"Радій, що в пакет не поклали": чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на "Байрактар" свої медалі. Інтерв'ю

11 хвилин
52,6 т.
'Радій, що в пакет не поклали': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на 'Байрактар' свої медалі. Інтерв'ю

Дворазова бронзова призерка Олімпійських ігор, чемпіонка світу та 11-разова чемпіонка Європи з синхронного плавання Марта Федіна хотіла б назавжди забути про росіян, які відбирають в українських спортсменів не лише арени, а й життя. А у 2014 році змусили дівчину виїхати з рідного Донецька.

Відео дня

У розмові з OBOZREVATEL Марта розповіла, з якими думками виходила на перші змагання після початку повномасштабного вторгнення, чому батьки відмовилися залишати Харків, що регулярно обстрілюється, і як тепер ставиться до російських атлетів.

''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю

– Марто, після чемпіонату Європи-2022 ви заїжджали додому до Харкова. Яке враження на вас справило місто під час війни?

– Коли ти не був удома пів року, то радієш всьому. Тільки побачивши у Львові наші потяги, нашу українську залізницю, провідників, уже була дуже рада, і нічого поганого взагалі не помічала. Але, звичайно, у першу ж ніч у Харкові я чула вибухи, і батьки провезли мене таким маленьким колом по місту.

''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю

Звичайно, дуже багато в місті зруйновано, сильно постраждав центр, але мене порадувало, що, незважаючи ні на що, люди продовжують жити. Я можу сказати, що Харків теж продовжує жити, але, звичайно, там залишилося зовсім небагато людей, відсотків 10. І о восьмій годині вечора вже нічого немає, жоден ліхтар не горить. І це дуже сумно.

Але натомість у Харкові дуже швидко відновлюють те, що було зруйновано, і намагаються зробити все, щоб життя в місті не завмирало, а тривало далі.

 

– Ваші батьки весь цей час залишалися у Харкові?

– Так. Тільки на початку повномасштабної війни я попросила тата, щоб він хоч довіз нас з мамою на захід України. Але щойно він нас відвіз, як одразу повернувся до Харкова і більше не виїжджав. Мама з подружкою була три тижні у Львові, після звільнення Київської області перебувала у столиці, але вже у травні вона повернулася до Харкова.

''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю

– Не намагалися їх якось умовити?

– Спробувала, але тато відразу сказав: "Я не буду нікуди їхати і нікуди бігти". Ми ж із Донецька, тому він каже, що один раз уже втік. А після початку повномасштабного вторгнення він кинувся до територіальної оборони. В армію його не взяли, бо є проблеми зі здоров'ям, але він знайшов себе у волонтерстві. Разом із другом працюють. І скільки там людей, і всі вони – цвіт нації, бо дуже добрі та всіх намагаються підтримати, вони цим живуть.

''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю

Мама приїжджала до мене на чемпіонат світу в Будапешті. Тоді я побачила її вперше за чотири місяці і говорила: "Мамусю, ну живи бодай у Львові з сестрою". Вона – ні, я не залишу тата і не залишу свій будинок. Одного разу ми вже це зробили. Але ми не те що тікали з Донецька, ми просто не хотіли жити у цій незрозумілій "республіці". Тож переїхали до Харкова, де була моя база, мій басейн. І вдруге покидати свій будинок батьки вже не хочуть.

''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю

Вдруге проходити через таке дуже важко. Ще 8 місяців тому ти думав: тільки все начебто налагодилося, є стабільна робота, батьки, друзі, квартира. Як то кажуть, живи і радій, і тут... Дуже шкода людей, які гинуть у цій війні, і я дуже сподіваюся, що скоро все закінчиться.

– Батькам у Харкові хоч є де ховатися?

– Вони живуть на 16 поверсі, і в укриття ніхто жодного разу не спускався. Тільки коли я була два тижні в Харкові на початку війни, ми приїхали до друзів за місто і під час тривоги спускалися на перший поверх і сиділи під сходами. А вони були такі масивні. "Щоб уже відразу все у разі чого", – тоді відреагувала мати.

А зараз вони не бачать сенсу кудись спускатися – доки добіжиш з 16 поверху.

''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю

– А в Донецьку хтось залишився?

– Бабуся і дідусь. При цьому бабуся приїжджала до мене на Різдво, і взагалі їздить до нас кожні пів року, а дорога з Донецька до Харкова з кожним разом стає дедалі складнішою. Я їй постійно кажу: "Бабусю, будь ласка, переїжджай до Харкова". А вона – ні, я не можу залишити дідуся.

І навіть зараз, під час повномасштабної війни, доки я була в Італії, бабуся чотири дні з Донецька їхала до Польщі, звідти до Львова – до моєї сестри, а потім ще на два дні з'їздила до Харкова.

 

Я говорю бабусі, що вона просто крейзі. Адже їй уже 70 років. Моя мати їй каже: "Мамо, ти – егоїстка, чого ти не хочеш переїжджати?" А бабуся жартує, що є таємним агентом. І каже, мовляв, у тебе теж є перельоти по 12 годин до Японії. Але все-таки це літак, а не автобусом четверо діб.

– Від складу, який взяв дві бронзові медалі на Олімпіаді-2020, цього року у збірній залишилося лише троє – ви та сестри Алексіїви. Окрім того, що команда молода, але до того ж почалася повномасштабна війна, довелося залишити Україну. Як вам далася роль одного із лідерів?

''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю
 

– Ми з дівчатами якось вирішили, що ми не матимемо одного лідера. І навіть не сперечалися із цього приводу. І це так чудово, коли не одна людина все на собі тягне, а є підтримка. Адже ми маємо командний вид спорту. Звичайно, нам трьом все одно треба було бути найкращими, авторитетом для молодого покоління. І це було складно, а після початку війни – особливо.

Але всі наші наставники і наш головний тренер Світлана Борисівна Саідова дуже підтримували, хоча спочатку був і батіг, і пряник. Але я розумію, що без цього, напевно, було б неможливо щось зробити, бо ми всі приїхали до Італії у такому незрозумілому розібраному стані.

''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю

Я думала, що нас зараз обіймуть і плекатимуть, але ні – все почалося з такого жорсткого режиму. І вже за кілька місяців його послабили. Але інакше на той момент ми б і не змогли поринути у роботу.

– Першим стартом після початку повномасштабної війни для вас одразу став чемпіонат світу в Угорщині. Які були емоції та чим ці змагання відрізнялися від довоєнних?

– Вони вже мали зовсім інший зміст та інше значення для країни. По-моєму, це було якраз 100 днів війни, і ми мали групу, яка називалася Team of the Brave – "Команда хоробрих".

''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю

Коли виходиш, то все стискається всередині, і ти робиш це лише з думкою про свою країну, про наших воїнів, які зараз на передовій та яким дуже тяжко. Вони нам дають віру та можливість жити, і ми своїм виступом намагалися хоч трохи їм віддячити – можливо, хтось усміхнувся та потішився, коли почув, що Україна перемогла. Хотілося їх теж якось підбадьорити. Насправді дуже важко описати кількома словами всі ті емоції, але, виступаючи зараз, почуваєшся зовсім інакше, ніж до 24 лютого.

''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю
''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю

Яке змагатись без росіянок?

– Дуже добре. Я їх ненавиджу, і всі їх ненавидять. І їм не місце на міжнародній арені, бо вони цього не заслуговують.

– Світлана Саїдова розповідала в інтерв'ю, що до усунення росіянок вся наша команда була налаштована дуже войовничо, якщо раптом доведеться перетнутися з ними на змаганнях. Навіть волосся погрожували їм вирвати.

''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю

– Якби на вулиці зустрілися, то патли б повисмикували. А на змаганнях я не хотіла ділити з ними один басейн, перебувати в одному місці, а тим більше – змагатися. У них немає переваги, щоб виступати. Вони кажуть, що спорт поза політикою, але зараз спорт дуже політизований. І їхня країна позбавляє українських дітей місць для тренувань, позбавляють їх мрії. Вони руйнують наші басейни та спортзали, знищують наших військових, серед яких багато спортсменів. Коли росіяни відбирають їхні життя, як взагалі можна говорити щось про солідарність та спорт поза політикою?!

 
 

Я ніколи ще відчувала такої люті та гніву. Мені хочеться просто забути про всіх росіян. На жаль, поки що це неможливо, але хоч у спортивному плані. Коли ми переможемо, то хотілося б взагалі забути про РФ, а зараз хоча б її спортсменів, щоби нічого не чути і не знати, хто вони такі. Щоб вони до кінця життя колупалися зі своєю "супер"-країною, проводили Ігри солідарності... Вони ж нам писали, мовляв, не було найсильніших, от і набрали "золотих" нагород. Ну, ок, не було, то не було. Змагайтеся у себе в Росії.

Федіна Савчук медаль

– А в соціальних мережах на вас через це не нападають фанати російського спорту?

– Нападають, але я якщо захочу, то відповім, не захочу – нічого не пишу. Просто думаю: яке ж воно тупе. Навіщо з ними сперечатися? Вони мені якусь маячню пишуть. Наприклад: "Радій, що береш медалі, поки немає сильніших". Я відповіла: "Радій, поки ми тебе в чорний пакет не поклали".

 

– Після оголошення мобілізації в Росії місцевим спортсменам, цілком імовірно, доведеться йти воювати. Вже приходять повістки. Що ви думаєте з цього приводу?

– Я навіть нічого не хочу чути про російських спортсменів. Можна сказати, що іноді ми контактували з представницями РФ на змаганнях, але не більше. Ми ніколи не були приятельками чи друзями. Просто було підписані один на одного в Instagram, але після 24 лютого я зрозуміла, що це не люди.

 

Тому що люди висловлюють якесь співчуття, навіть якщо ми не друзі. Люди, котрі нас не знали, підтримували. Наприклад, у тій самій Італії. Запитували, як ми. А з Росії всі як одна почали писати про "спецоперацію", "допомогу", я все зрозуміла і навіть нічого не хочу про них знати. Вони там такі боягузливі, тож не думаю, що вони кудись там поїдуть... Не знаю...

– Після того, як збірна України виграла вісім золотих медалей на чемпіонаті Європи-2022, була заява, що команда готова продати свої нагороди, у тому числі з чемпіонату світу-2022, і мріє зібрати на "Байрактар". Щось вдалося зробити у цьому напрямі?

– Якось не пішло. Звичайно, ми будемо дуже раді віддати всі медалі, що у нас є, якщо це допоможе. Але поки що немає якоїсь серйозної зацікавленості в наших нагородах, а хотілося б отримати за них відчутну суму. Я якось писала і Андрію Бєднякову, але він відповів, що зараз це так важко йде і не хотілося б позбавляти нас медалей за якісь три копійки.

''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю
 

Ми не відмовляємось від своїх слів, тому зараз нагороди – це не головне. І якщо будуть охочі їх придбати, то готові віддати.

– Після початку повномасштабної війни близько п'яти місяців ви жили та тренувалися в Італії, яка дала притулок нашій збірній. Тепер починаєте підготовку до нового сезону, де не так безпечно і постійно існує загроза ракетних атак. Не страшно?

– На мій погляд, життя в Києві зараз практично нічим не відрізняється від того, що було до повномасштабного вторгнення. Хіба що комендантська година та попередження від ДСНС, але це не проблема. Я не відчуваю якоїсь тривоги. Я навіть у Харкові її не дуже відчувала, а мама дивувалася. Але я така сама, як і мої батьки (сміється).

''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю
''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю

Я в Києві почуваюся у безпеці. Наші воїни зробили так, щоб я могла жити та тренуватися у столиці. Особисто я дуже хотіла повернутись в Україну. І коли з'явилася така нагода, ми одразу приїхали до Києва.

 
Збірна України із синхронного плавання

Раніше OBOZREVATEL повідомляв, що українські синхроністки знялися з чемпіонату світу через "російську музику".

А тренерка призерів Олімпіади розповіла, як вирвалася з Харкова і чому її починає нудити від слова "російське".

''Радій, що в пакет не поклали'': чемпіонка світу з Донецька ставить росіян на місце і готова віддати на ''Байрактар'' свої медалі. Інтерв'ю

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!