Психологія футбольних уболівальників

3 хвилини
15,8 т.
Психологія футбольних уболівальників

Чемпіонат Європи з футболу в самому розпалі, а значить є привід поговорити про футбольних уболівальників і їх психологію. Взагалі у всіх вболівальників, незалежно від конкретного виду спорту, дуже багато спільного. Але оскільки футбол, як відомо – Спорт №1, то і відштовхуватися я буду від психологічних нюансів саме його шанувальників. Почнемо з того, що серед відданих футбольних вболівальників, переважна більшість становлять чоловіки. А багато жінок, дивлячись на їхні гучні емоційні переживання під час гри, вважають цю чоловічу пристрасть мало не діагнозом. Але насправді, футбольні вболівальники – це ціле соціальне співтовариство, зі своїми традиціями і особливостями в поведінці. Саме про ці особливості, а точніше сказати, про причини, які так об'єднують самих різних людей, я і хочу сьогодні вам розповісти. На мій погляд основних причин, які притягують уболівальників чоловіків на трибуни і футбольні трансляції – п'ять.

Піду по порядку:

1) Можливість скинути накопичені емоції. Хто б що не говорив, але по факту, нам чоловікам через певні соціальні установки, нав’язані вихованням – ми сильна стать і т.д. – нібито не дозволяється в суспільстві бурхливо виражати свої емоції: радості, або гніву.

І тим більше в їх вокальному (голосовому) прояві – крик, стогін, плач і інші. На це у нас накладені певні внутрішні обмеження. Але переживаючи за свою улюблену команду, як зараз за збірну, на рівні всієї країни ці соціальні забобони стираються миттєво.

Відео дня

А це дає можливість, в першу чергу виплеснути всі ті почуття і переживання, які складно проявляти при інших обставинах, знімаючи таким чином своє емоційне напруження.

2) Об'єднання з іншими, замість конкуренції. В нашому чоловічому середовищі, на відміну від жіночого, завжди присутній елемент суперництва. І спортивні змагання, в яких ти не береш участі, а є просто глядачем, це як раз той об'єднуючий простір, який дає можливість згуртуватися в єдиному пориві самим різним людям, незалежно від їх соціального, або матеріального становища, на підставі загального переживання за улюблену команду.

3) Груповий принцип свій/чужий. Але навіть в середовищі уболівальників від суперництва повністю нікуди не дітися. Підтримуючи своїх, ми починаємо дивитися на вболівальників інших команд, як на опонентів. І найрадикальніші групи уболівальників (так звані – фанати) команд-суперників можуть сприймати один одного просто, як ворогів. А вже цей момент, як і будь-який інший елемент радикалізму, на жаль, може іноді переходити межу закону, і носити кримінальний характер...

4) Почуття азарту. Коли на кону не просто виграш в одному матчі, а й скажімо прямо, вихід у наступну стадію змагань, на більш високий рівень (а поразка при цьому означає кінець шляху) – в передчутті такої гри, нерви у вболівальників натягуються як струни. Тому що шанси на успіх є, але треба щосили поборотися. І в очікуванні такого матчу рівень адреналіну починає зашкалювати сам собою. І це відчуття ейфорії, коли результат ще не відомий, але в тріумф ти віриш до кінця – абсолютно неповторне почуття, перевершити яке може тільки реальна перемога в даній грі!

5) Співучасть у перемозі. І все-таки, на щастя, в своїй переважній більшості, футбольні вболівальники далекі від фанатичного радикалізму. Для них (як і для мене особисто) футбол – це улюблена гра, в якій дві протиборчі сторони можуть у чесному та конкурентному поєдинку, без кровопролиття, визначити чия команда сильніша в даний конкретний момент. І в цьому є ще один сакральний елемент: перемога улюбленої команди робить будь-якого вболівальника причетним до її успіху, а значить – успіх стає власним. Тобто це не просто перемога нашої команди, це і моя особиста перемога!

Підсумувавши все сказане, хочу зробити свій основний висновок: спільне хвилювання за гру і переможний результат дає футбольним уболівальникам головне – "почуття єднання", яке дуже допомагає багатьом відчути справжню ейфорію і гордість не тільки за успіх своїх улюбленців, а й, на рівні збірних, за всю нашу країну! Так, ми чоловіки (на відміну від жінок) рідко говоримо один з одним про свої почуття, але в моменти футбольних перемог та поразок вони стають загальними, а тому зрозумілими і розділеними усіма. А вже одне тільки це прибирає, наприклад, внутрішнє відчуття самотності і дає надію, та віру в майбутні успіхи, які нам безумовно під силу. А тому Слава Україні, яка чекає сьогодні свого часу! І вірить в перемогу, незважаючи ні на що!

Дякую за увагу!

disclaimer_icon

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...