Українкам не віддали гроші за медалі ЧС, вони готуються на порваних грушах. Інтерв'ю з екстренером збірної з боксу

Єдина ліцензія на Олімпіаду-2020 – не є показником справжньої сили жіночої збірної України з боксу, у якій є чемпіонки світу та призери ЧЄ. Вдало пройти відбір і привезти нагороди з Токіо, на думку колишнього наставника команди Сергія Гордієнка, завадили пандемія та проблеми у підготовці дівчат, які змушені були працювати навіть із порваними грушами. Дався взнаки і пропуск чемпіонату світу, який віддали Росії.

В інтерв'ю OBOZREVATEL Гордієнко, який 8 років очолював жіночу збірну, а також свого часу готував Макса Бурсака та В'ячеслава Узєлкова, розповів про борги федерації перед медалістками ЧС, проблеми з інвентарем та фармакологією. А також дав прогноз на реванш Олександра Усика та Ентоні Джошуа.

– Ви вже багато років тренуєте дівчат. У чому секрет вашого успіху, адже, кажуть, що це набагато складніше, ніж готувати чоловіків, через емоційну складову?

– Я завжди говорив і залишаюся при своїй думці, що бокс – чоловічий вид спорту. Але якщо в усьому світі розвивається і жіночий бокс і ведеться політика гендерної рівності, яку підтримує МОК, то мені хочеться допомогти дівчатам. Якщо вони приходять до зали, ми ж не виганятимемо їх. Якщо хоче дівчинка показати результат, то і тренеру хочеться допомогти.

Щоб досягти успіху в боксі, дівчатам потрібно навчитися терпіти біль та переносити колосальні навантаження. І фізіологічні особливості жіночого організму впливають. Знаєте, у критичні дні жінки бувають самі не свої. Те, що вона показувала на тренуваннях і в боях у звичайні дні, – це одне, а в критичні буває дуже складно сконцентруватися і показати хороший результат. Хтось переносить це краще, хтось – гірше.

Коли я йшов на посаду головного тренера збірної, то завдання було потрапити на Олімпійські ігри-2016. Адже у 2012 році чоловіча команда мала величезний успіх, а з жіночої взагалі нікого не було у Лондоні.

І коли 2016-го всі говорили, що боксери виступили погано, то орієнтувалися на чоловічу збірну. І мало хто відзначив, що вперше на Олімпіаду потрапила українська дівчина та дійшла до чвертьфіналу. А у 2020 році ми підтвердили свій клас. Так, однієї дівчинки на Іграх замало, але Ганна Лисенко посіла п'яте місце, програвши майбутній олімпійській чемпіонці. Тож не можна сказати, що у жіночому боксі все погано. Він стабільно розвивається.

– А як вийшло, що на Олімпіаді-2020 виступала лише одна Лисенко? Адже українки досить успішно виступають на чемпіонатах світу та Європи.

– Звичайно, хотілося б краще. Адже з останнього чемпіонату світу, в якому ми брали участь, дівчата привезли дві срібні медалі, а на чемпіонаті Європи-2018 вибороли п'ять нагород – срібну та чотири бронзові.

Але не пощастило на ліцензійному турнірі Насті Чорноколенко у 75 кг. Вона виграла бій і, вже боксуючи за ліцензію, потрапила на майбутню олімпійську чемпіонку, чемпіонку світу англійку Лоуренс Прайс. А у цій вазі розігрували лише чотири ліцензії. Можливо, якби жеребкування було інше, то й вона потрапило б у Токіо. Вона була гідна. І готова добре.

У 51 кг нам теж не пощастило, бо Таня Коб програла полячці Сандрі Драбік, яка зрештою взяла ліцензію. Ми розраховували, що за рейтингом Коб могла б пройти, але її, на жаль, обійшла сербка. А обійшла тому, що змагалась на чемпіонаті світу у Росії у 2019 році, де Україна не брала участі. За результатами цього чемпіонату склали рейтинг. І більшість очок нараховувалося тим, хто змагався в Улан-Уде.

А Таня Коб – перша з українських боксерок взяла участь в Олімпіаді – у 2016 році в Ріо дійшла до чвертьфіналу, при цьому виграла перший бій у чемпіонки світу Станіміри Петрової з Болгарії, якій до цього двічі поступалася.

Бій за медаль в 1/4 фіналу Таня програла майбутній дворазовій олімпійській чемпіонці, чемпіонці світу Ніколь Адамс. І теж там був спірний поєдинок, у якому, як на мене, вона не поступилася. Але це були скандальні Ігри, після яких багатьох суддів дискваліфікували. Звичайно, хотілося, щоб Таня потрапила на Олімпіаду-2020, вона багато працювала.

У 60 кг ми не виконали критерій відбору до ОІ-2020. Було втручання виконкому федерації, що негативно позначилося на результаті цієї вагової категорії. На ліцензійний турнір поїхала дівчинка, яка виграла Кубок України, але не була найсильнішою – Марина Мальована. І програла у першому ж бою.

У 69 кг Ганна Лисенко відібралася на Олімпіаду-2020. І у другому бою потрапила на чемпіонку світу та майбутню чемпіонку Токіо з Туреччини Бусеназ Сюрменелі. Можливо, за іншого жереба могла бути і медаль.

Розраховували, що візьме ліцензію у вазі до 57 кг найдосвідченіша учасниця команди Юлія Циплакова. Але вигравши перший бій, на жаль, поступилася спортсменці зі Швеції у другому – досить спірному та брудному. І відбувся він через коронавірус лише через рік після першого бою.

Звичайно, вплинула пандемія, через яку переносилися відбіркові турніри на Олімпіаду і скасували всесвітній ліцензійний турнір. А так дівчата мали б другу спробу поборотися за ліцензії. І AIBA вигадала рейтинг, для якого левову частку очок заробляли на чемпіонаті світу в Росії, де ми зі зрозумілих причин не брали участі.

– У фіналі Олімпіади сенсаційно програв чемпіон світу Олександр Хижняк, пропустивши удар у третьому раунді. Ви там були? Що сталося з Олександром і як ця ситуація може вплинути на його подальшу кар'єру? Адже всі думали, що після Токіо він перейде у профі.

– Ви знаєте, на жаль, я не був присутнім на Олімпійських іграх. Ганна Лисенко їздила зі своїм особистим тренером, а мені як головному не знайшлося місця. П'ять років ми до цього йшли, але була квота – і ухвалили таке рішення. А бій Хижняка я бачив по телевізору.

І мені було дуже прикро, бо цей хлопець справді гарує. Бачив, який Хижняк трудяга, який обсяг роботи виконує і як він серйозно ставився до цього. Ставив його дівчатам у приклад. Мовляв, дивіться, перший приходить до зали й останній іде.

Як поразка позначитися на його кар'єрі – важко прогнозувати. Хотілося б, щоб він відновився, підготувався та боксував далі. Він вирішив їхати на Олімпійські ігри-2024, і це його право. Звичайно, у Токіо він заслуговував більшого, але це бокс, де один удар може вирішити результат поєдинку. Ну і, на жаль, ще є некоректне суддівство, і багато хто від цього страждає.

– А хтось із ваших підопічних-дівчат готовий розпочати успішну кар'єру у профі?

– Так, у нас є дівчата. Але за що люблять професійний бокс? За видовищність, за кров, за гарні нокаути, нокдауни, коли у рингу розгортається справжня драма. Популярні такі боксери, як Артуро Гатті. Начебто не такий великий боєць, але на нього йшли глядачі, бо він був дуже видовищний. Тонким поціновувачам боксу не всім подобався, бо багато пропускав. Але основна маса вболівальників любила його за безкомпромісний бій. Тому й гонорари у нього були вищими.

А у жінок не так багато нокаутів, як чоловіки. Через фізіологічні особливості. Тому жіночий бокс десь менш популярний. У нас є дівчата з гарним ударом, які показують видовищні бої та люблять порубатись, коли треба.

І якби цей вид діяльності розвивався, і в нас знайшлися зацікавлені промоутери, то дівчата теж могли б успішно виступати та прагнути таких результатів, як у нашої першої чемпіонки світу Аліни Шатерникової.

– Зараз ви вже не працюєте із жіночою збірною?

– Так, наприкінці 2021 року у мене закінчився контракт, і федерація не захотіла його продовжувати, призначили нового тренера.

– Я чула, що зараз непроста ситуація у федерації. Не всі представники областей були присутні на нещодавніх виборах президента ФБУ.

– Мене дуже турбує ця ситуація, тому що насамперед страждають спортсмени та тренери. А якщо не буде їх, то не буде й федерації. Хотілося б, щоб якнайшвидше вирішилося це питання і вирішилося чесним шляхом. Я знаю, що 12 обласних федерацій не були присутні на виборах президента, і це також неправильно. Я не фахівець у статутах та юридичних моментах, але те, що у федерації є обмани, я теж із цим стикався.

Насамперед мені дуже боляче, що дівчатам не виплатили призові. На останньому чемпіонаті світу, в якому ми брали участь, у 2018 році жіноча збірна України мала дві срібні медалі. Їх взяли Ганна Охота (48 кг) та Марія Бова (64 кг). Перед вильотом на чемпіонат світу ми мали відкрите тренування, на якому були присутні президент ФБУ Володимир Продивус і віцепрезидент Дмитро Шенцев, і тим, хто завоює срібну медаль, Володимир Степанович пообіцяв певну суму грошей.

На жаль, виплатили гроші із запізненням, і то – не повністю. Дівчата засмучені. Адже якщо нас уже на такому рівні обдурюють і не виконують своїх обіцянок, то це дуже неприємно. Звичайно, це негативно впливає на психологічний стан. Дмитро Шенцев тоді нагородив нас, але він виплатив лише свою частку. А інша? Я дзвонив тоді до федерації, говорив Донатасу Піскуну. Мені відповіли: "Подякуйте, що хоч це дали".

У 2019 році на чемпіонаті Європи в Іспанії наші дівчата здобули п'ять медалей. Так, на жаль, теж без золота, але була срібна нагорода. І дівчата за це нічого не отримали. Нам, правда, ніхто й не обіцяв, але хоч якось відзначити їх можна було, я вважаю.

Прикро за них. Адже дівчатка теж спілкуються зі спортсменками з інших країн. Знають, які призові у Казахстані, Росії. Як там зустрічають спортсменку, яка привезла медаль. Зрозуміло, що ми маємо іншу економічну ситуацію, але якось підтримувати треба. Принаймні виконувати свої обіцянки.

І якщо підходити із розумом, то треба було сісти і розібрати виступ жіночої олімпійської команди, що було добре, а що – погано. Також є зауваження щодо інвентарю. На курсах підвищення кваліфікації тренерів нам розповіли про нововведення у спеціальній підготовці спортсменів, у розвитку фізичних рис. Для цього потрібний інвентар. Ми просили у ФБУ те, що нам рекомендували. Федерація виконала прохання частково та із запізненням. Припустимо, вам це потрібно на збір із загальнофізичної підготовки, а його привозять вже після.

Довгий час були груші пневматичні розірвані, а набивні м'ячі латали з тренерами скотчем та іншими підручними засобами. Адже ти його штовхаєш, а пісок чи гума сиплеться у вічі. А це рівень збірної. З фармакологією не все гаразд, її теж привозили із запізненням, а ті ж самі науковці чекають на обладнання, яке вони просять, а його чомусь не купують. А як їм працювати? Одного лише пульсометра та ноутбука замало. Загалом проблем було дуже багато.

– І який вихід є із цього конфлікту?

– Насамперед мають відбутися чесні вибори. І щоб прийшли порядні люди, які виконуватимуть свої обіцянки, та професіонали, які люблять бокс і роблять все, щоб наші спортсмени повернули собі лідерську позицію, яка була у нашої зіркової команди у 2012 році. У чому була їхня сила? Вони були командою, і всі працювали на цю команду. І функціонери, і спонсори, і тренери. На жаль, ось у ці два олімпійські цикли такого немає.

Потрібно робити висновки та щось міняти. І щоб на керівних ролях у федерації були фахівці, які розуміються на плануванні, методиці, психології спорту. А не юристи, бухгалтери та бізнесмени.

– Я знаю, що ви досить успішно працювали з чоловіками – із В'ячеславом Узєлковим, готували Макса Бурсака до бою за титул чемпіона світу проти Раміреса. Чи не думали виховати ще одного чемпіона?

– Макса Бурсака я готував не тільки до Раміреса, я працював із ним із 15 років, хоча не був його першим наставником. Ми тренувалися у різний час в Едуарда Виноградова, де познайомилися та почали працювати. Він став інтерконтинентальним чемпіоном, а згодом і чемпіоном Європи серед професіоналів EBU. Працював я і з Дімою Нікуліним, чемпіоном Європи WBO. За титульний поєдинок інтерконті готував В'ячеслава Узєлкова. Він виграв його у Києві в американця нокаутом.

Але з 2013 року я треную жіночу команду, хоча готувати дівчат почав раніше. У мене була Марина Найдич, фіналістка чемпіонату Європи з юніорів та призерка молодіжної першості, Ангеліна Бондаренко – чемпіонка світу серед юніорок та перша українка, яка брала участь у юнацькій Олімпіаді у 2014 році.

Моя учениця й чемпіонка світу серед дорослих Маша Бадуліна-Бова. Вона повернулася після народження другої дитини та здобула срібну медаль на чемпіонаті світу-2018. І досі є лідером команди. Тому я якось відійшов від чоловічого боксу, а щоб виховати чемпіона, потрібен час і серйозний підхід.

– Ви згадали чоловічу команду 2012 року. Найуспішнішим її представником зараз є Олександр Усик, який уже був абсолютним чемпіоном у крузервейті і тепер близький до абсолюту у надважкій вазі. Але спочатку на нього чекає реванш з Ентоні Джошуа. Чи вдасться Усику здивувати британця і вдруге?

– Мені дуже подобається цей боксер, і чомусь впевнений, що Усик розбереться з Джошуа і вдруге. На нинішній день не бачу того, хто міг би конкурувати із Сашком.

– Навіть чемпіон WBC Тайсон Ф'юрі?

– Ф'юрі – незручний, габаритний боксер, і це може створити свої складнощі. Але я вірю в Усика. У нього хороша команда і, гадаю, якщо цей бій відбудеться, вони досить добре підготуються до поєдинку, і Сашко проявить себе.

– Всі хвалять швидкі ноги Усика. А в чому ще, на вашу думку, його сила?

– Це інтелект, швидкість, для важкоатлета він дуже швидкий. І плюс характер. Видно, боєць духовитий. А це теж дуже важливо у професійному боксі. Ну і, звісно, він – олімпійський чемпіон. Мав хорошу школу, гарну кар'єру у любителях, де він виграв практично всі титули, як і Вася Ломаченко.

– Але Джошуа також – олімпійський чемпіон, і вважалося, що фізична підготовка у нього також дуже добра.

– Ну, бачите – Саша класом був вищий. Так, за рахунок габаритів Джошуа краще виглядав, накачаний, гарна фігура, але вміння, швидкість і тактичне мислення були ліпшими у Саші Усика.

– Дехто називає Усика наступником, спадкоємцем Володимира Кличка. Порівнюють цих двох боксерів-супертяжів. А ви як думаєте, є щось спільне?

– Я б не став їх порівнювати. Це два різні боксери у всьому – і за технікою, і за комплекцією, і ментально вони дуже різні. Брати Клички зробили великий внесок в український бокс і взагалі у популяризацію України у світі. А після них естафету прийняли Василь Ломаченко та Саша Усик.

– До речі, знаю, що ви перетиналися з Володимиром Кличком, коли у нього був табір у Києві, а ви якраз готували Макса Бурсака. Щось собі підглянули у підготовці Володимира?

– Скажу, що ще раніше, коли тільки-но починалася професійна кар'єра братів Кличків, мені пощастило постояти в парах і з Віталіком, і з Володимиром. Вони, звичайно, більші за мене, але вдалося порухатись із ними і відчути, як це перебувати у ринзі з такими габаритними хлопцями.

А потім мені пощастило бути присутнім на тренуваннях Володимира Кличка, коли він спарингував. І хочеться відзначити його професіоналізм. Наскільки серйозно людина ставиться до своєї роботи, наскільки скрупульозно і ретельно у неї все контролюється, наскільки все продумано. Як він розминається, як налаштовується. І всі ці моменти мене дуже вразили.

Я дуже ціную в людях скромність і відсутність зарозумілості, і Володимир – саме така людина. Завжди тобі відповість, з усіма поспілкується та сфотографується. Але коли розпочинається тренування, всі розмови закінчуються. В принципі, я таке спостерігав і у Василя Ломаченка, і у Сашка Усика. В усіх серйозних бійців така постановка питання – все старанно продумано, буквально до дрібниць.

– Якщо ми вже зачепили Ломаченка, то деякі кажуть, що пік його кар'єри пройшов, мовляв, він – чемпіон минулого, а майбутнє за молодшими – Камбоссосом, Лопесом, Хейні.

– Я так не вважаю. У Васі є цілі, і він звик їх добиватися. Він хоче стати абсолютним чемпіоном світу. Комусь достатньо одного поясу, але Вася, мені здається, на цьому не зупиниться. І я йому бажаю удачі. Ще одним показником сили Васі є небажання суперників із ним боксувати. Ні той самий Камбоссос, ні інші топові боксери. Хіба могло бути таке, якби у нього був захід кар'єри, і Вася був би не той, що раніше.

Я взагалі ніколи не бачив, щоб Вася був у поганій формі. Єдиний виняток – цей бій із Лопесом. Але якщо він боксував, як писали, із травмою, то звісно, вона йому заважала. А так я не бачив, щоб Вася колись виходив на бій, не готовий.

Певна річ, що молоді підпирають. Адже це у тяжів вік не так грає роль, а у легковаговиків є складнощі. Але боксер такого рівня, як Ломаченко, ще може успішно боксувати. Тим паче, він веде здоровий спосіб життя, і на цей момент у нього є все, щоб досягти своєї мети. Тільки дай Боже, щоб не було травм і щоб цей бій відбувся, і він став абсолютним чемпіоном світу.

Раніше OBOZREVATEL повідомляв, що промоутер Ломаченка оптимістично висловився про чемпіонський бій із Камбососом.