Відео дня
"Влучили у наш будинок": чемпіон світу з Ірпеня втікав з дому на початку війни, місяць не тренувався і встановив рекорд
19-річний український метальник списа Артур Фельфнер вторгнення Росії зустрів в Ірпені, звідки був змушений втікати разом із родиною. Але, попри криваву війну у власній країні, у 2022 році хлопець приніс Україні "золото" на чемпіонаті світу з легкої атлетики до 20 років, встановив національний рекорд (84,32 м) і вже готовий давати бій на дорослому рівні.
У розмові з OBOZREVATEL напередодні Європейських ігор-2023 Артур згадав перший день повномасштабного вторгнення РФ, свою мотивацію і розповів, наскільки складно змагатися під час війни.
– Звичайно, складнощі є всюди. Але зараз, коли йде війна, дуже важко всі емоції переспрямувати в снаряд – у спис. Багато думаєш про те, що відбувається в Україні, дивишся новини. І трошки це збиває тебе з пантелику. Але ми розуміємо, що ми виступаємо і представляємо нашу країну та захищаємо її, можна сказати, на своєму фронті.
– Які були перші змагання після початку війни?
– Після початку повномасштабного вторгнення РФ я майже не тренувався місяць, ми сиділи з родиною і моїм другом у селі. А потім тренер мені каже, що можемо виїхати на збір до Португалії. Ми пробули там місяць, після чого на змаганнях у Німеччині я відразу метнув особистий рекорд та рекорд України – 83 метри.
Мене це дуже здивувало, бо був усього місяць підготовки. Може, це якась, знаєте, мотивація відіграла свою роль – через те, що в Україні триває війна, яка привернула до себе всю увагу. І це мене мотивувало.
– А де ви зустріли повномасштабну війну?
– Сам я з Ірпеня, але навчаюсь у Броварах. Як і мій рідний брат. 24 лютого мама мені зателефонувала і попросила привезти брата з училища, бо забрати його можна було тільки з батьками. Я взяв із собою друга, покидали до портфеля трохи речей – кілька футболок, шкарпеток, трусів. Більше нічого такого не брали. І поїхали до Ірпеня. Якщо зазвичай я добираюся додому десь півтори години, то у той день ми їхали сім чи вісім годин. І це було дуже важко.
А вночі почалися обстріли, і друг мій запропонував виїхати з родиною до нього в Хмельницьку область. Цілий місяць ми сиділи там. Звичайно, стежили за тим, що відбувалося в Ірпені. У новинах передавали, що місто обстрілюють.
У нас є група для мешканців нашої багатоповерхівки, і надійшла звістка, що влучили у наш будинок. Але, слава Богу, що не дуже сильно, зараз уже все відремонтували. І минулого літа ми повернулися додому.
– Як змінилось у секторі ставлення до вас і до України?
– Навіть найсильніші суперники – чемпіони світу, Європи, Олімпійських ігор – дуже підтримують українців. Ми були на зборах, спілкувалися з ними. І від себе вони роблять все можливе, щоб ми перемогли у цій війні.
– А що найчастіше запитують?
– Зазвичай просто, як ти? Як вдома? Чи всі у безпеці? Звісно, вони до кінця все одно не розуміють, що у нас відбувається. Але ми, ті, хто знає англійську мову, постійно розповідаємо і особисто, і в інтерв'ю про жахіття у наших містах, про те, як летять ракети, які останні новини з дому. І тоді вони все розуміють. А коли дивляться по телевізору, то тільки бачать, що стріляють, але їм не зрозуміти, через що проходять українці. Тому ми намагаємось їм це передати.
– Менш ніж за два тижні ви стартуєте на Європейських іграх. Буде важко, бо Україна вилетіла з вищого дивізіону в командних змаганнях?
– Та нічого, ми їдемо здобувати перемогу. Я вважаю, що підготовка у нас пройшла успішно, без якихось травм. Думаю, що наша метальна команда готова, і ми будемо робити все, щоб перемогти.
– Досить давно в України не було великих перемог у чоловічому метанні списа. Я маю на увазі – на дорослих змаганнях.
– На дорослих – так. Бо в Україні зараз уже не той рівень. Маю на увазі, що результати досить слабкі, якщо порівнювати з тим, що було 5-7 років тому. Тоді, наприклад, за 78 метрів у нас було три результати. Зараз, якщо метаєш 70 метрів, то це вже класний результат. Ти будеш другим (посміхається).
– Як тоді налаштовуватися?
– На чемпіонаті України не дуже хочеться показувати все, що ти можеш. Тому, можна сказати, стримуємо себе. І більше готуємось на міжнародні змагання, підводимо форму туди, щоб там показати результати, на які ми розраховуємо.
– Відчуваєте, що вже готові у свої 19 давати бій світовим лідерам?
– Так. Я вже хочу це зробити давно. І думаю, що в цьому сезоні, якщо не буде ніяких травм, у мене все вийде. Думаю, що можна буде змагатися з найсильнішими суперниками – чемпіонами світу, Європи та призерами Олімпійських ігор.
30 липня я вже буду виступати на Діамантовій лізі. Там суперники зберуться досить сильні, й буду намагатися складати їм конкуренцію. Зробимо все для цього.
Раніше OBOZREVATEL повідомляв, що загиблий у боях за Бахмут легкоатлет лазив по стінах і створював речі з нічого.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!