Сучасна казка у серці Карпат: проєкт Mandra Morion став сенсацією в українському туризмі та інвестуванні
Котеджне містечко розташоване на висоті 900 м у мальовничому Микуличині
В останні роки збірна Хорватії стає все краще і краще, але виходу в фінал чемпіонату світу 2018 від "Картатих" ніхто не очікував. Все ж хорватам поки далеко до статусу топ-збірної, але саме балканці багато чим здивували футбольний світ.
Читайте: Франція - Хорватія: огляд фіналу ЧС-2018
OBOZREVATEL заглядає в футбольне господарство Хорватії та розбирається, що саме дозволило маленькій нації досягти великого успіху на ЧС-2018.
Після розпаду Югославії в Хорватії не кинулися різними методами ліпити "сильний чемпіонат". Акценти були зроблені на іншому
Чужий успіх
або провал досить часто приміряєш на себе, представляючи свою особисту долю в тому чи іншому випадку. Якщо проектувати нинішній успіх Хорватії на український футбол, то треба чесно прийти до висновку - наш футбол відстав від хорватського набагато і у всьому. Хоча величезної різниці в чемпіонатах, власне, і немає.
Але є просто величезна різниця в поставлених цілях і методах їх досягнення. Балканці свого часу, через кілька років після розпаду Югославії, не "відкрили Америку" - вони взялися за виконання досить простих істин. Але головне - ніхто не тягнув у футбольні справи на перший план особисті амбіції та всіляку корупцію. У Хорватії досить швидко зрозуміли - для успішного виживання і розвитку в перші десятиліття незалежності країни потрібно навчитися вирощувати сильних гравців і продавати їх за кордон. Продавати в будь-якому випадку навіть за мінімальну вигоду.
Хорватська вища ліга, що нині складається всього з 10-ти команд, ніколи не була відмінним полігоном для вирощування великих гравців. Але на Балканах за цим ніхто і не гнався, більшість клубів зробили акцент на іншому - створення своїх шкіл з продуманими методиками навчання. Благо, загальні умови хорватського клімату дозволяють без проблем створювати та матм
трав'яні поля, залишалося тільки розвинути загальну інфраструктуру.
Минуло кілька років, і буквально у всіх великих містах країни (особливо там, де є клуби "вишки") діти отримали можливість за скромну плату (а то і безкоштовно) стабільно і якісно займатися футболом. І ключове тут - "займатися футболом". Не просто ходити на тренування, бити м'яч і зустрічатися з інтригами, коли тебе ставлять або не ставлять в склад (або випускають проти суперника набагато старшого), а просто вчитися футболу. І майже ніяких гонок за результатом. Те, чого ніяк не хочуть зрозуміти в Україні, - дітей не потрібно змушувати добувати результат, при цьому "заряджаючи" арбітра або роблячи підстави в половині команд. Дитячий футбол буде приносити плоди в інший концепції - дітей треба вчити (!) грати (!) в футбол. Бажано методично і бажано на рівних полях. До початку 2000-х у Хорватії всього цього було в достатку.
Навчилися продавати майже на 50 млн.в рік
Серед хорватських клубів хіба що "Динамо" Загреб може трохи пошуміти в єврокубках, та й то - лише в груповій стадії. Рівень місцевого футболу і Динамо зокрема не дозволяє особливо розраховувати на гучні успіхи. Але якщо пішло вирощування своїх якісних футболістів, то чому не росте рівень команд і чемпіонату?
Тому що це не головна мета хорватського футболу. Головна - продавати гравців за кордон, при чому не боятися відпускати їх в юному віці. Як тільки гравець заявив про себе, його беруть в оборот, рухають прогрес і продають за прийнятні гроші - це і заробіток, і рух бізнесу. Ніяких "нехай ще пограє на батьківщині до 23-х, перейти в інший клуб завжди встигне".
Хорвати навчилися продавати і працювати на експорт, що кожен сезон приносить в казну клубів непогані як для хорватського масштабу гроші. Вже на початку-середині 2000-х хорватські клуби продавали футболістів в сукупності на 13-14 мільйонів євро! Це сума трансферів за весь сезон, враховуючи внутрішні і міжнародні трансфери. Але з огляду на те, що внутрішні переходи в основному обчислювалися в сотнях (а то й десятках тисяч), то левову частку становив дохід саме від міжнародного експорту. Сезон 1990/2000 - продажів на 13,5 млн., сезон 2003/04 - 14,7 млн., сезон 2006/07 - 12,4 млн.
Але це були ще "квіточки". "Ягідки" приспіли до кінця 2000-х, початку 2010-х. У сезоні 2008/09 Хорватія зробила трансферів аж на 41,8 млн. євро! Сезон 2010/11 - 30,5 млн., сезон 2012/13 - 32,8 млн., А в сезоні 2017/18 цей показник виріс до 46,3 млн. євро. Без малого майже 50 мільйонів євро - величезні гроші для футболу невеликої країни. Якщо порівнювати з Україною, чий футбол все ще вважає себе статусним і має 12 команд в "вишці", то це в рази більше.
Звичайно, на папері у нас в деякі періоди кращі цифри, але лише завдяки регулярному продажу латино-американців з "Шахтаря" (Вілліан, Алекс Тейшейра, Дуглас Коста, Фред, Феррейра) і нещастим непоганим операціям "Динамо" (Бангура, Драгович, Бельханда , Ярмоленко). Але зауважте, майже всі перераховані вище - легіонери. Своїх гравців "Динамо" і "Шахтар" фактично не продають (в останні роки тільки почали відпускати перших "пташенят" типу Руслана Малиновського або Романа Яремчука, але за "копійки").
Решта ж клубів, крім "Динамо" і "Шахтаря", практично не вміють продавати і навіть не хочуть чути про це. У них інші цілі. Хіба що "Зоря" останнім часом налагодила продажів гравців, і останньою гучною угодою став трансфер кіпера "Зорі" Андрія Луніна, і не аби куди, а в сам "Реал Мадрид". А раніше ще "Карпати" здійснювали кілька непоганих як для середняка українців угод.
Здорова робота системи призвела до того, що хорвати є майже у всіх провідних клубах Іспанії та Італії
Але це все епізоди і "крихти" в порівнянні з налагодженою системою в Хорватії. Уже в нинішньому сезоні, станом на 15 липня (екватор трансферного вікна в більшості країн Європи), хорватські клуб продали 54 гравця на суму 26,2 млн. євро. І це при тому, що основна частина трансферного вікна (в серпні) ще попереду. Наприклад, "Динамо" Загреб вже продало три гравця в Німеччину ("Штутгарт"), Італію ("Рома") і Англію ("Ноттінгем Форест") на 13,5 млн. Інші клуби також наторгували вже від 2-х до 4-х млн. євро.
Але навіть це не головне. Цифри цифрами, а ця система в кінці кінців дозволяє отримати великих гравців для збірної. Якщо футболісти ще в 17-20 років їдуть в європейські клуби середньої руки і прогресують там, то пізніше потрапляють "на олівець" більш маститим клубам. А в останні роки, особливо в Італії, не соромляться брати і зовсім молодих гравців прямо з Хорватії. Адже є впевненість - в Хорватії з самого дитинства виховують і готують якісних футболістів.
Якщо подивитися на сьогоднішніх героїв збірної, які привезли з ЧС-2018 срібло, то більшість з них особливо не затримувалися на батьківщині. Після декількох років в хорватському чемпіонаті футболісти в 20-21 виїжджали за кордон, причому часто в добротні клуби: Деян Ловрен - "Ліон" (21 рік), Домагой Віда - "Байєр" (21), Шиме Врсалько - "Дженоа" (21), Ведран Чорлука - "Ман Сіті" (21), Іван Перічіш - "Сошо" (17), Модріч - "Тоттенхем" (23). Навіть Іван Ракітіч, що виріс в Швейцарії в школі "Базеля", також не засиджувався довго на першому місці та вже в 19 рушив в "Шальке". Звичайно, не у всіх перше відрядження за кордон виявилася вдалим, і довелося повертатися додому (як той же Віда після "Байєра" повернувся в "Динамо" Загреб, звідки перейшов в київське "Динамо"). Однак загальна тенденція показова.
Як підсумок - перелік клубів, з чиїх гравців склалася збірна Хорватії на ЧС-2018. "Монако" (Франція), "Атлетіко" (Іспанія), "Мілан" (Італія, 2 гравця), "Ліверпуль" (Англія), "Інтер" (Італія), "Ювентус" (Італія, 2 гравця), "Барселона "(Іспанія)," Реал "(Іспанія, 2 гравця). А крім цього є ще представники чемпіонатів Німеччини, Бельгії, Туреччини та більш скромних клубів Італії. Але - "Реал", "Барселона", "Атлетіко", "Ювентус", "Інтер", "Ліверпуль" - там грають хорвати (причому на основних ролях), які колись починали в своїх скромних клубах і в певний час були продані за кордон.
І вони домоглися світового визнання (Лука Модріч - найкращий гравець ЧС), виходячи в фінал чемпіонату світу.
Дізнайся першим результати "коронавірусного" сезону УПЛ у нас в Telegram!
Котеджне містечко розташоване на висоті 900 м у мальовничому Микуличині
Запит Києва на ракети Tomahawk був конфіденційним, але потрапив до мережі
Обмежено користування навіть ювелірними прикрасами та мобільним телефоном
OBOZ.UA відстежує перебіг виборів, результати яких вплинуть на життя не лише США, а й усього світу
Всесвіт відкриє їм потужний фінансовий потік, але розпорядитись ним потрібно буде мудро
Ці 8 кроків допоможуть швидко навести лад в оселі і не вибитись із сил