Пресаташе Шевченка про фільм "ЮКІ": він дає багато приводів пишатися, що ти є українець

Днями у кінотеатрі Оскар, ТРЦ Gulliver відбувся допрем’єрний показ фільму "ЮКІ", де режисер Володимир Мула та сценарист, престаташе тренера збірної України з футболу Андрія Шевченка Микола Васильков презентували стрічку.

Вони також ексклюзивно розповіли про знімання, ідею виникнення проєкту та співпрацю з національною хокейною лігою НХЛ. А вже з 3 грудня фільм можна переглянути в українських кінотеатрах.

– Володимире, це вже ваш третій документальний фільм про українців у Північноамериканському регіоні. Звідки виникла ідея зняти кіно саме про хокеїстів українського походження?

– У мене за плечима вже два документальних фільми – "Американська мрія" та "Американська мрія. У пошуках правди", що розказують історії українських емігрантів у США. Ці фільми були досить бажаними в Україні, а ще ми демонстрували їх серед українських діаспорян. Проте вони не були розраховані на американську аудиторію і популярності у США не здобули.

Тож ми хотіли зняти кіно, яке стане отримає успіх не лише серед українських глядачів, але й на Заході. І тема хокею видалась мені досить цікавою: з одного боку ми зможемо зацікавити американського та канадського глядача, а з іншого – привернемо увагу до України та процесів, які відбувалися на наших землях 100 років тому. Велику частину цієї інформації висвітлено у нашому фільмі. І для нас це також можливість показати, що українці – потужна нація, яка вміє перемагати, йти до тріумфу та здобувати визнання. І саме цей меседж керував мною при створенні картини.

– А як до вашої ідеї поставилися в NHL? Якою була їхня перша реакція і чи пам’ятають там, що одні з найкращих спортсменів ліги – вихідці з України?

– У НХЛ до цієї ідеї поставилися досить спокійно, адже це величезна структура, що має власні клопоти. Проте варто відзначити, що зі свого боку я робив усе, щоб мені допомогли та надали якомога більше інформації у важливих питаннях: це і купівля архіву і юридичні аспекти. І, власне, з їхнього боку я отримав максимум сприяння.

Що цікаво, я теж зробив дуже класну річ: я показав, що ми країна, яка вміє дотримуватися авторського права і віддавати належне тому, що за потрібний тобі контент ти мусиш сплачувати кошти. Звісно, можна було б і обійти цю історію, і вони, мабуть, ніколи б не дізналися про це. Але я прагнув зробити усе відповідно до закону, щоб у майбутньому до мене не було претензій і я міг вільно показати свій продукт в усьому світі.

– Одним з героїв вашого фільму став легендарний хокеїст Вейн Грецькі. Ви розповідали, що інтерв’ю з ним не вдавалося записати до останнього моменту. А вже зовсім скоро ми почуємо його історію на великих екранах. Чи задоволені ви результатом вашого спілкування? На усі питання вдалося отримати відповіді?

– Власне кажучи, спілкування з Вейном тривало близько 17 хвилин. Проте навіть за цей невеликий проміжок часу ми отримали відповіді на усі першочергові питання. Окрім того, я вже знав свій таймлайн і розумів, куди підуть ці відповіді. Тому поступово витягував із нього інформацію, що була мені потрібною. І мені надзвичайно приємно, що Вейн, зі свого боку, поставився до цього із розумінням. А я не задавав надто багато питань, тому що знав — часу не так багато, і був вдячним за те, що він приділив мені увагу.

– Чи з усіма героями змогли знайти спільну мову? Ви підтримуєте з ними зв’язок і надалі?

– Я підтримую зв'язок із багатьма героями: ділюся з ними інформацією про Україну, розповідаю, як тривала підготовка до прем’єри і тд. Мені здається, коли ми приїдемо з показами до Канади та США, для них це також буде справжньою подією.

– Микола, розкажіть, будь ласка, з чого почалася робота над сценарієм фільму "ЮКІ"?

– Робота почалася з мрії. Перед тим як написати хоча б слово, я ліг на ліжко, поставив телефон на зарядку, заплющив очі й почав фантазувати. Я уявляв собі уже готове кіно, з образами героїв, азартними фанатами на трибунах, сценами зі старого життя, навіть уявляв людей у кінотеатрі, як вони дивляться цей, іще не знятий фільм. Ну а згодом почалася дворічна праця над сценарієм. Я відкрив для себе нові імена, по іншому подивився на долі добре відомих мені спортсменів, дізнався невідомі й сенсаційні факти історії. І зрештою ми отримали стрічку, яку глядачі вже дивляться у кінотератрах.

– Раніше ви працювали з Володимиром над його попередніми документальними фільмами. Чим, на вашу думку, відрізнялася робота написання сценарію цього разу?

– Ми з Володимиром Мулою співпрацюємо вже втретє. Перший сценарій "Американської мрії" був суто оглядовим, я пов'язав між собою всі враження Мули від подорожі штатами, це була аматорська стрічка. Другий сценарій "Американська мрія. У пошуках правди" був фактично телевізійним, у нас в кадрі переважно були герої, що розповідали про своє життя. І нарешті нинішній сценарій уже документальний, хоча він для мене є еволюційним продовженням попередніх. Ми з Мулою розробляємо одну велику тему — життя українців за кордоном.

– Процес знімання тривав протягом 3-х років у США, Канаді, Білорусі та Україні. Чи були ви присутні поруч з режисером протягом усього часу?

– Не завжди. Я був двічі у Сполучених Штатах, був у Канаді, але левову частку роботи в полях провів сам Мула з різними знімальними групами. Ми їздили з ним по Україні, шукали тут оселі родин героїв. А, скажімо, в Білорусі для нас знімання виконували на замовлення.

– А як новину про те, що Володимиру вдалося взяти інтерв’ю у Вейна Грецькі сприйняв Андрій Шевченко? Ми знаємо, що він ще з дитинства захоплювався спортсменом, а плакат Вейна навіть висів у нього в кімнаті.

– Андрій усю інформацію про перебіг знімань отримував від мене, ми постійно знаходимося поруч під час роботи у збірній. Іще перед тим він просив передати привіт Вейнові, адже вважав у дитинстві його своїм кумиром, мав над ліжком плаката з Грецьким. Але я не був присутнім в Сент-Луїсі, коли відбувалося інтерв'ю з Найкращим хокеїстом всіх часів. Тому привіт, побажання і запрошення від Шевченка передам Вейнові, коли зустрінуся з ним на прем'єрі "ЮКІ" в Канаді.

– Чому "ЮКІ" вартий того, щоб кожен українець подивився стрічку у кіно?

Микола: Кожен українець повинен переглянути кіно двічі! Це абсолютний прорив у спортивній кінодокументалістиці, гібрид розважального, мотиваційного та історичного жанрів, це не просто про хокей, а про дружбу, трагедії, волю, смерть, велич духу, й ідею, яку несуть через роки. Подивіться самі, і ви переконаєтеся, що "ЮКІ" дає поштовх для розвитку, віри в життя і багато-багато приводів пишатися тим, що ти є українець.

Володимир: Цей фільм – класна, патріотична й надихаюча історія про наших співвітчизників. На мою думку "ЮКІ" – справжній шматок позитиву наприкінці року. Кожен, хто подивиться картину, буде пишатися своїм корінням і ще раз усвідомить, що ми багата нація, якій є чим пишатися. І я вважаю, що нам важливо об’єднуватися не лише у себе в країні, але й в усьому світі і тоді на нас чекає багато яскравих і крутих перемог.