Шлях нагору заборонений. Чому Україна має програти Лігу націй
Ліга націй підкреслила системну кризу збірної України - команда не хоче вигравати. На полі може відбуватися будь-що, але серед таких дій ми не побачимо активності жовто-синіх чи жаги до голу. Здається, що саме зараз прийшов час піти на пониження в Дивізіон С. OBOZ.UA розповідає, чому має бути саме так і чим це допоможе головній команді країни.
Проблема мігрує з єврокубків до Ліги націй
Просто зараз неможливо об’єктивно оцінити силу українських футболістів і українських команд. Особливо, якщо це єдині наші представники у Європі та головні донори гравців для України, які виступають максимально полярно. Від "Шахтаря" маємо першу перемогу над "Янг Бойз" і хоч якусь віру в подальший прогрес, 4 очки після половини Етапу ліги. А от "Динамо" влетіло всім, особливо болюче - "Ференцварошу". Що казати, якщо навіть у Класичному ми не побачили сильнішого в УПЛ? Головний матч Прем’єр-ліги вийшов таким, що внутрішня основа збірної України провела 90 хвилин без особливої гостроти.
Сюди ж і виліт із єврокубків половини клубів ще на етапі кваліфікації. Неявка "Дніпра-1" - взагалі кульмінація підготовки гравців для збірної. Той випадок, коли на певних виконавців у збірній дуже розраховують, але ті раптово втрачають не просто ігрову практику, а й місце, до якого належать. На щастя, Гуцуляк, Назаренко та Пихальонок знайшли собі інші клуби, через які дочекалися виклику до табору синьо-жовтих.
І коли ми сподівалися, що вдасться побачити найкращі якості українських зірок хоча б у збірній - зв’язки не запрацювали. Коли одночасно на полі були Зубков і Конопля чи Шапаренко з Ярмоленком все одно не виникало надзвичайної гостроти. Індивідуальні моменти - так; командні - ні. Більше хімії складалося між представниками різних клубів - наприклад, Судаков і Шапаренко створювати чимало загроз проти Грузії, хоча б в одному таймі. На дистанції навіть з "легіонерами" Україна не може бути першою силою проти, здавалося б, не таких зіркових команд. Довбик, Мудрик, Миколенко чи Циганков поодинці не демонструють навіть половину власних можливостей. Дійсно активним став тільки гравець "Челсі", але цього замало для перемоги збірної.
Що кажуть цифри про основу?
Більшість показників статистики не на нашу користь. Наприклад, із 5-ти м’ячів у ЛН Україна 4 забила з гри, ще один із пенальті. Однак перетворити на гол стандарт чи контратаку не вдалося жодного разу за чотири матчі. Складна ситуація з ударами: в середньому за гру мають 3 спроби Мудрик і Маліновський, всі інші менше. Але! Руслан провів на полі лише 32 хвилини, тоді як Михайло - аж 175. Навіть якщо бігти в атаку, то ми скоріше потрапимо в офсайд, там опиняємося найчастіше серед усіх збірних квартету. Все це, як розумієте, зовсім не сприяє результативності.
Є цифри, які виглядають солідними, тільки на полі ми цього не бачимо. Наприклад, перебування на полі за його частинами: Україна 30% своїх дій виконала в останній третині, більше робила Чехія. Чи бачили ми дійсно якісний результат таких дій? Дуже зрідка і не в кожному моменті.
Україна має 47% володіння, такий відсоток ми ледь назбирали. Навіть наші наші клуби у Європі мають більше за рахунок пасів на власній половині чи у другій третині. Є і такий показник: у середньому, наші футболісти виконують десь 50 довгих передач за гру, менше тільки в Грузії. Однак точність залишає бажати кращого, 47%. Тобто за більшістю цифр, жовто-сині програють своїм суперникам.
Портал WhoScored серед кращих гравців групи виділив чотирьох українців; примітно, що їх кількість зростає із кожним туром. Однак Трубін і Мудрик не викликають питань, а от Конопля і Таловєров більше дивують. До одинадцяти серед усіх збірних потрапив тільки Трубін.
Можливість повернути смак перемог
Будь-яке пониження у класі - корисний крок. Це дає змогу футболістам пропрацювати свої власні помилки, зробити висновки та рухатися далі оновленими. Для керівництва команди це шанс тверезо оцінити свої напрацювання та найбільші провали. А для федерації - подумати, чи варто їм тримати тренерський штаб, нездатний втримати рівень команди.
Не забуваймо і про трансфери, адже єврокубки і збірна - маркер для скаутів. Саме гра в цих турнірах додає прізвище футболістів у лонг-лист топових клубів Європи і може забезпечити їм такий бажаний перехід. І якщо хтось із українців запалить своє ім’я як рятівник збірної, то це саме те, чого варто прагнути. Той же Калюжний показав, як усього за півтора матчі в Лізі націй можна стати улюбленцем фанатів, а ще - потрапити на радари клубів Топ-5.
Україні це пониження критично необхідне. Ми вже провели одне з найгірших Євро в історії, в Лізі націй виглядаємо блякло, впали в рейтингу збірних УЄФА. Прохолодний душ репутаційних втрат має завершитися абсолютно логічним вильотом у Дивізіон С.
Цього уік-енду збірна України розпочинає третій етап змагань у цьогорічній Лізі націй. Все склалося таким чином, що ми можемо посісти будь-яке місце свого квартету і результат буде незрозумілим до останньої хвилини 6-го туру: чи підйом, чи виліт. А ще можливий плей-оф, у такому випадку додаткові матчі теж будуть цікавезні. Як фанати, ми віримо у жовто-синіх кожного матчу та висловлюємо максимальну підтримку кожному футболісту. Але прийшов час, коли Україна має програти спеціально, щоб наново подивитися на свій справжній стан.