Росія зганьбилась у матчі з Україною, а Путін пообіцяв запам'ятати Шевченка: 25 років легендарній битві в Москві і ляпу Філімонова

25 років тому, 9 жовтня 1999 року в Москві збірна України на глазах у Путіна зіграла один із найзнаковіших матчів у своїй історії і не пустила РФ на чемпіонат Європи-2000. Російський диктатор навіть навідувався до роздягальні "синьо-жовтих" і пообіцяв запам'ятати Андрія Шевченко, який в "Лужниках" забив один із найважливіших, але водночас найкурйозніших м'ячів у своїй кар'єрі.

Україна і РФ зійшлися у "Лужниках" в останньому турі відбору до Євро-2000. Тому матч мав величезне значення для обидвох збірних. До того ж Росія жадала помститися команді Йожефа Сабо за поразку в Києві (2:3) і вбити одразу кількох зайців – потрапити на Євро і вказати "хохлам" на їхнє місце. Багато хто з наших футболістів відмічав, що хоч відверто їх у Москві не ображали, але відчувалось зневажливе ставлення.

До війни між країнами було ще 15 років, але "Радянський спорт" вийшов напередодні поєдинку з промовистим та провокаційним заголовком: "Бий, Хохлов, рятуй Росію!" І хоч нібито йшлося про футболіста збірної РФ, всі розуміли, що насправді малося на увазі.

"Перед матчем нам говорили: "Не треба гуляти по вулиці". Закрили нас, але треба ж вийти. Пішли купити "Советский Спорт" і на обкладинці: "Бей, Хохлов, спасай Россию". Зачепило дуже сильно. Хоча вони там виправдовувалися, що Хохлов – це прізвище гравця збірної Росії, але всі розуміли, що означає ця фраза", – розповідав учасник того поєдинку Юрій Дмитрулін у фільмі "Україна – Росія: Матч життя".

Не міг упустити таке протистояння тоді ще прем'єрміністр Росії Путін, поряд з яким сидів наш прем'єр і водночас президент ФФУ Валерій Пустовойтенко. Тиск на українську команду був божевільним.

"Це був не футбол, а політика. До нас базу приїжджали, накручували, що не дай Боже програти цей матч. Це було більше, ніж футбол", – згадував у матеріалі SportArena тренер України Йожеф Сабо.

За регламентом відбору на Євро, переможець групи отримував путівку на чемпіонат безпосередньо, а друга команда потрапляла у стикові матчі. Перед поєдинком у Москві українці хоч і очолювали турнірну таблицю, випереджали росіян та чемпіонів світу французів на одне очко. Тому програш міг залишити їх взагалі с порожніми руками.

Склад збірної України 9 жовтня у Москві: Шовковський – Лужний (к), Ващук, Головко, Дмитрулін (Сергій Ковальов, 75) – Юрій Максимов (Геннадій Мороз, 77), Гусін, Мізін – Скаченко (Микитін, 4), Андрій Шевченко, Ребров.

По грі у росіян було більше можливостей забити на переповненій арені. І Україна пропустила на 75-й хвилині після удару Валерія Карпіна зі штрафного. На нападника вже повісили ярлик героя та рятівника нації. Але підопічні Сабо не збиралася здаватися.

На 88-й хвилині Сергій Мізін заробив штрафний, змусивши Смертіна порушити правила. І цей "стандарт" став для росіян фатальним. Шевченко чи то вдарив, чи то навісив метрів із 40-ка. І воротар "Спартака" Філімонов зробив свій фірмовий ляп, фактично залетівши у ворота разом із м'ячем.

"Андрій ставить м'яч неподалік моєї лави, а йому кричу: "Андрюша, йди туди, до воріт, ти ж добре граєш головою. Іди, забивай". А він мені каже: "Йожефе Йожефовичу, не треба, зараз заб'ю", – розповідав Сабо, який після матчу ще сперечався з російськими журналістами, які говорили, що гол Шевченка – це фарт. А наставник був твердий: це майстерність.

У Росії невдалі дії Філімонова пояснювалися і дощем, що йшов під час зустрічі, і освітленням стадіону, яке могло засліпити воротаря. Хоча більшість експертів вважали, що він мав не фіксувати снаряд у руках, а відбити його убік.

"Воротар росіян помилився, але мало хто згадує, що перед ним було троє українських футболістів, зокрема Андрій Гусін, які закривали видимість Філімонову і збивали з пантелику". Воротар помилився під українським пресингом. І в цей момент "Лужники" немов вимкнули. Якщо до голу трибуни гули, то після того, як рахунок зрівнявся, над стотисячним стадіоном запанувала гробова тиша. Така, що нам згори було чути, як кричить Шевченко", – згадував для glavcom.ua український журналіст Олексій Степура, який виконував у "Лужниках" і роль диктора.

Після такого пропущеного м'яча Філімонова цькувала вся РФ. Голкіпер в одну мить став найненависнішою людиною країни, адже нічия 1:1 у матчі з Україною була для господарів все одно, що поразка, і не пускала їх на Євро-2000.

"Якщо говорити про гру, то шанси були рівні, втім, ми заслуговували на перемогу. Напевно, сьогодні був не наш день, оскільки у нас давно не було стільки моментів, скільки сьогодні. А збірна України так не ризикувала протягом усього турніру. Для мене це жахлива катастрофа", – заявив тренер росіян Олег Романцев.

Після поєдинку Путін вирішив навідатися в нашу роздягальню, наче для того, щоб привітати українців і разом з мером Москви Лужковим "ощасливити" гостей годинниками, але його обличчя видавало справжні, зовсім не позитивні емоції.

"Ось це падло Путін після матчу зайшов до нас у роздягальню, розмовляв зі мною. Я після нього мив руку. Приходив із охороною. Якби знав, чим усе завершиться, то прибив би його там", – зізнався Сабо.

А герою матча Андрію Шевченку запам'яталося, як після гри Путін у роздягальні потиснув кожному гравцю руку, а потім повернувся до нападника і запитав: "Це ти нам забив?" А коли почув ствердну відповідь, пообіцяв: "Добре, я тебе запам'ятаю".

А коли збірна України залишала стадіон, російські вболівальники почали кидати каміння і пляшки в автобус наших футболістів.

Звісно, за цей історичний матч і ляпас Росії українські футболісти отримали не тільки моральне задоволення, але й чималі призові. Однак нашу групу зрештою виграли французи, які згодом примудрилися стати чемпіонами Європи. А українці при всьому своєму величезному потенціалі у стикових матчах у драматичній боротьбі за сумою двох зустрічей поступилися путівкою на Євро-2000 словенцям – 1:1 та 1:2.

Раніше OBOZ.UA повідомляв, що збірна України представила нову форму.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!