У листопаді була вже сьома річниця смерті знаменитого півзахисника київського "Динамо" та збірної СРСР Віктора Серебряникова. Учасник трьох чемпіонатів світу та майстер штрафних ударів ще за радянських часів не любив Москву, а потім відкрито зізнавався у тому, що у збірній СРСР змушували їсти допінг.
1961 року Серебряников у компанії з іншими представниками золотої плеяди "Динамо" – Войнов, Каневський, Базилевич, Біба, Лобановський, Сабо – приніс київському клубу перший титул чемпіонів СРСР, а потім завойовував його ще чотири рази. Двічі брав Кубок країни, 9 разів входив до топ-33 гравців сезону, а 1969-го газета "Український Футбол" назвала Віктора футболістом року в Україні. І вболівальники просто обожнювали півзахисника.
Віктор Серебряников. Джерело: fcdynamo.com
МОЛОДИЙ З ХАРАКТЕРОМ
Серебряников був вихованцем запорізького "Металурга", який на той момент не грав в еліті радянського футболу, а боровся в класі "Б", проте півзахисник досить рано привернув увагу своєю результативністю. Його запрошували до юнацької збірної країни, яку на той момент тренував В'ячеслав Соловйов. А буквально через місяць після свого приходу до "Динамо" Соловйов покликав у київський клуб і 19-річного Віктора.
Однак через те, що запорізький футболіст не хотів грати на лівому фланзі, де його бачив тренер, вже на початку співпраці у них із Соловйовим стався конфлікт. Наставник столичного колективу розлютився, мовляв, він "молодому" виявив довіру, поставив одразу в основу, а він так віддячив...
Віктор Серебряников був одним із лідерів "Динамо". Джерело: fcdynamo.com
На покарання Віктора відправили в дубль, щоби боровся за влучення в першу команду. Але поставили правим інсайдом. І ця позиція виявилася доленосною для гравця. Півзахисник став одним із лідерів "біло-синіх" при Соловйові.
Але потім уродженець Запоріжжя одним із небагатьох буквально одразу ж вписався і у філософію Віктора Маслова, де не було поділу на "солістів" та "чорноробочих", які "тягають рояль" – усі повинні вміти підтримувати і розвивати атаку і всі повинні вміти відбирати м'яч, пресингувати і захищатися.
ЗАГАДКОВА ДУГА
Крім універсалізму, Серебряников виділявся майстерним виконанням стандартів, особливо фірмових штрафних ударів "дугою". Таким чином він забив чимало голів зі своїх 70 у чемпіонаті СРСР.
Віктор Серебряников мав шикарні штрафні. Джерело: fcdynamo.com
"М'яч огинав стінку, вишикувану з суперників, обертаючись і по вертикалі, і по горизонталі. Здавалося, шкіряний снаряд злетів у небо, та ще осторонь воріт, але потім, незрозуміло яким чином, немов примагнічений до "дев'ятки" створу воріт, він опускався саме туди", – писали Семен Случевський та Володимир Кулеба у книзі "Першопрохідці".
Сам Віктор не приховував, що підглянув техніку в середині 60-х під час заокеанського турне збірної СРСР: "Коли футбольні дороги привели до Південної Америки, я вперше побачив виконання штрафних їх найкращими гравцями в обвід стінки. Багато тренував цей удар. Він був не стільки. складний, скільки болісний для зв'язок коліна. Під час кожного удару зазнав фізичного дискомфорту, тому незабаром припинив його виконувати".
Віктор Серебряніков у боротьбі. Джерело: fcdynamo.com
Однак до того, як Серебряников відмовився від фірмової "дуги", з ним встигли познайомитися і суперники "Динамо" у єврокубках. Наприклад, 1969-го він забивав так у Кубку європейських чемпіонів австрійської "Аустрії" та італійської "Фіорентини". Особливо шикарним вийшов гол у ворота чинного чемпіона Італії – з кута штрафного майданчика.
ПЕРШИЙ У СОЮЗІ
Тренери та експерти цінували Серебряникова за світлу голову та винахідливість, казали, що він легко вигадував атаки з "нуля". Звичайно, талант Серебряникова був затребуваний і в збірній СРСР, де півзахисник провів 21 матч, в яких забив 3 голи, і першим у Союзі взяв участь у трьох чемпіонатах світу – 1962-го, 1966-го та 1970 років.
Віктор Серебряников у збірній СРСР. Джерело: fcdynamo.com
На мундіалі-1970 у другому таймі матчу відкриття Мексика – СРСР (0:0) Віктора Серебрянникова замінив Анатолій Пузач і таким чином автор "дуги" став першим заміненим гравцем в історії чемпіонатів світу. Але найуспішнішим для півзахисника був ЧС-1960 в Англії, коли збірна Союзу стала четвертою, а футболісти мали можливість підзаробити.
"За нами постійно представники компаній Puma та Adidas лазили: матч у бутсах Adidas відіграв – отримай гроші. За четверте місце нічого мені не дали, Союз – нічого, а на машину я завдяки тому заробив, що у бутсах Puma грав", – згадував Серебряников.
"Мені шкода, що його знають тільки як майстри штрафних ударів. 12 років ця людина показувала футбол найвищого рівня. Дуже технічний гравець з відмінним баченням поля. Коли закінчив грати, при зустрічах вражав мене глибоким та професійним розбором матчів", – згодом шкодував легендарний партнер Серебряникова Володимир Мунтян.
Віктор Серебряников у грі за збірну СРСР. Джерело: fcdynamo.com
НЕЛЮБОВ ДО МОСКВИ
Після закінчення кар'єри Серебряников зізнавався, що не любив Москву і перед матчами у столиці навіть симулював біль, щоби не виходити на поле.
"Пам'ятаю, у Москві матч із французами. Думаю: ну його, у Москві грати – недолюблював це місто. А як його любити, якщо до чужинців там зверхньо ставилися? Костянтин Бєсков, коли тренував збірну, казав нам, "динамівцям": "Ви ж село! Ви – ніхто!", – пояснював своє ставлення до столиці СРСР півзахисник.
І у матчі з французами зірка "Динамо" вирішив схитрувати і сказав наставнику збірної, що в нього болить шлунок: "Але тренер у перерві (ми програвали з рахунком 1:2) каже мені: "Виходь давай! Який живіт!" Я вийшов. Рахунок – 3:3. Хороша була гра. Після матчу Морозов пригрозив: "Ще раз прикидатися, я тобі так дам – кров піде з носа!".
Віктор Серебряников проти Юрія Сьоміна. Джерело: fcdynamo.com
ДОПІНГ ДЛЯ "ПСА"
Після розвалу Союзу український півзахисник не приховував, що допінг був звичною справою у збірній СРСР. Сам же він погодився з'їсти "чарівну" пігулку лише раз – під час підготовки команди до чемпіонату світу-1966, коли біля її керма стояв Микола Морозов.
"Ми тоді по Південній Америці два рази в турне їздили. Я у нього найкращий запасний був: ніяк на поле потрапити не міг, за збірну всього два матчі зіграв, а так ігор багато було – комерційних. 15 хвилин на полі побуду, 20, півтайму, тайм: весь матч – майже ніколи", – згадав Серебряников.
"А допінг у Чехословаччині я прийняв. Їхня збірна – це ж призери чемпіонату світу в Чилі. Морозов підійшов: "Вітю, або Масопуста немає, або тебе – з'їж його!". Я: "Ну який же з мене пес? Я ніколи так не граю, я атакуючий півзахисник". Ну, у нього ж "Блатний" кличка була, і я з ним його блатною мовою розмовляв, але Морозов наполягав: "Вітя, треба!". Я сказав: "Добре". А сам думаю: "Ну я ж Масопуста цього, не з'їм, обсяг роботи у нього колосальний", – розповідав футболіст.
Віктор Серебряников на ЧС-1970. Джерело: FIFA
Але Морозов зумів переконати Віктора, що той зможе закрити лідера суперників, є спосіб. Вранці перед грою українець підійшов до лікаря, який дав йому пігулку.
"Вийшли на поле, гімни грають, а я вже горю: рано прийняв, неправильно, – вперше, тому й не знав, коли треба і як діє. 3:1 ми виграли – не дав я Масопусту дихати і ще з-під нього атакувати примудрявся. Він сердився, матом російським лаявся, а я мовчав. Потім уже, коли з поля ми йшли, зі злості мені в обличчя плюнув…", – згадував півзахисник.
Щоправда, пізніше, на банкеті, чехословацький володар "Золотого м'яча" підійшов до Серебряникова і за всіх вибачився, мовляв, дуже засмутився, що програли.
Віктор Серебряников. Джерело: fcdynamo.com
В БАСЕЙНІ
Ще 1970-го Серебряников грав на чемпіонаті світу, а 1971-го змушений був завершити професійну кар'єру через травму коліна. Спортсмену тоді було 31. Після цього він попрацював тренером у "Фрунзенці", з яким виборов 16-те місце у Другій лізі, спробував сили у напівпрофесійній "Ниві" з Тернополя, проте незабаром залишив тренерську справу.
Повернувшись до Києва, півзахисник обрав несподівану для колишньої футбольної зірки професію – старший інструктор у басейні. І там він примудрився спіймати збоченця: "Він через вікно пробрався в жіночу роздягальню, сів нагорі і підглядав. Прибігає бабуся: "Вітю, там мужик!"
Віктор Серебряников. Джерело: fcdynamo.kiev.ua
Той, хто підглядав, виявився начальником будівельного тресту, і в голову Серебряникову прийшла чудова думка – не здавати його, а використати на благо басейну: "Я запропонував: "У нас у басейні ремонт затіяли, з матеріалами біда. Допоможи. І приходитимеш до нас плавати, а не підглядатимеш за бабами…"
Начальнику тресту нічого не залишалося, окрім як погодитись. А Віктор Серебряников пропрацював інструктором близько 15 років, доки у 90-х басейн не переробили під автостоянку, а колишній півзахисник збірної СРСР пішов на пенсію. Життя талановитого футболіста обірвалося на 75 році життя – у листопаді 2014-го...
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!