Це була гра року від "синьо-жовтих"? Тактичний огляд матчу Ліги націй Україна – Чехія
Везіння, активна робота та підстраховка - Україна бойовою нічиєю завершила 4-й тур Ліги націй проти Чехії. На черговий провал захисту ми відповіли влучним ударом Довбика з пенальті. Матч пройшов із активною роллю Мудрика та повним ігноруванням центру поля, підопічні Реброва виглядали дуже солідно. OBOZ.UA розповідає про тактичні хитрощі, які допомогли нам вистояти проти надзвичайно незручного суперника.
Стартові склади
Україна: Трубін, Конопля, Забарний, Таловєров, Матвієнко, Шапаренко, Степаненко, Судаков, Гуцуляк, Мудрик, Довбик
Чехія: Коварж, Вітік, Крейчі, Зелени, Цоуфал, Соучек, Черв, Провод, Черни, Шульц, Хори
Перший тайм. Зусиль лише Мудрика замало
Початок матчу вийшов дуже напруженим: команди обмінялися гострими моментами. У нас був класний сольний прохід був від Мудрика, у Чехії - кілька спроб Черного, Шульца і Бержіла. Україна важко контролювала поле, адже гості постійно змінювали вектори власних атак. А якщо починався їх прорив, особливо на лівому фланзі оборони, то ми зупиняли суперника виключно тактичними фолами.
Ребров змінив підхід до оборони: чехи мали менше гарантованих моментів, бо нарешті назад поверталися і гравці нападу, ускладнюючи пошук вільного простору для Шульца та Черни. У захисній формації попереду лишався тільки Довбик, інколи йому на допомогу вибігав Мудрик. До речі, про вінгера: за Мудриком активно спостерігали після перфомансу проти Грузії. Цього матчу Михайло часто змінював позицію без м’яча, пропонував себе на бровці і в центрі та діяв як перша ланка відбору ще на чужій половині.
На жаль, жовто-сині знову дали чехам виграти підбір: захисники ніби не поспішали бути першими на м’ячі, через що будь-хто в опорній зоні чехів міг ловити наших оборонців на відході від карного. Часом це призводило до пожеж, де навіть досвідчені Забарний і Трубін плуталися в ногах. І не пройшло навіть 20 хвилин, як Черни на кутовому лишився абсолютно сам, зловив винесений м’яч і потужно пробив метрів із 30-ти просто в кут з-під Шапаренка. Чистий гол, помножений на жахливу ігрову травму Гуцуляка.
Чехи активно використовували взаємозамінність: якщо хтось втомлювався, то відбувалася зміна позиції. Суперники добре обмежували жовто-синім атакувальні можливості, Шульц та Соучек контролювали ледь не кожну передачу на загострення, через що довелося залишити без м’яча лівий фланг. На початку тайму Україна атакувала через Мудрика, під перерву - вже праворуч, зв’язкою Судакова та Коноплі. Гарна ідея не отримала розвиток через ту саму гнучкість Чехії - нашу атаку зустрічали найсвіжіші оборонці.
Україна виглядала сильніше, ніж у першому матчі місяць тому, хоча ситуативні помилки траплялися чи не кожні 5 хвилин. Невлучний пас Мудрика під час контрвипаду, поганий прийом Матвієнка під час забігання, офсайд Довбика на одному з небагатьох дотиків до м’яча - ми ледь знайшли той єдиний удар по воротах Коваржа. Чехія отримала потрібну їй перевагу в рахунку (і ледь не помножила її у доданий час) та продовжувала впевнене розміщення біля володінь Трубіна.
Другий тайм. Увімкнення збірної, якого чекали із часів Євро
По перерві гра нашої команди кардинально змінилася - прокинулася сміливість. Ребров не зраджував собі, Україна поновила гру без замін. Команда тим же складом побігла вперед і в атакувальній зоні раптово опинився Конопля. Він підставив корпус і штовхнув Крейчі, через що той зіграв рукою. Пенальті, удар Довбика - голкіпер і м’яч красиво розлетілися по різних кутах. Доленосний момент.
А от у грі шукати Довбика знову було не кращою ідеєю - кожного матчу в ЛН щонайменше 2 захисники закривали Артема під час наших атак, вони позбавляли його можливості протиснутися за допомогою корпусу та швидкості. Чехія не дозволяла довести м’яч до форварда, продовжуючи контроль за центром поля і ключовими гравцями у просуваннях - Судакова та Шапаренка. Щоб цього нарешті уникнути, на останні півгодини виходили Криськів і Калюжний, а потім самого Довбика замінив Яремчук.
Жовто-сині, нарешті, були частіше на межі чужого карного, ніж біля свого. Тільки заважала імпульсивність: кожен поспішав у дотик віддати прихований пас, дійсно якісний момент не приходив навіть зі стандартів. Це дозволило Чехії реалізувати свій традиційний вертикальний футбол, який вимикав українську опорну зону та центрбеків. Таловєров, Конопля і Забарний все частіше підключалися до атакувальних дій. Лише підстраховка фолом і контрпресингом дозволяла захисникам вчасно повернутися назад та уникнути більшості передач під проникнення.
Після 70-ї хвилини пішов абсолютно інший, відкритий футбол. В атаку йшли всі, хто тільки міг, ми витримали темп і не стали жертвою чеського штурму. Задачу створення різниці повністю поклали на Мудрика: у другому таймі на нього йшла кожна друга передача, закривати вінгера кидалися вже по три чехи. Уперше за дуже довгий час завершення гри було за українцями: саме жовто-сині змусили Гложека, Змрзли та Соучека сідати нижче, майже в автобус. Було видно, що ні в кого не залишилося сил, а в окремі моменти гра переходила до силового протистояння - але як же приємно було дивитися на ці спроби. Кінець матчу зібрав помилки і українців, і чехів, де ближче було до червоної за жорсткий фол, аніж до голу чи навіть удару.
1:1 - Україна витиснула максимум із надзвичайно складного матчу проти Чехії. Будьмо відверті - чехи добре захищалися та відбивалися, нам дуже пощастило із пенальті. Без цього випадкового моменту рахунок так і лишався би 1:0 на користь суперника. Наша збірна застрягає на останньому місці таблиці - тепер у листопаді потрібні виключно дві перемоги.