УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

"У Маріуполі звучать автоматні черги, все горить": чемпіон Європи розповів, як мама та 10-річна сестра вирвалися з жаху

8 хвилин
18,0 т.
'У Маріуполі звучать автоматні черги, все горить': чемпіон Європи розповів, як мама та 10-річна сестра вирвалися з жаху

Чемпіону Європи зі стрибків у воду Станіславу Оліферчику хочеться плакати, коли він дивиться фото та відео зі свого рідного, розбитого росіянами Маріуполя. Спортсмен більше двох тижнів не міг зв'язатися зі своєю сім'єю у заблокованому місті. Але зрештою рідним вдалося вирватися під обстрілами з того жаху.

В інтерв'ю OBOZREVATEL Станіслав розповів, як витримав ці тижні без зв'язку з рідними, що залишилося від його будинку у Маріуполі та як він готуватиметься до чемпіонату світу-2022.

Стрибун у воду Станіслав Оліферчик.

– Коли почалася війна, я був на тренувальному зборі у Києві. Прокинувся, мабуть, о пів на шосту ранку від якихось дивних звуків. Чув якісь бахи, але думав, що мені здалося. В результаті я ще півгодини повалявся, намагаючись заснути, але не вийшло. А потім підвівся, відчинив вікно і побачив, що люди з речами вантажаться в машину і кудись їдуть.

Я не розумів, що відбувається, відкрив Instagram і там уже новин було достатньо. Стало зрозуміло, що Росія напала на Україну і розпочала повномасштабну війну.

– І що ви зробили?

– Ви не повірите, що я пішов у басейн "Ліко" на тренування. Оскільки я з Маріуполя, то у мене у 2014–2015 роках вже були схожі ситуації. Цього разу я теж подумав, що трохи постріляють і на цьому все скінчиться. І моє оточення, рідні з Маріуполя теж були в цьому впевнені. Ну, три дні постріляють, не більше. А потім розпочнуться якісь перемовини, і війна закінчиться.

Станіслав Оліферчик під час стрибка.

Але такого масштабу бомбардувань та руйнувань взагалі ніхто не очікував, мабуть. І як до цього підготуватись? Ніяк...

– Майже протягом усього лютого казали, що Росія стягує війська до нашого кордону. Не думали, що все ж наважиться напасти?

– Я взагалі не вірив у це. Якось у голові не вкладалося, що у 21 столітті можливі військові дії і не можна вирішити все дипломатичним шляхом. Але у Росії чомусь виходить так, що обов'язково треба воювати. Розмова з нею не складається.

Росія вчиняє в Україні військові злочини

– Ваші рідні виїхали із Маріуполя?

– На щастя, так. Вийшло так, що до 2 березня зв'язок був хоча б раз на день. А потім узагалі зник. Я, напевно, протягом 15 днів не переставав дзвонити мамі, сестрі, рідним та друзям разів по 10 на день. Але ці дзвінки йшли просто в нікуди. Абонент поза зоною...

Стан мій взагалі нікому не побажаєш: паніка, нерви... На всіх цих емоціях я скинув 5 кг. Було дуже тяжко. Я нічим не міг себе відволікти. Буквально жив у Telegram-каналах, шукав хоч якусь інформацію про будинки, де мешкають мої рідні та близькі. То був жах.

– Як у результаті вашій сім'ї вдалося вибратися?

– Про те, як вони виїжджали із Маріуполя, можна зняти фільм. Вперше, коли оголосили зелений коридор, то мама та сестра сіли в машину до мого дядька і поїхали, але на найближчому блок-посту їх розгорнули. Сказали, що триває потужний обстріл, їдьте назад. Після цього ще 16 днів вони залишалися вдома.

Станіслав Оліферчик із сім'єю.

Почалися активні бомбардування, у край нашого будинку поцілили. А в будинок бабусі та дідуся взагалі влетів снаряд, саме в їхню квартиру. Пощастило, що вони перебували в іншій кімнаті і не постраждали. Я був шокований, коли побачив, враховуючи, що я там провів все дитинство. А будинка практично немає, як і інших будинків в окрузі. Одні – зруйновані, інші – згоріли.

Так зараз виглядає Маріуполь.

День на 14-й у нас під під'їздом стоїть 5 російських БТРів, і ці "визволителі" закінчені просто зайшли у квартиру до мами та сестри та запитали: "Як у вас тут справи?" Це взагалі як? Нормально? Як ще можуть бути справи у такій ситуації?!.. Вони ще походили по квартирі, щось подивилися і пішли.

Станіслав Оліферчик із сестрою у Маріуполі.

У результаті сім'я вибралася 17 березня. Машина мого дядька була у центрі міста. До неї у нормальних умовах треба пройтися ще хвилин десять. Тобто він залишив машину десь у себе у дворах і йшов до них під обстрілами. А потім вони разом пробиралися до машини. Моя мама та 10-річна сестра, які взяли з собою лише невелику сумку, йдуть за дядьком, а попереду — обстріли. Стоїть техніка, звучать автоматні черги, все горить, все зруйновано.

Окупанти вивозять жителів Маріуполя до РФ

Я не знаю, як по них не прилетіла якась шалена куля. Або хтось дорогою не вирішив підстрелити, бо це бачите переодягнені "нацисти". Жах, звичайно. Але врешті-решт вони виїхали, хоч і не без проблем. У машину десь біля місця водія потрапила куля Але, на щастя, все обійшлося.

– Відслідковували, чи цілий ще ваш будинок?

– Поки так, але у Маріуполі вже немає жодної цілої будівлі. У нас потрапило у край 9-поверхівки, а рідні живуть на першому поверсі.

Маріуполь.

А мій друг жив у мікрорайоні Східний – край міста, що ближче до Росії. І якщо 8 років тому він був удома і нічого не сталося, снаряд упав у сусідньому дворі. То цього разу на день його народження 1 березня знесли квартиру. На щастя, вдома його немає, він давно виїхав, але снаряд потрапив у його квартиру. А за 10 днів будинку вже не було. І люди з Маріуполя зараз реально безпритульні.

Станіслав Оліферчик.

– Спілкувалися після початку війни із російськими спортсменами?

– У мене в принципі до них змінилося ставлення, починаючи з 2014 року. І ні з ким із них я особливо не спілкувався. Бувало, що при зустрічі міг сказати "привіт" та "як справи?" Або перекинутися словами, поки чекаєш чергу на трамплін. Але не більше. А коли все це почалося, то із нинішньої російської збірної ніхто навіть не написав: "Як справи?" Не кажучи вже про щось на кшталт "вибачаємось за нашого дебілоїда президента, який вас бомбить".

Чемпіони Європи Станіслав Оліферчик та Вікторія Кесар.

Лише два колишні російські стрибуни буквально на третій день війни запитали, як справи, як сім'я. А що ти відповиш? Нормально, бувало і краще. А так вони всі пішли російським військовим кораблем.

– Ви збираєтеся повернутися до Маріуполя після перемоги та вигнання всіх росіян?

– Хотілося б. У мене – Маріуполь це місце сили. Останніми роками я жив на три міста. У Києві, Запоріжжі та Маріуполі, куди приїжджав днів на 5. Я приходив на пірс, щоб зустрітися з друзями, могли посидіти у кафе з близькими людьми, щоби разом провести час. Мене це надихало, надавало сили.

Станіслав Оліферчик у басейні Маріуполя під час ремонту.

У нас у Маріуполі якраз був ремонт у басейні "Нептун", і цього року його мали відкрити. У результаті під час війни там ховалися вагітні жінки і туди з літака також скинули снаряд. Ну як можна було? Не знаю, що зрештою з жінками, але сподіваюся, що все гаразд. І я зараз поки що взагалі не знаю, що робити далі.

Басейн мав стати одним із найсучасніших спортивних об'єктів України.
Басейн "Нептун".
Кімната для розминки.

– А ви зараз де? І як змогли після таких подій повернутись до тренувань? Зрозуміло, що сім'я виїхала, але війна триває, і в тому ж Маріуполі залишається дуже багато людей.

– Я зараз у Хорватії. І на тренуваннях якось простіше. Ми з хлопцями з команди відволікаємо одне одного, спілкуємось, намагаємося жартувати, щоб якось розрядити обстановку. Але коли залишаєшся віч-на-віч зі своїми думками, то це, звичайно, жахлива ситуація. Коли я дивлюся фото та відео з Маріуполя, то мені хочеться плакати. Та й на решту постраждалих міст дивишся – просто немає слів.

– У червні у Будапешті пройде чемпіонат світу з водних видів спорту. Як готуєтеся і десь ще збираєтесь виступати?

– Зараз збираємо стрибки для програми. На метровому трампліні у мене зібрано вже 4 стрибки, на 3-метровому – два. І там, і там має бути по 6. Думаю, що за два-три тижні програма у мене вже буде 100% готова. Залишиться її тільки настрибувати та готуватися безпосередньо до чемпіонату світу.

Станіслав Оліферчик у поході.

– Ну, ви хоч пораділи, що росіян усунули і від чемпіонату, і від інших міжнародних турнірів?

– Знаєте, з такою злістю порадів. Навіть не знаю, як це пояснити, але в мене останні півтора місяці повне спустошення всередині. Я вже не тішуся, не сумую. Я просто ходжу, немов не на цій планеті, думками десь не тут.

Усунули – чудово, рано чи пізно це мало статися. Я просто не розумію, чому з цим так довго тягли. Нехай сидять у себе або виступають на місцевих змаганнях із Вірменією, Киргизією, Північною Кореєю. Там, де немає сучасного світу, лише насильство, кров... А до нас, будь ласка, лізти не треба. Хоча вже полізли. Тепер йдіть швидше.

Станіслав Оліферчик.

Раніше OBOZREVATEL повідомляв, що у 5-кратного чемпіона Європи зі спортивної гімнастики Ігора Радівілова у Маріуполі загинули бабуся та дідусь.