"У збірної України не виявилося форми": автор історичного голу згадав перший матч "синьо-жовтих", чуже екіпірування та гімн "до мурашок"

21 березня у Зениці збірна України з футболу проведе півфінал плей-офф відбіркового турніру до чемпіонату Європи-2024 проти Боснії та Герцеговини і вважається фаворитом матчу. А майже 32 роки тому, у квітні 1992-го, на свій перший поєдинок після здобуття незалежності тренер національної команди не зміг навіть запросити легіонерів, а грати довелося у формі італійського клубу, заклеївши його емблему.

Напередодні найважливішої битви для команди Сергія Реброва OBOZ.UA вирішив згадати, з чого розпочиналася історія збірної України.

Дебютний матч "синьо-жовтих" проти Угорщини (1:3) на стадіоні "Авангард" в Ужгороді відбувся після того, як ФІФА та УЄФА направили до Києва документи про надання Федерації футболу України статусу тимчасового члена організацій. А вибір суперника пояснювався насамперед географічним чинником.

Головним тренером збірної бачили автора легендарних перемог київського "Динамо" Валерія Лобановського. Але він на той момент очолював збірну ОАЕ і після запрошення від федерації дав зрозуміти, що буде готовий обійняти посаду лише після закінчення контракту.

Тому наставника для першої збірної України вирішили обирати з членів тренерської ради, а до фінальної трійки дійшли Анатолій Пузач із "Динамо", Віктор Прокопенко з "Чорноморця" та Валерій Яремченко з "Шахтаря". А головним за особистою домовленістю коучів став Прокопенко. У його розширеному складі були такі зірки, як Чанов, Кузнєцов, Михайличенко, Протасов, Заваров, Бєланов, Юран та Канчельскіс. Але легіонерів було неможливо потягнути фінансово.

"Всі розуміли, що загін українських гравців, які на той момент виступали за кордоном, запросити було практично нереально, бо це були великі витрати. Потрібно було платити багато грошей, щоби викликати їх до збірної. І вирішили зіграти футболістами, які на той момент грали у чемпіонаті України", – розповів нам автор першого гола в історії збірної України, колишній нападник "Чорноморця", "Карпат" та "Маккабі" Іван Гецко.

За словами форварда, кістяк команди склали гравці одеського "Чорноморця", який на той момент очолював Прокопенко. 8 футболістів викликали з Одеси, семеро – з київського "Динамо", три – з донецького "Шахтаря".

"Віктор Прокопенко брав те, що йому давали, і з цього всього ліпив збірну", – наголосив Гецко.

Але провести повноцінну підготовку тренеру не вдалося: "Не все у нас добре виходило, не скрізь хотіли приймати. Дуже великі проблеми були зі зборами та підготовкою до першої гри. Жили ми в Києві, а тренувалися чомусь на той час на одному із самих поганих стадіонів – на Баннікова. Він якраз тільки-но створювався і на полі були божевільні купини. Тому тренування проходили не найкращим чином".

По суті готуватися доводилося на пустирі, футболістам не вистачало м'ячів та екіпірування. Навіть грати довелося у чужій формі.

"Те, що збірна України не мала на той момент форми, це 100%. Не могли підібрати кольори національної команди. І, на мою думку, знайшли форму якогось італійського клубу. Начебто, це був "Інтер". І заклеїли його значок є емблемою федерації футболу", – підтвердив Гецко.

"Так, не можу нічого приховувати, бо з формою була напружена. Мали пошити, але щось не вийшло. Чи вона не встигла доїхати, чи потрапила в якусь колотнечу. Але форми перед грою не виявилося і довелося. з корабля на бал шукати її, де завгодно. Але при цьому ми готувалися і розуміли значення цієї гри. Хоча ніхто не припускав, що вона увійде в історію", – зазначив колишній форвард.

При цьому Угорщина поставила умову, що матч має відбутися саме в Ужгороді: "Їй було так зручно, адже Ужгород знаходиться за 300-350 км від Будапешта. І тому було ухвалено рішення провести гру там. Для мене це був рідний стадіон, адже я починав свою кар'єру у команді "Закарпаття" Ужгород".

"Я сподівався, що все буде нормально. На той момент я мав непогану славу та бомбардирські якості. Я забивав і був на плаву. Але чомусь не вийшов у стартовому складі, важко сказати. Якась у нас була незрозуміла ситуація з Прокопенком. І він не поставив мене в основу. Я, звичайно, був дуже ображений", – зізнався Гецко.

Квиток на історичний поєдинок 29 квітня 1992 року коштував 50 карбованців, і стадіон "Авангард" під час зустрічі був забитий під зав'язку. Але, як то кажуть, є нюанс.

"Насправді стадіон в Ужгороді не дуже великий. Вміщує десь тисяч 8, від сили 10. Він був переповнений однозначно, бо таки приїхала збірна Угорщини. А Ужгород на той момент був практично угорським містом, як Мукачеве, Берегове. 80% людей на той момент розмовляли там угорською мовою. Тому була велика кількість глядачів, які вболівали не лише за збірну України, а й за угорців. Я навіть не сумніваюся", – розповів Гецко.

Збірна України могла відкрити рахунок першою, коли на 15-й хвилині матчу капітан господарів Шелепницький небезпечно пробив по воротах Брокхаузера, але угорців урятувала штанга. А згодом білоруський арбітр Вадим Жук не призначив пенальті за грубу гру проти Щербакова. А після перерви позначився досвід та зіграність гостей.

Шалої першим засмутив воротаря "Динамо" Кутепова на 61-й хвилині, а потім ще двічі у воротах "синьо-жовтих" відзначився Кіпріх, скориставшись помилками наших захисників. Але Гецко, який вийшов на заміну у другому таймі, ефектним ударом зі штрафного на 90-й хвилині дозволив зберегти обличчя збірної України.

"Гра нам не вдавалася, тому що не було зіграності, не було порозуміння, не було проведено практично жодних зборів. З бухти-барахти, прямо з чемпіонату зібрали гравців і через тиждень виставили свій оптимальний склад проти збірної Угорщини, яка на той момент була дуже серйозною командою, де 6–7 футболістів грали в європейських клубах. І тому боротися з нею на рівних було майже нереально", – зазначив Гецко.

"Тим більше, що збірна Угорщини вже брала участь у відбірному циклі чемпіонату світу та Європи. Там була хороша, зіграна команда. Були хороші та відомі футболісти. Тому все було не так легко. Матч розпочався не найкращим чином для збірної України, під час гри ми програвали 0: 3. І хвилин за 20-30 до кінця Віктор Євгенович Прокопенко каже, мовляв, давай, виходь на заміну", – згадав колишній форвард.

Гецко не приховує, що не дуже хотів виходити на поле, коли його команда програвала 0:3: "Уболівальники, які зібралися на трибунах, знали і пам'ятали мене чудово. І я то щитки шукав, то гетри не міг знайти, то ще щось. Але все-таки вийшов. І вдалося заробити штрафний. Вирішив сам його пробити. І зробив це дуже вдало. Гол вийшов на славу – красивий і незабутній".

Форвард мав ще один гольовий момент у тому матчі, але дубль оформити не вдалося.

"Я потім уже й шкодував, що вийшов на такий короткий час. Вийди я раніше, то міг би принести більше користі команді. Але була якась дитяча образа на тренера, що він не поставив мене до стартового складу, і десь це свою роль зіграло", – зізнався Гецко.

"А забий я і другий гол, то був би рахунок 3:2, була б якась інтрига. Можливо, щось можна було врятувати. Але матч так і закінчився 1:3, ми програли. Але запам'яталося, що я забив той м'яч і влучив у історію. Це дуже приємно. Є що згадати. Є що дітям розповісти", – вважає колишній футболіст.

Через 25 років після тієї історичної зустрічі українські ветерани провели ювілейний матч із угорцями та змогли взяти реванш. Команди знову зіграли в Ужгороді, до збірної України було запрошено всіх футболістів того складу, які ще грали.

"Були приємно здивовані, що всі у формі, всі себе нормально почувають. У тому матчі ми вже обіграли Угорщину з рахунком 3:1. І було багато приємних емоцій", – розповів Гецко.

Також форвард згадав, що вже під час наступної гри збірної України, яка відбулася у США, не виникало жодних проблем.

"Там уже було все серйозніше, на високому рівні. В Америці збірну приймала наша єврейська громада. І не виникало проблем ні з формою, ні з організацією, ні зі зборами. У нас було по два-три комплекти і можна було обмінюватися", – розповів Гецко.

"Але найдивовижніше в Америці сталося, коли ми вийшли на поле і заграв гімн України. На стадіоні було близько 35-37 тисяч глядачів, і люди встали та почали співати. Це, звичайно, було щось приголомшливе, бо я був певен , що у нас у команді половина гравців ще не знала гімн України напам'ять. А американські вболівальники співали його, причому з таким ентузіазмом, настільки голосно і сильно, що це було аж до мурашок", – згадав голеадор.

За словами Гецка, було несподівано, але дуже приємно, що люди, яким довелося емігрувати, берегли та вчили українську мову, а гімн знали досконало.

"Під час матчу в Ужгороді теж звучав гімн України, всі вставали. Але того, що на нас чекало в Америці, на той момент в Україні ще не було і близько. Тому що ми тільки робили свої перші кроки. І, звичайно, була якась гордість за те, що ми незалежні, самостійні. Це було так захоплюючим", – зізнався Гецко, який зараз працює тренером в одеському клубі "Атлетік".

Раніше OBOZ.UA повідомляв, що Ребров змінив склад збірної України на матч із Боснією.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!