УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

10 хвилин
19,2 т.
'Думав, що життя закінчено': український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

16-річний чемпіон Європи та призер чемпіонату світу зі стрибків у воду Олексій Середа став наймолодшим учасником свіжого списку Forbes "30 до 30: обличчя майбутнього" і вважається одним із найталановитіших спортсменів України. Але 24 лютого спортсмен думав, що його кар'єра закінчена, а головний тренер збірної Ілля Кваша навіть не включив його до складу на перший збір сезону та взагалі не спілкувався з лідером команди та претендентом на "золото" Олімпіади-2024.

У розмові з OBOZREVATEL Середа розповів про перший день повномасштабного нападу Росії та почуття приреченості, яке він заїдав забороненими солодощами. А також конфлікт у збірній, що ускладнює повноцінну підготовку до змагань.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

– Олексію, вас нещодавно включили до списку Forbes "30 до 30: обличчя майбутнього". Це молоді, але вже успішні люди, на плечі яких ляже відновлення та будівництво нової України. Як це – отримати таке визнання у 16 років?

– Звичайно, я був радий, що мене включили до такого списку. Я бачу, що йду правильним шляхом. І все, що я роблю, заохочується – всі мої старання, вся моя праця. А список Forbes для мене взагалі був нонсенс, я не очікував, що зможу потрапити туди. Для мене це дуже важлива річ, усі вітали.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

І я намагаюся робити все для своєї країни, підтримую наших військових, згадую про них у своїх інтерв'ю, дуже вдячний нашим воїнам. І зараз хочу сказати: дякую, що ви захищаєте Україну. І я намагаюся зробити для неї все максимально можливе.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

– Якщо підбити підсумки цього складного "воєнного" сезону, чим задоволені, а що не вийшло?

– Ідеально виступити практично неможливо. Це означає отримати за всі стрибки по 10 балів, якщо розбиратися. Але в індивідуалі я показав для себе гарний, навіть чудовий виступ на чемпіонаті Європи, зайняв перше місце. В мене претензій до себе немає.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

Але в синхроні та міксті можна було виступити краще. Наприклад, у синхроні можна було зробити наш новий стрибок 4,5 обороту вперед краще. І тоді ми з Кирилом Болюхом були б перші на чемпіонаті Європи-2022. А так ми скрізь пограли по 2–3 бали. Але це ті моменти, над якими треба працювати.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

З Сонею Лискун ми стрибаємо мікст зовсім недовго. Але з іншого боку, на чемпіонаті світу-2022 у нас був найвищий коефіцієнт, показали чудовий виступ та посіли друге місце. Цим виступом у Будапешті я пишаюся. Але тут більше Соня зробила, ніж я, бо для мене ці стрибки, звичайно, теж важкі, але для дівчат вони набагато складніші. А вона впоралася і показала чудові стрибки, як мені здається.

Дуже важко знайти дівчину, яка стрибає 3,5 обороти назад. Це дуже важкий стрибок навіть для хлопців, а Соня робить його досить стабільно. На чемпіонаті світу ми нічого не запороли і здобули друге місце. До китайців, звичайно, мало не дотягнули, але я думаю, що все ще попереду.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes
"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

Тому загалом я своїм сезоном задоволений. Зрозуміло, що скрізь потроху є помилки, але це, гадаю, досвід. Потрібно більше виступати, більше стрибати, адже мені лише 16 років. І сподіваюся, що наступного разу все вийде.

– Мені здається, що люди іноді забувають, що вам лише 16. І чекають, що зараз ви направо і наліво почнете розбиратися з китайцями.

– Так-так, через це є невеликий тиск. Усі чекають, що я буду першим. Звісно, я теж чекаю. Але треба пам'ятати, що я не робот, мені лише 16 років. Як впоратись з цим тиском? Просто намагаюся про це не думати. Важко, звісно, прибрати ці думки. Але у мене іноді виходить взагалі про це не думати. І все проходить добре.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

– Незважаючи на те, що сезон вийшов для вас досить успішним, його затьмарив конфлікт у збірній між головним тренером Іллею Квашею та спортсменами. Зокрема, наскільки я чула, вас головний тренер не включив до складу команди для підготовки до сезону, яку оплачувало міністерство спорту.

– Нас спонсорує президент нашої федерації Ігор Лисов, тож я цього навіть не відчув. Мій особистий тренер намагається закрити мені очі на все це. У мене було все, що мені потрібно.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

Також на початку війни я отримав 29 тисяч гривень від Фонду солідарності МОК. Дякую за це. Але основну частину коштів виділив глава федерації. І завдяки моєму особистому тренеру Тамарі Володимирівні Токмачовій я не відчував усіх цих проблемних моментів, вона намагалася мене захистити, бо й своїх проблем вистачало. Треба було тренуватися, плюс у мене тато залишається у Миколаєві, який постійно обстрілюють. І якби вона мені розповідала абсолютно все, то навіть не знаю, як би я взагалі готувався.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

А коли головним тренером призначили Іллю Квашу, у вас була з ним якась розмова про нюанси підготовки, вашу роль у команді, обговорювали ваші стрибки чи якийсь план робіт?

– Ні, нічого не було. Після початку повномасштабної війни я виїхав спочатку до Словаччини, а потім приєднався до хлопців та дівчат із команди у німецькому Аахені. Нас було чоловік шість, і я продовжував тренуватися з Тамарою Токмачовою, бо це мій особистий тренер. І я не бачу жодного сенсу обговорювати щось із Іллею Квашою, бо для мене це незрозуміло. Людина не має досвіду, вона ніколи не тренувала до того моменту, коли стала головним тренером.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

Ілля Кваша – хороший спортсмен, але, розумієте, якщо я з ним тренуватимуся, то опинюся в ролі піддослідної миші. Ну, а інакше, якщо людина, яка не тренувала нікого до цього, стала головним тренером і хоче готувати мене. Мені незрозуміло, як я можу працювати з тренером, котрий за фактом і не тренер особливо.

Тому я продовжував тренуватися з Тамарою Володимирівною, яка ставила мені всі стрибки, і всі плани моєї підготовки розписувала вона, а також Ілля Целютін. І усі ці результати, усі медалі завдяки їм.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

З Іллею Квашою у нас не було жодних розмов щодо подальшої підготовки там на змаганнях. За весь минулий сезон ми з ним нічого не обговорювали. Він ніяк мені не допомагав і нічого не коригував у моїй підготовці. Влітку я разом з іншими спортсменами нашої команди підписав листа, щоб Іллю Квашу прибрали з посади головного тренера.

– Ви вже почали готуватися до нового сезону?

– Ще немає розкладу змагань. Зараз я входжу у форму, але до чого конкретно готуватися, поки не знаю. Говорять, що буде Кубок світу у жовтні, але це неточно.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

– І ви продовжуєте готуватися з особистим тренером?

– Так, звичайно. У нас, до речі, була ситуація: коли я тренувався в Аахені, Ілля Кваша викликав мене на збори до Берліна, але без мого тренера. Я відмовився і мені нічого не зробили. Але так само він викликав іншого спортсмена, Женю Науменка, без його тренера. Женя відмовився, і він зняв із нього половину заробітної плати. Мені теж видався цей момент дивним. За що знімати половину зарплати з людини, якщо вона просто не захотіла їхати без свого наставника? І їхати до тренера, котрий за фактом і не тренер.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes
"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

З початку повномасштабної війни Росія постійно обстрілює ваш рідний Миколаїв, де залишився тато. З ним усе гаразд? Чи підтримуєте зв'язок?

– Я з ним спілкуюсь по телефону практично щодня, коли у тата є час, тому що у нього там теж є якась робота, він возить людей. З ним усе начебто добре. Хоча був момент, коли прилетіло до нашого будинку два касетні снаряди. Пробило дах третього поверху та другий. Але тато казав, що вже все полагодили.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes
"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

Не знаю, це мене так тато налаштовує, але я почуваюся спокійно. Звичайно, я за нього хвилююся, але, як не подзвоню, він відповідає: "Все добре". В нього не буває погано. А вдома я не був із лютого, коли почалося повномасштабне вторгнення.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes
"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

До речі, згадала розповідь вашої мами про виїзд із України наприкінці лютого. Коли вона попросила вас купити щось поїсти в дорогу, а ви насмішили її, прихопивши пачку гречки. Ви пам'ятаєте ту історію, той день і як узагалі збиралися з думками?

– Загалом я намагаюся підтримувати правильне харчування, а до війни взагалі харчувався абсолютно правильно. І мені завжди дуже хотілося чогось солоденького. Того дня вранці, коли я дізнався, що почалася війна, я знаходився у такому розпачі, що я взагалі нічого не розумів. Я перебував у Києві і до того, як подивився новини та розібрався у ситуації, думав, що все – життя скінчене.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

Тому я пішов у магазин і купив собі все найсмачніше, що я хотів до війни: всі види чізкейків, які були у кав'ярні по сусідству, "Наполеон". Потім зайшов до іншої крамниці і купив собі ще печиво, яке мені здалося смачним. Тоді я думав, що все скінчилося, стрибки скінчилися. Я чомусь не вірив, що мені вдасться виїхати. Хоча потім після близько 36 години на кордоні, ми таки дісталися Словаччини.

Але в перші години війни я був у повному відчаї. Можна сказати, що я вже попрощався з кар'єрою спортсмена та забув про це. А коли почав слухати новини, то зрозумів, що все не так уже й погано. Потім нас вивезли, і ми продовжили тренуватися далі. І для мене це стало додатковою мотивацією допомагати нашій країні.

Олексій Середа

Я стрибаю на змаганнях не лише заради себе чи батьків, а й заради України, щоби прославляти її. Щоб люди знали про неї. Бо раніше Україна не була суперпопулярною країною, а зараз про неї говорять усі. І мені хочеться, щоб після війни, а вона закінчиться нашою перемогою, всі знали, що у нас є гарні спортсмени і у нас добрі люди.

– Що найчастіше запитують іноземці на змаганнях про Україну?

– Завжди запитують: "Що там зараз в Україні?" Запитують, як моя сім'я та будинок. Я відповідаю, що ситуація не найкраща, але ми виграємо цю війну, і все буде гуд.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

– Ви часто відзначаєте, що хотіли б свій бізнес. У ваших батьків до війни була невелика меблева справа, але мама казала, що вона вам не до вподоби. Так, а ви який хочете?

– Зараз конкретно сказати не можу, який бізнес, але прибутковий. На даний момент я просто хотів би якось інвестувати свої гроші. Наприклад, у нерухомість. А потім вже буду думати після закінчення своєї спортивної кар'єри, бо поєднувати дві речі дуже важко. Якщо ти хочеш бути в чомусь кращим, то маєш займатися саме цією справою. Отже, зараз головне – вчитися і правильно розпоряджатися фінансами.

"Думав, що життя закінчено": український чемпіон – про відчай у Києві, ігнор тренером збірної та місце у списку Forbes

Раніше OBOZREVATEL повідомляв, що український чемпіон Середа популярний у РФ, а його мама не дзвонить навіть кумам.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!