга допомогла, скинула посилання, що QA TestLab -- компанія проводить онлайн місячні курси для тестувальників, безкоштовні, набирають собі співробітників. У лютому 2017 стартували курси. Думаю, ось як здорово, як раз півроку до кінця декрету, зараз вивчу теорію, згадаю свої навички "з минулого життя", і - вперед, до зірок. Я закінчила курси мануального тестування. Це зажадало граничної концентрації сил: вебінари 2 рази в тиждень, лекції та великі домашні завдання, які чесно перевіряли, бали давали. Якщо не менше 100 балів в загальному отримуєш, то отримаєш сертифікат про закінчення курсу, якщо менше -- ні. Місяць я не бачила нікого, писала тест-кейси, баг-репорти, забула, як виглядають рідні, і на іспиті набрала 109 балів.

Отже, лютий 2017 року, мені 33, англійська PreIntermediate, і сертифікат закінчення онлайн-курсів. Я думала, що з цим сертифікатом мене всі чекають і хочуть взяти на роботу. Але скрізь потрібні співробітники з досвідом роботи, і треба йти на курси при IT-компанії + англійську мову підтягувати. Запал впав, але хотіла вчитися далі, стала шукати вже не онлайн-курси. Закінчивши школу, можна було на щось розраховувати, але за ці курси потрібно вже платити. Пішла в одну з них вчитися. Недешево, але вартість адекватна, і дають гарантію, точніше, переконують, що після трьох етапів -- базового, основного навчання, коучингу -- тебе працевлаштують, інакше повертають оплату. 1-й місяць -- це основи WEBа і SQL-запити (html, css). Два заняття на тиждень, цікаві презентації, але величезний мінус -- не було фідбека. Все ок, а треба було, щоб розповідали, що є не так. Зате познайомилася з дівчинкою-тестувальніцей, яка працювала в компанії, де сьогодні вже працюю і я. Вона каже -- спробуй: ти цілеспрямована, ти точно знайдеш роботу. Наче мене хтось вів. Це виявилася школа ORT-Dnepr. І на співбесіді там головне, що питали -- не знання, а мотивацію, виявилося, не даремно. 3-місячний курс, дуже непростий. Тут вже був конкретний фідбек. Плюс цілковите занурення із завданнями та безсонними ночами.

А родичі вже дивляться скептично, косо: на роботу тебе не беруть, а вдома не буваєш. Довелося встати на біржу праці. Поставила собі самій deadline: за лютий повинна знайти роботу тестувальника, і, якщо немає, то з березня розміщую резюме на економіста. Звичайно, нікуди не потрапила. Березень -- почала шукати роботу економіста, моя колишня начальниця покликала на 10 тис гривень, але півтори години добиратися в одну сторону. Ще були дві схожі вакансії. І щось мене зупиняло. Сказала своїм наставникам в ORT-Dnepr, що, напевно, кину я цю справу, розповіла їм свій смуток, а вони кажуть - перспектива є, у тебе б вийшло, що не кидай, закінчуй курс. Вирішила довчитися, щоб потім не шкодувати, і самій собі сказати, що зробила все, що могла. Якщо не вийде -- закриваю цю сторінку. Пішла на курси в DevEducation. В результаті покликали на співбесіду в компанію. Робота -- як стажист, на випробувальний термін 3 місяці, Кілька людей не пройшли випробувальний термін, тому мандраж не проходив. Але в мене все вийшло!

Для тих, хто хоче потрапити в IТ, можу сказати: насправді це дуже привабливо, і по роботі, і в фінансовому плані, але від тебе завжди потрібно бути в тренді, в новинках, в технологіях, нових інструментах, треба весь час бути в курсі, прокачувати себе, вчитися, вчитися і вчитися. Люди, працюючи, проходять внутрішні навчальні курси, займаються англійською, це must have для співробітника компанії