Окупанти вбили українську мову: унікальний кримський ВНЗ, який виховує спортсменів

Таврійський національний університет уже близько двох років веде свою діяльність за межами окупованого Росією півострова. Виш поступово організовує свою роботу, сюди переїжджають викладачі, переводяться студенти, триває набір нових студентів на кілька різних факультетів, впроваджено як денна, так і дистанційна форма навчання, магістратура.

Власне фактично відновлюється повністю нормальна життєдіяльність вишу. Крім суто освітнього напрямку його діяльності є ще й соціальний. Таврійський університет має дуже вигідні умови для вступу для абітурієнтів не лише з Криму та Севастополя, а й Донецької та Луганської областей, крім того, при кафедрі фізичного виховання відновлюється деякі спортивні регіональні федерації окупованих територій. Власне спортивний напрямок діяльності цього вишу став предметом бесіди із ректором ТНУ, професором і доктором російської філології Володимиром Павловичем Казаріним.

Читайте: "Закінчилася": кримський арбітр висловився про Україну

- Як пояснити те що у ВНЗ, який Ви очолюєте, така увага до фізичної культури та спорту, адже у організації діяльності Таврійського університету певно і так багато труднощів, а спортивному напрямку приділяється велика увага. Ви філолог, звідки у Вас такий інтерес до спорту?

- Будь-яка людина, яка живе на цій планеті обов’язково має пам’ятати про спорт, не просто пам’ятати, а й займатися ним, для студентів, для молоді – це просто необхідність, яка лише допомагає при навчанні.

Я коли був студентом, а точніше ще зі школи, займався боротьбою греко-римською, потім вільною теж. У студентські роки додалася важка атлетика, закінчував я Далекосхіднй університет у Владивостоці, потім у аспірантурі навчався у Ленінграді і весь цей час займався там важкою атлетикою, плаванням, маю розряд з плавання.

Зараз теж ходжу 3 рази на тиждень у зал, 2-3 тони заліза перетягую. Наукове і організаторське навантаження легше витримувати, коли тіло у тонусі. Це дійсно необхідність, студентам у приклад приводжу не лише власний приклад, є наприклад важкоатлет і письменник Юрій Власов, який до того ж пережив війну.

Є й інший приклад із сучасного життя, у нас була група арабських студентів, так вони як тільки заселялися у гуртожиток у них одразу наступне питання було "де є спортзал?", адже у них це прищеплене з дитинства, що заняття спортом мають бути обов’язковими. Спорт – це не протилежність науці, спорт – це допомога розвитку особистості, а значить і на користь науці. Ми беремо для студентів університету басейн у оренду, кожній людині спорт необхідний.

- Ваш навчальний заклад активно працює із різними спортивними федераціями, з чим це пов’язане?

- Напрямків роботи і причин співпрацювати дуже багато. Почну з того, що наша країна йде у Європу і будь-яка діяльність вимагає документального дозволу, підтвердження чи диплому чи ліцензії. Ми навчальний заклад IV рівня акредитації і ще раніше розпочали діяльність у напрямку перекваліфікації і професійної підготовки для бійців АТО, які демобілізувалися і яким необхідно адаптуватися до мирного життя, тобто на базі їхньої освіти вони можуть у нашому університеті отримати новий фах.

Згодом виникла ідея, що подібна програма може існувати і для атлетів які присвятили життя спорту найвищих досягнень, але враховуючи те що спортивна кар’єра закінчується швидко, цим людям також необхідна адаптація і професійна підготовка. Тим паче, якщо такий спортсмен вирішить бути тренером, весь підбір необхідних фахівців у нас є.

Ми можемо забезпечити необхідний рівень знань з фізіології, медичної підготовки, педагогіки, психології, біохімії і тут варто відзначити Федерацію баскетболу, яка першою виступила із ініціативою фахової підготовки тренерів та підвищення їхнього рівня знань.

Крім того у нас є потужний юридичний напрямок, а це і трансфертна діяльність і контрактні угоди, які у сучасному спорті відіграють дуже важливу роль, додайте сюди і боротьбу із допінгом у спорті, тобто те, що зараз надзвичайно актуальне.

- Якщо ви заговорили про баскетбол, то, наскільки мені відомо, команди вашого університету беруть участь у найбільших студентських змаганнях в Україні СБЛУ?

- Власне не тільки з баскетболу, у нас є команда гандболісток, яка виступає у Вищій лізі (другій за силою лізі у жіночому гандболі), отже нашим баскетболістам є з кого брати приклад у мене у кабінеті висять обидві майки і гандбольної і баскетбольної, співаюся що у нас буде і баскетбольна команда, яка виступатиме не лише у студентській лізі, а й у загальнонаціональних змаганнях.

Зокрема цілком ймовірно, що на наступний рік буде команда, яка уже зможе заявитися у жіночу Вищу лігу, адже з кожним роком у Студентській баскетбольній лізі наші команди поступово прогресують.

Створення таких команд є позитивним, адже це повноцінне студентське життя можливість навчатися і займатися улюбленим видом спорту, для решти студентів – це фактор єднання, ідентифікації та дозвілля вони можуть приходити як вболівальники на матчі баскетболісток. Баскетбол і академічне веслування, яке ми також плануємо розвивати у нашому виші – це, як на мене найбільш студентські види спорту.

- Якщо уже заговорили про студентів, то який відсоток вихідців із Криму серед тих хто навчається і викладає у вас?

- У нас є багато викладачів і студенти із Криму, але ця кількість не є сталою. Нам дозволяють переводити на навчання студентів з усіх вишів Криму і Севастополя, і щодня переходять 1-2-3 студенти, нещодавно протягом лише одного дня до нас на різні факультети перейшло одразу 8 кримчан.

Зараз навчаються у нас кримчани, які виїхали до окупації взагалі їх десь близько 25% і уже можна сказати їх обійшла за кількістю інша група студентів, це вихідці із окупованої частини Донбасу, для них у нас теж дуже хороші умови для вступу, вони можуть стати нашими студентами без ЗНО.

У перший рік нашої роботи ми набрати лише 236 студентів на держзамовлення, контракт і заочну форму, на другий рік близько 700 узяли, зараз у нас уже колектив студентів і викладачів понад 4 200, це при тому що є уже ті хто отримали дипломи магістрів уже тут у Києві після переведення нашого вишу.

- От про дітей з окупованих територій, зокрема і з Криму, і з Донбасу розкажіть детальніше.

- Для нас це фактично одна категорія абітурієнтів, це діти України, які не мали можливості отримати української освіти, яких позбавили не лише можливості вивчати українську мову і літературу, українську історію, їх позбавили можливості складати зовнішнє тестування і у примусовому порядку видали паспорти якихось зовсім інших країн.

Читайте: Порвати паспорт РФ: кримський арбітр розповів про те, як його вигнали з України

Тут треба чітко зрозуміти, що нинішні абітурієнти ніякого відношення до анексії Криму й усіх наступних трагічних подій не мають, на той час вони були ще зовсім дітьми і зараз у них особливо ніхто не питав хочуть отримати вони російський паспорт чи ні, їм у примусовому порядку їх видають.

Вступивши до ТНУ, вони можуть на базі нашого коледжу пройти загальну програму з історії України, української мови літератури, згодом отримати вищу освіту з дипломом який визнається не лише в Україні, на відміну від того що зараз видають у Криму, а також можуть отримати українське громадянство.

В цьому сенсі позиція міністерства і Лілії Гриневич зокрема є правильною, адже українські діти, які опинилися по той бік мають можливість стати українськими не лише де-факто, а й де-юре. До речі, нам міністерство офіційно дозволяє не публікувати списки наших студентів у відкритому доступі в інтернеті, це робиться для того аби захистити і самих дітей і їхні родини, які опинилися там

- Яким чином?

- Ви розумієте, як тільки така інформація з’явиться у відкритому доступі, одразу до їхніх батьків там прийдуть відповідні органи і почнуть розпитувати, чому діти опинилися в українському виші? Чому їм не подобається вчитися у Росії? А чи є у їхній родині патріотичне виховання, що діти їдуть вчитися з Криму? А коли вони будуть у Криму знову? Ітд.

Такий тиск там є постійно, взагалі тієї свободи і можливості вибору, яка була в Криму до окупації і близько немає. У них у переписаній конституції записано, що державними мовами у Криму є українська, кримськотатарська і російська, але на практиці лише 2% кримських татар мають можливість отримувати освіту рідною мовою.

В Криму 700 000 етнічних українців, але навчання української отримувати вони теж не можуть, є ще кілька шкіл на весь півострів, де ще викладають українську мову, і літературу як окремий предмет, а про навчання українською геть не йдеться, от що там зробили із двома державними мовами. Це почалося одразу після окупації: у нашому університеті у Сімферополі було закрито українську філологію, історію України взагалі перестали вивчати, ніби її і не існує.

Нам доводилося придумувати спеціальність російсько-український переклад для того, щоб студенти могли закінчити навчальний курс або переводити україністів на загальнослов’янську філологію. Я уже не кажу про те, що викладачів із Туреччини, які працювали у нас на сходознавстві, одразу вислали. Цей тиск меншим не стає.

Молодь, яка влітку їде на материкову Україну, там теж постійно під пильним наглядом, на пунктах пропуску їх розпитують, куди їдуть для чого, у хлопців дізнаються чи відслужили вони в армії, наголошують, що їм треба виконати свій патріотичний обов’язок і за будь-яким приводом повертають назад для того, щоб вони не поступали до українських вишів.

Тому міністерство дозволяє нам продовжувати вступну кампанію до кінця вересня, адже не завжди усі бажаючі можуть приїхати вчитися до нас протягом літа. Ми з радістю приймаємо усіх хто виявить бажання учитися.

- А як щодо студентів-спортсменів?

- Звісно, якщо на окупованих територіях є талановиті спортсмени і вони бачать своє майбутнє в Україні ми раді будемо бачити їх у нашому університеті. Усі необхідні умови к нас є, ми маємо можливість давати хорошу освіту, дипломи державного зразку, студентів з Донбасу та Криму ми забезпечуємо гуртожитком.

- Чи вдається працівникам університету зберігати зв’язок із малою батьківщиною чи за таких умов, це уже мало реально?

- Знаєте, як не крути, але сімейні і дружні зв’язки зберігаються і у викладачів, і у студентів, у багатьох там лишилися батьки, рідні, знову ж таки могили, які належить відвідувати. Є випадки, як із Ахтемом Чийгозом, якого вдалося звільнити із ув’язнення, зараз його сім’ї небажано перебувати у Криму і вони залишили півострів слідом за батьком, але у більшості випадків особистісний зв’язок лишається.

Є також і зв’язок із іншими навчальними закладами, які також бажають залишити окуповану територію і працювати в Україні, зараз триває робота по медичному інституту і по аграрному, які можуть відновити свою діяльність як інститути у структурі ТНУ. Власне 100 років тому, коли Вернадський із друзями започатковували роботу нашого університету, то в ньому були медичний і аграрний факультети, з яких потім уже створювалися окремі навчальні заклади.

Зараз міністерство також підтримує цю ідею повернути в українське освітнє поле усі кримські виші, де є на це воля, але не збільшувати кількості окремих юридичних осіб, так вдасться зекономити організаційні витрати.

Читайте: Відомий український гімнаст прийняв громадянство РФ і пояснив свій вчинок

- Повертаючись до теми спорту хотів би спитати, як університет сприяв відновленню кримських регіональних федерацій з різних видів спорту?

- Так, зараз уже відновлено Кримську федерацію шахів, наш виш має на меті готувати в тому числі і тренерів з шахів, враховуючи потужні українські традиції у цьому виді спорту. Також створено Кримську федерацію боксу, йде робота, по відновленню федерації гандболу і баскетболу. Це ще один напрямок співпраці зі спортивними федераціями.