Ледве не програли через страх: огляд вирішального матчу України в Лізі націй
В останньому турі Ліги націй збірна України спромоглася переграти Албанію 2:1 та зберегла прописку в Дивізіоні В із потенційним підвищенням до еліти. За рахунок швидких голів ми дотисли суперника і зберегли ворота недоторканими. Але не тільки влучні голеадори стали запорукою перемоги - це нарешті мікс кількох факторів, які спрацювали, коли було треба. Розповідає OBOZ.UA.
Стартові склади
Албанія: Стракоша, Балью, Ісмайлі, Аєті, Мітай, Аслані, Рамадані, Лачі, Асані, Даку, Мучі
Україна: Трубін, Миколенко, Матвієнко, Забарний, Конопля, Калюжний, Зінченко, Судаков, Мудрик, Гуцуляк, Яремчук
Перший тайм. Україна як вона має бути
Україна почала із пресингу, з високими позиціями латералів. Конопля та Миколенко піднімалися для створення кількісної переваги та розвитку атаки флангами. Оновивши половину складу, Ребров одразу спробував нав’язати агресивну гру - і це вийшло. Албанці пасивно сиділи на своїй половині, що дозволило Зінченку знайти відскок та з лету пробити точнісінько в кут воріт Стракоши. А вже за кілька хвилин Яремчук чудово скористався поганою грою захисника, відкрився під скидання Коноплі та запхав м’яча в рамку. Україна зробила 0:2 за десять хвилин, здивувавши абсолютно всіх.
На що ми дивилися - чи витримає команда тиск переваги. Жовто-сині часто втрачають ініціативність, коли забивають зі старту. Однак в перші 45 хвилин Албанія вирішила, що гра піде інакше. У їх захисті було пожежонебезпечно: центрові двічі начудили з голами і впродовж всього тайму погано тримали оборонні редути. Вирівнювати положення взявся Асллані - півзахисник балканців відчайдушно кидався в ноги, в дотик робив переведення на фланг і не цурався самостійно піти в дриблінг. Хоча вже після 25-ї хвилини не було з ким діяти попереду - агресії албанців вистачило на короткий період, а далі їх поглинув шок.
Перший тайм - це про командність, помножену на індивідуальні дії. Зінченко допомагав пресингувати, часто провокуючи воротаря на помилки при виносах. Яремчук відходив до кола, щоб більшістю допомогти розпочати атаку. Калюжний бігав "бокс-ту-бокс", закриваючи підступи до воріт і одночасно розганяючи атаки пасами на просування. Ну і, звісно, пара центрбеків: Матвієнко та Забарний зарекомендували себе як розкішна зв’язка в матчі проти Грузії і так само якісно стримували Даку з Мучі.
Україна не показала надфутбол - ми грали так, як і мали проти Албанії. От тільки після двох голів команда знову перестала бити по воротах суперника. Збірна грала без поспіху, почувалася господарями на чужій половині. Ми вигравали другий темп і знову починали штурм - та безрезультативно. За перебігом подій взагалі не було помітно, що рахунок 0:2. Відтак у фанатів тільки посилювався страх, що після перерви ми знову будемо будувати автобус.
Другий тайм. Ледь втримана перемога
Із перших хвилин Албанія стартувала як Грузія: оновлення атакувальної ланки додало їм активності і тепер агресивність дійсно запрацювала. Без м’яча наші суперники почали рухатися щільніше, через що побільшало відборів перед карним. Українці не відсижувалися біля власних воріт і Судаков спробував пробити голкіпера, але далі замовкнуть аж до кінця тайму. Кураж балканського старту вдалося приборкати за 10 хвилин - та ненадовго.
Гра українців в атаці, особливо в другому таймі, будувалася через двох людей. Мудрик отримував м’яч, коли треба було швидко вибігти на оперативний простір чи накрутити кількох захисників. Зінченко ж мав розібратися в епізоді, коли албанці сідали в блок і пройти далі дозволяв тільки точний розрізний пас. Допомагав у цьому Яремчук, який такій збірній пасує набагато більше, аніж Довбик. Роман повертався за центральну лінію, відтягував на себе захисників та активніше рухався у пошуках вільної зони. Після заміни цієї трійці, Україна стала слабшою в атаці та поступово втрачала контроль.
Бажання команд виграти стало однаково рівним і це заважало українцям. Матвієнко та Забарний, які в першому таймі активно виходили аж до чужого карного на передгольовий пас, лишилися вдома. Так само як і Калюжний - той відігравав лише чистого опорника. Ми знову сіли назад, чим активізували албанський режим нескінченної навали. В одному з епізодів Трубін кидається в ноги Узуні, але збиває нападника, що призводить до пенальті. Байрамі розвів голкіпера та м’яч по кутах - і запустив найскладніші останні хвилини цієї Ліги націй.
Програний підбір, хаос, плутанина в елементарних діях і фоли там, де вони не потрібні - за фінальні хвилини Україна показала все проблемне, чим була відома впродовж турніру. Будь-хто з балканців, отримавши м’яч, шукав Асллані для його коронного удару здалеку - зіркового албанця не встигали накривати. Побільшало браку в діях жовто-синіх, особливо на значних відстанях, що призводило до втрати на рівному місці та поновлення штурму наших воріт. Україна в останні 20 хвилин забула, що таке остання третина поля - вихід Таловєрова підкріпив зміну схеми на глибоку оборону. "Богдан" україно-ребровського виробництва цього разу, на щастя, був запаркований у потрібному місці та з усіма важливими деталями.
2:1 - в абсолютно полярних таймах Україна здобуває перемогу над Албанією і забирає 3 очки в останньому турі Ліги націй. Підопічні Реброва знову боялися втратити зручний результат і віддали м’яч, що стало критичною помилкою. Вдача у поєднанні з невезінням суперника допомогли нам зберегти мінімальну перевагу. Попереду стикові матчі за право підвищення в Дивізіон А. Але чи воно нам потрібне?