"На Україну там ніхто не чекає": Блохіна розповіла, як зупинили гімнасток РФ, чи можна їх не пускати під прапори інших країн і як нам отримати вплив

Старша тренерка збірної України з художньої гімнастики Ірина Блохіна розповіла про величезні зміни в національній федерації і амбіційні плани мати своїх представників у міжнародних структурах. Адже тільки тоді Україна матиме голос і вплив. Також ми продовжуємо боротися за відсторонення гімнасток із країн-агресорів і недопуск їх до чемпіонатів світу і Європи.

Відео дня

У розмові з OBOZ.UA Блохіна розповіла, що українська федерація ставить за мету мати максимальну кількість ліцензій на Олімпіаду-2028, однак самій тренерці тепер доведеться розриватися між гімнастичним залом із вихованками та спортивною дипломатією.

– Так, у мене зараз нова місія, яку очолює президентка Федерації гімнастики Ірина Іванівна Дерюгіна. І як ми бачимо, наша федерація була першою, яка почала цю місію у спортивній дипломатії – відсторонити росіян від міжнародної арени. І в нашому виді спорту, в нашій міжнародній федерації, ми були перші, які зупинили їх, і росіяни не потрапили на чемпіонат Європи, не потрапили на чемпіонат світу. І таким чином вони не потрапили на Олімпійські ігри.

Однак ми бачили багато нейтральних атлетів. Але у мене питання: в чому нейтралітет? Для нас дуже важливо, щоб цей нейтралітет підкреслювало дві фрази. Перша – що вони не підтримують війну. А друга, що вони взагалі ніяким чином не пов'язане з цією війною. Дві фрази, які дуже важливі сьогодні.

Але жоден спортсмен, який позиціонує себе нейтральним, не може це сказати. В чому тоді їх нейтралітет? Оце дуже важливе і головне питання, яке ми повинні ставити сьогодні до міжнародних сфер.

Вадим Маркович Гутцайт сказав дуже важливі і правильні слова, що в кожному виді спорту дуже багато потрібно працювати. У нас зараз дуже багато роботи. Але дуже важливо почати працювати взагалі по-іншому. Дуже важливо мати людей, які не просто можуть спілкуватися англійською, але робити це легко і бути присутніми в міжнародних структурах. Щоб вони були в техкомах, виконкомах, в усіх структурах. Таким чином ми зможемо щось змінити. Але на нас там ніхто не чекає.

А над міжнародними федераціями ще є інші структури, інші комітети тощо. І все закінчується Міжнародним олімпійським комітетом, а далі вже – між країнами. Це величезна политика сьогодні, і це величезна спортивна дипломатія. В цьому ми побачимо нашу силу.

Треба, щоб ми не тільки приїхали, поспілкувалися, повернулися до України, і все. Потрібно бути в цій сфері. Потрібно бути частиною цих структур, які мають сьогодні вплив на всі ці рішення. Це дуже важлива, потужна праця. Але це спільна праця нас всіх. Нам потрібно об'єднатися, але потрібно зовсім по-іншому працювати. Ми просто не бачимо цього результату, на який ми всі разом сподіваємось.

Але у нас зараз починається новий олімпійський цикл. Наша мета – це зробити повну реформу об'єднаної Українська федерація гімнастики. Збирається дуже сильна команда людей, перед якими ми зараз ставимо мету і місію. По-перше, щоб у наступному році ми не побачили на чемпіонатах Європи і світу російських та білоруських спортсменів.

Друге – через два роки буде конгрес Міжнародної федерації гімнастики, і ми розуміємо, що наша мета – бути там вже в іншому статусі, мати вплив, мати синергію зі всіма питаннями. І час вже починати працювати над конгресом, який буде через чотири роки.

Через три роки у нас мета, щоб наші спортсмени отримали всі ліцензії, які можуть бути на Олімпійські ігри-2028. Це означає, що це величезна праця зараз створити для спортсменів всі умови, щоб вони могли дати цей результат, працювати так.

Але світ нас не розуміє, коли ми говоримо, як ми працюємо, в яких умовах нам доводиться готуватись. І просто низький уклін всім тренерам, всім, хто працює, всім дітям, всім батькам. Це дуже важко сьогодні в будь-якій сфері, в будь-якому виді спорту.

І остання наша мета, щоб через чотири роки наші кандидати були в керівних структурах міжнародної федерації. І це дуже важливо, тому що нас там ніхто не чекає, тому що всі все розуміють. А в нас дуже важливі професіонали. Нам потрібно розуміти, що ми виховуємо дуже гарних спеціалістів, професіоналів в своїх сферах.

Це важливо для будь-якого виду спорту сьогодні – виховати. І щоб ці люди сьогодні могли спілкуватися і не просто брати участь у міжнародних заходах, але й бути в цих структурах. Розумієте? Мати вплив, мати голос. Для нас сьогодні дуже важливо, щоб Україна мала цю можливість мати голос. А голос усього – це, перш за все, спортсмени.

– Але ж у нас є відомі спортсмени – як у художній, так і в спортивній гімнастиці. Наприклад, Ганна Безсонова мешкає в США і чудово володіє англійською. Так само, як і Лілія Подкопаєва.

– По-перше, це треба запитати у них. Ми спілкуємося з багатьма. У когось є бажання, а у когось – ні. Ми спілкуємось і розуміємо, що сьогодні це дуже важливо. Але теж потрібно розуміти, що ті, хто сьогодні має вплив, мають бути частиною федерації. Все, що вони роблять окремо, це – окремо. І воно не має впливу. Вплив має структура.

Нам потрібно зараз посилити нашу структуру. Будь-яку федерацію, щоб вона мала цей вплив, мала цю силу.

– У нас насправді дуже гарна школа в гімнастиці.

– Так, неймовірна. І все те, що ми бачимо зараз в новинах, це ж теж хтось має вплив на все це. Ніхто не запитував, кому це на руку? Нашим ворогам, по-перше, це на руку. Розумієте? Хтось підтримує це, комусь це на користь. Але для нас важливо зробити так, щоб ми були вище за все це. І це перш за все моя мета.

– На Олімпіаді не виступали росіянки, але ми всі бачили гімнасток, на кшталт уродженки РФ, представниці Німеччини Дар'ї Варфоломєєв, яка і виграла "золото". А кілька років тому виступала на змаганнях в окупованому Криму.

– Так, але вона має німецьке коріння. Так, у неї, здається, був, або навіть є їхній паспорт, але вона давно представляє Німеччину. Вона намагалася спочатку поїхати в Ізраїль, тому що в Німеччині на той момент ніхто не міг їй допомогти і ніхто не чекав. Вони спробували й інші країни, але потім знайшли і тренера, і все, і залишилась Німеччина.

І теж це був скандал. Але навіщо робити скандал, розумієте? Ну, по-перше, вона сьогодні представляє який прапор? Німеччини. А Німеччина нам допомагає? Так. Допомагає Україні? Так. Ми не можемо такі політичні ситуації створювати замість спортсменів. Ми не виглядаємо тут добре.

– Ми взагалі якось боремося з тим, щоб росіяни не розповзалися по різних країнах під інші пропори?

– Ні, це неможливо. Дуже величезна країна. Дуже. А скільки родин і тут і там? Коли один з батьків з України? Скільки таких родин? Ми маємо вплив на це? Скільки родин просто зараз роз'єдналися? У скількох величезні проблеми. Скільки дітей страждає, скільки дітей не повертаються? Скільки дітей зараз викрадають.

– Українських?

– Так, українських. А скільки педофілії в нашому виді спорту, скільки аб'юзу. І про все це сьогодні ніхто не хоче говорити. Але це має величезний вплив на все. Скільки родин повертається? А скільки родин, де, наприклад, тато або мамо з країни-агресора, і вони теж повертаються сюди. Розумієте? Вони обирають Україну. Вони все одно обирають нас, нашу країну. Це важливо.

Багато людей розуміють, але багато людей не розуміють нас. І як би багато ми не розповідали про все, що з нами зараз відбувається, деякі люди у світі все одно не розуміють. Я завжди говорю: от поки їм не прилетить... На жаль, це так... Вони не зрозуміють, що наше життя змінилося просто за хвилину. Від першого вибуху, який ми всі почули. І ми всі відчули мороз по шкірі.

І з того дня всі зробили свій вибір. Хтось поїхав, хтось – залишився. Ми залишилися. І ми – незламні. Ми знаходимо це натхнення, як би важко не було. Ми мотивуємо. І ми розуміємо, що сьогодні найважливіше – зберегти мету та мрію багатьох дітей.

Адже, для кого ми це робимо? Це діти. Це їх майбутнє. Яке воно? Як ми це робимо для них? В яких умовах вони будуть тренуватися? У нас важко, що у спортивній, що у художній гімнастиці. У нас дуже важка федерація. Всі дисципліни. Але ми бачили, як Україну сприймали на Олімпіаді в Парижі. Так, ми не здобули там медалі. Але те, як на нас реагував зал... Ох, це було круто. Аж мурашки по шкірі. А що надає наша федерація? Емоції. Ми всі в кінці дня бажаємо відчути ці емоції. І це так важливо сьогодні.