"Розплющили очі і почули вибухи": призерки Олімпіади згадали жахи перших днів вторгнення, окуповану дачу і зізнались, що давало надію

Російське вторгнення змінило життя всіх українців, і спортсмени тут не виняток. Їм доводиться тренуватися або під обстрілами без світла, або за тисячі кілометрів від рідної домівки і своєї родини. Багато хто протистоїть окупантам на фронті і, на жаль, деякі захисники більше ніколи не повернуться на спортивні арени. І до третьої річниці повномасштабної війни ми запропонували титулованим атлетам відповісти на 10 найактуальніших запитань, пов'язаних із вторгненням. А першими героїнями стали призерки Олімпіади-2020 та чемпіонки світу з синхронного плавання Влада і Марина Алексіїви.

Відео дня

За пів року до повномасштабної агресії РФ сестри разом з командою виграли історичні бронзові нагороди на Іграх у Токіо і якраз закінчували ремонт у своїх помешканнях у Харкові, який останні три роки цілеспрямовано знищують росіяни.

Українські синхроністки з олімпійською медаллю.

1. 23-го лютого 2022 року ми лягали спати з думками про тренування, змагання, майбутні перемоги. Ми планували новосілля у своїх нових квартирах у Харкові, готувалися до стартів і навіть не уявляли, що все зміниться за одну ніч.

Марина Алексіїва із сестрою Владиславою.

2. Коли 24-го лютого ми розплющили очі, то почули вибухи. У квартирі була паніка – батько швидко зібрав речі, телефон безперервно дзвонив. Було страшно і незрозуміло, що буде далі.

3. У перші дні повномасштабної війни ми виїхали разом із сім’єю з Харкова на захід України. Дорога була довгою, навколо всі були налякані. Ми не знали, коли повернемося додому. Але завдяки нашому президенту федерації Ігорю Лисову ми знайшли змогу зібратися разом усією командою і поїхали тренуватися до Італії.

Марина та Владислава Алексіїви в Італії.

4. Як нас змінила повномасштабна війна? Ми зрозуміли, що життя може змінитися за мить. Навчилися бути витривалішими, тримати себе в руках і не втрачати віру.

5. Війна навчила нас бути сильними, навіть коли страшно. Приймати обставини і знаходити вихід у будь-якій ситуації.

6. Найстрашнішим моментом за останні 3 роки було втратити найдорожчих і близьких тобі людей та ніколи не повернутися додому.

7. Найщасливішим моментом за останні 3 роки було... Насправді було багато щасливих моментів, незважаючи на труднощі. Були перемоги і поразки, завойовано багато медалей. А найголовніше, найімовірніше, наш виступ на Олімпіаді-2024 в Парижі.

8. Найбільшу надію давали тренування, щоденна праця та поставлена тренерами мета, а також велика підтримка батьків.

9. Я робив свій вклад тим, що... Найбільший внесок спортсменів – це їхні медалі, про які говорить увесь світ. Але з початком повномасштабного вторгнення кожен старт став чудовою платформою, де ми могли доносити правду про те, що дійсно відбувається в Україні – яке горе спіткало нас, як руйнуються наші домівки, інфраструктура, навчальні заклади, спортивні арени, як гинуть люди.

Але незважаючи на той жах, у якому ми всі опинилися, ми продовжили тренуватися і виступати, з гордістю піднімали наш прапор, тим самим показуючи світу, що ми не здаємося, як би важко не було.

Вся збірна України з артистичного плавання разом з тренерським штабом постійно донатить, підтримуючи наших захисників та захисниць. Ми з сестрою також активно займаємося благодійністю, допомагаємо діткам, проводимо благодійні майстер-класи, беремо участь у різноманітних благодійних ініціативах.

10. Після закінчення війна ми обов'язково хочемо зібратися з усіма друзями та родичами, бажано на нашій дачі, яка зараз перебуває під окупацією на Харківщині, і святкувати нашу перемогу! І, звісно, допомагати відбудовувати Україну.