Шукав тіла солдатів між мінами: 21-річний чемпіон України підірвався, забираючи загиблого бійця

21-річний Денис Сосненко був наймолодшим волонтером Слов'янського загону гуманітарної місії "Чорний тюльпан" та пошукового загону "Плацдарм". Чемпіон України з тайського боксу допомагав знаходити та повертати рідним захисників України, які зникли безвісти у найгарячіших точках війни з Росією. І 23 січня його чергова пошукова експедиція стала для нього останньою...

Денис народився та провів дитинство у селі Сидорове Донецької області. Зі шкільних років захоплювався східними єдиноборствами, ходив у секцію тайського боксу в Слов'янську і встиг досягти високих результатів.

Сосненко входив до складу збірної Донецької області з тайського боксу, був багаторазовим чемпіоном України. У слов'янському бійцівському клубі "Боєць" відзначали його непохитний дух, високу майстерність та волю до перемоги.

Денис кілька років був членом Асоціації дослідження військово-історичної спадщини "Плацдарм". Хлопець цікавився долями загиблих військовослужбовців на Донеччині, брав участь у військових реконструкціях.

Після початку повномасштабної війни з Росією, незважаючи на близькість фронту та жорстокі бої на Донеччині, Денис рішуче заявив, що не збирається їхати зі своєї країни.

"Сказав: чи піду на фронт, чи допомагатиму. Буквально нещодавно батьки дякували йому за те, що він зміг повернути додому тих, для кого вже не було надії. Завдяки йому, завдяки його діям, повернулося дуже багато наших хлопців", – цитує suspilne.media главу "Асоціації дослідників військово-патріотичної спадщини "Плацдарм" Олексія Юкова.

Сосненко працював у благодійній організації "Чорний тюльпан", яка шукає на передовій тіла солдатів, які не змогли забрати під час бою. Причому як українських, так і російських військових.

"Він завжди говорив: "Це - моя місія. Я маю це робити". Це була небезпечна робота, але він заспокоював нас, кажучи: "Не хвилюйтеся, ми захищаємо душі померлих", – розповіла bbc.com його мама Людмила.

Також мама Сосненко додала, що він завжди був веселим та мав великі плани на життя після війни. Друзі відзначали доброту Дениса та його готовність усім допомогти.

Діти, з якими тренувався загиблий спортсмен, та їхні батьки описують Дениса світлою, доброю та чуйною людиною. На змаганнях він завжди підтримував інших, міг провести ринг, зробити масаж.

Іноземні телеканали жодного разу знімали роботу Дениса та його колег під час повномасштабної війни. І були вражені, у яких небезпечних умовах вони постійно перебувають. Крім обстрілів, варто було побоюватися і мін у землі, і мін-пасток, які ховали під трупами своїх побратимів російські окупанти.

Також Сосненко без прикрас розповідав журналістам, як часто доводилося збирати тіла буквально частинами. Щоб потрапляти у важкодоступні місця битв та не стати мішенню для обстрілів, бригада відмовилася від своєї білої машини "Валькірії", замінивши її на мікроавтобус кольору хакі.

При цьому загін їхнього Слов'янська не обмежувався лише Донецькою областю, вони виїжджали і в сусідні, працювали в районі Ізюму після його звільнення.

"Коли розумієш оплату смерті... цінного життя. Коли разом з ними в самому пеклі", - відгукувався Денис про виїзди до недавніх зон активних боїв, де стояла розбита техніка, а десь неподалік могло бути тіло зниклого солдата.

Хлопці відчували, що роблять правильну та дуже важливу роботу, коли колись повертали загиблих героїв їхнім сім'ям, щоб вони могли з ними попрощатися, поховати та заспокоїтися.

За останні 11 місяців Сосненко та його колеги знайшли багато верстатів російських військових, яких потім обміняли через лінію фронту на тіла зниклих безвісти українських героїв.

23 січня Денис вирушив на черговий пошук у районі села Долина Краматорського району. Зазвичай перед поїздкою хлопці перевіряли потенційне місце поховання за допомогою дронів. Але цього разу, певне, не розглянули небезпеку. Мікроавтобус із написом "200", за кермом якого був Денис, підірвався на міні.

"Лише 10 діб тому ходили разом в експедицію. 8 км в один бік нерозмінованим лісом у пошуках безвісти зниклих... Хлопці забрали 9 тіл, які чекали вдома жінки та діти", – написав Юрій Мікіш.

Сосненка поховали у Слов'янську. Під колеса авто, яким везли молодого спортсмена, люди кидали квіти. А на труні лежали нагороди хлопця та біла каска з червоним хрестом, яка говорила про те, що Денис шукав загиблих воїнів.

"Денісе, на твоїх плечах сьогодні багато ангелів – ангелів тих, кого ти повернув додому", – сказав на похороні голова місцевого загону "Чорного тюльпана" Олексій Юков, який був багаторічним тренером спортсмена.

І незважаючи на трагічну загибель Дениса Юкова та його команда не збираються зупинятися. Вони повертатимуться на місця боїв, де можуть бути тіла солдатів, навіть якщо це коштуватиме їм життя. Тому що війна продовжується і, на жаль, продовжують гинути наші хлопці, яких треба повертати додому.