Найбільше на Донеччині: Опендатабот назвав кількість церков УПЦ МП в Україні. Карта
Протягом повномасштабної війни їх кількість зменшилася лише на 685 громад
Олімпійський віце-чемпіон з греко-римської боротьби Жан Беленюк пропустив всі міжнародні старти в 2017 році. При цьому в серпні українець був названий кращим борцем планети за версією Всесвітнього союзу боротьби (United World Wrestling). Через місяць він виграв "золото" на чемпіонаті світу для військовослужбовців, а потім став срібним призером клубного чемпіонату світу.
Про те, яким видався 2017-й для нашого чемпіона світу і Європи, емоції від поїздки до родичів в Африку і ставленні до покарання російських спортсменів, Жан розповів в ексклюзивному інтерв'ю "Обозревателю".
ПІДСУМКИ 2017 РОКУ
- Чесно кажучи, дуже здивований, що ти покликав на інтерв'ю. Я їх вже стільки роздав, що почав багатьом відмовляти. Просто фільтрую - кому давати інтерв'ю, а кому ні.
- Як думаєш, з чим пов'язана така популярність, що навіть після Олімпіади вона не пішла на спад, а ти залишаєшся в фаворі у журналістів?
- Не знаю. Напевно, їм подобається, як я кажу. Можу відповісти на будь-яке питання, розвинути будь-яку тему, поговорити про все. Тому і популярний.
Читайте: "Секс у машині": Беленюк розговорився про особисте життя
- Як оціниш минаючий 2017 рік для себе?
- Це в будь-якому випадку позитивний рік для мене. Було дуже багато моментів, які навіть не пов'язані зі спортом. Але вони пов'язані з моїм особистим життям. Наприклад, я познайомився зі своїми родичами в Африці.
ПОЇЗДКА ДО АФРИКИ
- Наскільки важливим для тебе було це знайомство?
- Не можу це скидати з рахунків, тому що для мене це досить серйозний крок. Це важлива зустріч, яка здійснилася після 26 років мого життя, чому я насправді дуже радий.
- Що тебе найбільше вразило в Руанді? Можливо, вразило чи навіть шокувало?
- Чесно кажучи, я така людина, яка до всього ставиться спокійно. Ось мама у мене, наприклад, дуже недовірлива і вразлива. Вона відразу загоряється або сумує, якщо щось не так сталося. Ясна річ, що мене там здивувала бідність і злидні, в якій живуть руандійці.
- Напевно відчув, що Україна і Руанда - різні світи?
- Різні люди, різні світи, різні менталітети - все різне. Я був там 2 тижні і дуже гостро відчув себе іншим. Не таким, як вони. Я завжди думав, що живу в Україні, але в мені має бути всього 50 на 50. Половина чогось африканського, а половина українського. А коли я повернувся, то зрозумів, що на 100% українець! Тому що та країна, в якій ти прожив, вона тебе сформувала. І у мене думки не такі, як у них, світогляд і все інше.
- Але при цьому тебе повинно ж було якось зачепити, коли ти приїхав до родичів і відчув, що тут твої коріння. Можливо, розплакався під час відвідування могили батька?...
- На кладовищі був такий сентиментальний момент. Не те, щоб я розплакався. Може бути, я дуже добре стримував сльози, оскільки вони все-таки накочували. Ти розумієш, що тут лежить людина, яка прийняла безпосередню участь в моєму житті. Ясна річ, хотілося б не при таких умовах познайомитися, але, тим не менш, Слава Богу, що у мене взагалі була можливість відвідати цю країну. Тому що, якщо так розібратися, то це щаслива випадковість.
- Маєш на увазі, що родичі помітили тебе на Олімпіаді?
- Так. Я поїхав, мене побачили, пішов вир подій. І тільки тому у мене вийшло з ними зустрітися. До цього я не знав про їхнє існування. Як би передбачав, але... Мені сказали, що там помер батько і на цьому все.
- Тобто, ти не заглиблювався вивченням сімейного древа?
- Я планував це зробити після завершення кар'єри. Коли був би час. У людей є такий момент в житті, коли хочеться покопатися в своїй історії, закрити всі питання, до яких ти боявся підходити протягом багатьох років. А так, як у мене не було особливо часу, то я і не намагався ініціювати якісь пошуки.
- Але ти задоволений, як все склалося?
- Я дуже задоволений, що все так вийшло. Олімпійські ігри нас звели, по суті. У мене вийшло туди поїхати, всіх побачити, поспілкуватися. Але бажання повертатися немає. У мене всі питають, хотів би я поїхати ще раз? Ні. Я побачив все, що повинен був. І більше мені там нема чого ловити.
Відео про Руанду з youtubе-каналу Жана Беленюка
- Спілкування якось продовжуєте підтримувати?
- Так, телефонуємо один одному іноді по Skype або What'sApp. У них там 4G інтернет.
- Але при цьому злидні і бідність ... А у нас 3G толком нормально не працює.
- Там великий відсоток людей живе за межею бідності. Але це в нашому розумінні. У них звичайна зарплата у чорноробів 30 доларів в місяць. І це вважається нормальне життя. Просто тому, що іншого не бачили. Там наявність електрочайника або бойлера - велика розкіш, оскільки вони споживають багато електpоенергіі. А електрика там дуже дорога, тому що немає річок і немає гідроелектростанцій. За світло вони платять в 7 разів більше, ніж у нас.
- Мінімальна з/п $ 30, але є ж і вище?
- Все залежить від освіти. У Руанді її дуже важко отримати. Неймовірно дорого. Наприклад, рік в інституті може коштувати 1000 доларів. Тому туди просто так не потрапиш. А якщо немає вищої освіти, то ти не можеш претендувати на хорошу роботу.
- Чи то справа в Україні! У нас без освіти можна ого-го! ..
- Насправді, Україна - країна можливостей. А в Руанді тоталітарний режим. Ще 20 років тому там був страшний геноцид. І за три місяці було знищено 800 тисяч чоловік. Так що до демократії це суспільство має ще дійти. Хоча Руанду називають африканською Швейцарією - вона дуже швидко розвивається.
СТАВЛЕННЯ ДО РОСІЯН
- У вересні ти завоював "золото" Ігор військовослужбовців. Наскільки для тебе була важлива ця перемога?
- Це важливо для мене. Тепер я виграв всі турніри по військовослужбовцях. У 2015 році я взяв "золото" на Іграх, які проходять раз на 4 роки. Але на чемпіонатах світу я ніколи не виступав. А тут я поїхав, виграв у досить сильних хлопців. Російського в фіналі, а до того азербайджанця. Так що, я задоволений своїм виступом.
- Якась додаткова внутрішня мотивація була, коли виходив на фінальну сутичку з росіянином Салєєвим?
- У мене такого немає. Я спокійно до цього ставлюся і поважаю всіх спортсменів. Політика в момент виходу на килим мене не хвилює. Я прагну виграти у будь-якого суперника - будь то російянин, молдаванин чи хтось інший. Просто росіяни, азербайджанці і іранці, як правило, сильні. На них і настроюєшся особливо. Знаєш, що буде серйозний бій і за кожен бал треба боротися.
- Що для тебе престижніше - "золото" Ігор військовослужбовців або "срібло" клубного чемпіонату світу, яке ти завоював в грудні?
- Я можу точно сказати, що прибутковіше (сміється). Насправді, це дуже різні турніри. На клубному ЧС результат залежить від виступу всіх членів команди, а на "воєнці" все залежить тільки від тебе. Я більше люблю індивідуальні змагання. Ну, і клубний ЧС - це чисто комерція, а там ти відстоюєш честь держави. Морально - це важливіше.
- Перед Ріо ти говорив, що олімпійцям виділялося в день 39 грн на людину на медикаменти. Щось змінилося з тих пір?
- Чесно кажучи, навіть не знаю. Можу лише сказати, що по медикаментах у нас все дуже слабо. Це така річ, де цілком можуть бути задіяні корупційні схеми. Але як конкретно зараз йдуть справи з фінансуванням цього напрямку - я не знаю.
- Тільки ледачий не коментував відсторонення Росії від Олімпіади. Що скажеш з приводу рішення МОК?
- Ці рухи почалися ще перед Ріо, коли хотіли не допустити всю російську збірну. Але тоді прибрали тільки легкоатлетів. Я розумію цей крок МОК. Вони хочуть конкретно вдарити по руках, щоб їм це не кортіло в наступний раз. Тому що, якщо бити точково, то це може не дати результату. А завдяки такому рішенню все задумаються наступного разу, варто приймати допінг чи ні.
- А яке твоє ставлення до виступу росіян під нейтральним прапором?
- Звичайно, мені шкода спортсменів, які нічого не приймали. Але у них є можливість виступити під нейтральним прапором. На їх місці я б виступив. Хоча не дай Бог нам така кара.
Ясна річ, що не може бути санкцій проти країни, яка ні в чому не винна. Якщо дали по руках, значить, заслужили.
- Нашій біатлоністці Віті Семеренко через 3 роки віддали "срібло" Олімпіади в Сочі завдяки тому, що МОК відібрав медаль у росіянки Вілухіной. Як би ти відреагував, якби тобі таким чином дісталося "золото" Ріо, якщо потрапив би на допінгу Чакветадзе?
- Я б узяв цю медаль, та й все. Що ще я можу зробити? Було б нерозумно від неї відмовлятися, якщо це моя медаль і людина вдалася до якогось втручання, яке допомогло йому досягти цей результат. Хоча ще краще, якби премію дали, яка покладається за перше місце (сміється).
- Підсвідомо десь сподіваєшся, що у Чакветадзе можуть виявити допінг і тобі віддадуть фактично заслужене "золото"?
- Та яка різниця? Насправді, може я б сподівався, якби був взагалі без медалі. А так у мене є олімпійське "срібло" і я задоволений результатом. Бажати зла я йому (Чакветадзе) точно не хочу.
Далі буде...
У другій частині інтерв'ю Жан розповість в якому костюмі він хотів би вийти на бій, про свої політичні вподобання, зміну громадянства і бажання поїхати в АТО.
Подивися першим нову відверту фотосесію Світоліної у нас в Telegram!
Протягом повномасштабної війни їх кількість зменшилася лише на 685 громад
Катастрофічні події на полі бою небезпечніші для Путіна, аніж втрата національних околиць РФ
Росія не має достатньо сил, щоб здійснити серйозний наступ до 9 травня
Скорпіони отримають несподівані прибутки, а Терези втілять давні мрії