Блог | Звичка вбивати, звичка вмирати: російські військові вбивають й росіян

Російські військові продовжують вбивати росіян. Так, вони вбивають не тільки українців. Звичка вбивати, абсолютна відсутність емпатії та повна безкарність, зробили з російських військових машину для знищення, пише Олена Степова для "Інформаційного спротиву".

Повна безкарність. Це те, що надихає росіян на війну. Це те, що роками зміцнювало їх та штовхало уперед. Росіяни ніколи не несли відповідальність за свої дії. За війни, окупації, знищення націй, народу, за геноцид.

Як колись не понесли відповідальності радянські люди, коли писали доноси, розстрілювали, окуповували, ґвалтували, грабували. "Нет тела – нет дела", улюблена приказка росіян та людей радянського часу. А ще "не пойман – не вор".

Якщо ви почитаєте будь-кого з росіян чи радянських людей, послухаєте філософію народа, поспілкуєтесь на будь-які теми від комунальних до політичних, то побачите одну вірну лінію усього їх життя: в бідах росіян не винні росіяни. Росіяни апріорі не винні ні в чому, як була ні в чому не винна радянська людина, яка писала донос, щоб вбити сусіда.

Не винні, бо самі виправдовують свої вчинки, вбивства, насилля, міняють моральні закони на ті, які б їх задовольняли, бо виправдовували усе, що вони коять. Не винні, бо жодного разу їх не покарали за зло.

Тепер це зло гуляє по росії та безкарно зносить голови росіянам. Я вже писала про те, що на росії стрімко зростає кількість кримінальних злочинів, які вчиняють російські військові. Найстрашніша статистика по прикордонним областям рф, де зараз скупчення російських військових. Це стрільба, гранати, побиття, крадіжки, зґвалтування, але найчастіше це ДТП.

Російські військові абсолютно не заморочують себе дотриманням правил дорожнього руху. За руль сідають п’яні чи під наркотиками. Додає відсоток ДТП ще й втомленість російських військових, які виконують накази командирів, які досі діють по радянським принципам "не жалеть людей, бабы еще нарожают". Тому будь-яке пересування російських військових колон по містам призводить до ДТП. Містяни вже до цього звикли, як й до безкарності російських військових.

Ця ситуація синхронно повторюється й в ОРДЛО, де ДТП та злочини зчиняють не тільки російські військові, а й місцеві колаборанти.

Бо ж не буде ані відшкодування, ані покарання, ще й винним зроблять. Жертви, якщо вижили, мовчать, родичі жертв, що загинули теж мовчать. Суспільство зітхає "а как по другому, это же военные, они спешат". Якісь виправдання, часто абсурдні та нелогічні, але виправдання заспокоюють суспільство, бо це ж не злочин, а "необходимость времени".

Частіше за все, виправдання злочинів банальне "жертва сама виновата". За "сама виновата" на росії хапаються, як за соломинку. Це ж не вони, це жертва, яка сама винна, бо не туди пішла, не туди поїхала, не там народилася, не така, як треба… От й війну проти нас вони виправдовують тим, що ми самі винні, бо ж (фашисти, нацики, українці, погані). Тому росіяни так впевнені у собі, бо ж вони не винні, а це означає, що не буде покарання, бо ж жертва завжди винна сама.

30 липня 2024 року у місті Новошахтинську, це у Ростовській області, сталася жорстка ДТП за участю легковика та військового КамАЗу. Водій військової вантажівки їхав вулицею Харківською. Близько 16:00 у районі гіпермаркету "Лента" він зіткнувся з легковиком "Кіа Сід". Удар виявився настільки сильним, що іномарку буквально сплющило. За словами очевидців, у салоні легковика перебувала жінка. У регіональній Державтоінспекції поки що не давали жодних коментарів. На місці аварії більше години було ускладнено рух.

З коментарів свідків стало відомо, що у салоні була жінка-водій, та 3 дитини, одна з яких немовля. Жінка та діти загинули, вижило лише немовля. Звісно ж російські військові не понесуть покарання за цей злочин. Суспільство вже звинуватило жертву "летела, там все летают", а також перевело це ДТП у клас банальних, бо ж "ой, да у нас тут это каждый день".

Звичка вбивати, звичка вмирати. Шкода, що немає звички відповідати за свої вчинки. "Там, де зрада, брехня і безчестя залишаються безкарними, суспільство уподібнюється до арени, повної диких звірів, що розривають один одного на частини" (Бернард Шоу).