Блог | ЗСУ, "шарпаючи" ворожі війська, прискорять їхній розгром

Історія воєн доводить, що в ході бойових зіткнень важливу роль відігравали не тільки вирішальні битви. Дуже часто їм передували майстерні відволікаючі удари, що змушували противника приймати помилкові рішення і цим полегшували здобуття перемоги. Сучасна російсько-української війна теж не є винятком.

Але спочатку коротко зупинюся на досвіді наших предків, які вправно завдавали дрібних ударів противнику на кількох напрямках як для полегшення оборони, так і для підготовки успішного наступу. Інакше кажучи, застосовували військову хитрість /стратегему "Шарпати". Проілюструю це 3 прикладами.

Перший стосується підготовки і здійснення успішного наступу українських козацьких військ у 1649 р. Тоді загони Д. Нечая, І. Богуна, С. Мрозовицького/Морозенка, І Голоти, О. Кривоносенка та інших розпочали зачіпні бої з військами Речі Посполитої на західному та північному напрямках. Кожен з боїв різнився результатами, але їх спільним наслідком стала успішна концентрація основних сил Війська Запорозького під командуванням Гетьмана Богдана Хмельницького. Завдяки цьому козакам вдалося здійснити подальший наступ на Збараж та здобути ключову перемогу під Зборовом.

Два наступні приклади ілюструють використання цієї стратегеми для полегшення оборони. В першу чергу згадаю успішні дії нащадків запорожців на Кубані влітку 1918 р. під час повстання проти російських більшовиків. Тоді для захисту своєї основної бази, зокрема станиці Бекешівської (тут українці становили до 90% населення, а серед козацького стану майже 100%) козаки-повстанці під проводом А. Шкуро (також мав українське коріння) у червні 1918 р. здійснили низку коротких ударів. Особливо вдалими були бойові зіткнення під станицями Бекешівською і Усть-Джигутинською та удар на м. Кісловодськ. До речі, під час згаданих боїв козаки теж залюбки застосовували відволікаючі дрібні удари – весь час "шарпали" ворога.

Певну подібність у діях, виявили й повстанці Холодного Яру, які вели тривалу боротьбу проти Червоної армії на Черкащині. Саме вони найдовше зберігали свою повстанську базу на теренах Наддніпрянської України. До речі, холодноярівці теж дуже часто і досить вправно "шарпали" ворога, зриваючи його плани розгрому цього українського повстанського центру.

Отже, використання військової хитрості "шарпати" українськими козаками та їх нащадками виявлялося в коротких ударах на різних напрямках. Завдяки цьому зривалися плани противника і забезпечувались можливості для переходу в наступ, або створювалися умови для успішного ведення оборони.

Далі зупинюсь на доречності активнішого використання цього досвіду на сучасному етапі російсько-української війни.

Підкреслю, що сьогодні в силу багатьох причин кремлівський провід не може вести активні бойові дії на всіх напрямках. А тому концентрує свої обмежені ударні угрупування на окремих ділянках і там намагається поступово продавлювати нашу оборону. Згадаймо багатомісячний ворожий наступ на Донеччині (особливо під Соледаром-Бахмутом). Натомість, на більшості інших напрямків він, як правило, обмежується розвідкою, періодичними обстрілами та діями диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ).

Сили оборони України на ділянках, де відсутні потужні штурмові дії противника, серед інструментів протидії ворогу застосовують не тільки вогневе враження противника (його командних пунктів, скупчень живої сили і технік тощо), але й дії наших ДРГ. Припускаю, що саме зараз (поки готуються наші крупні наступальні / контр-наступальні операції) якісне посилення таких дій та їх переростання в "зливу" дрібних ударів (на взірець козацької військової хитрості "шарпати") має шанс стати ще більш ефективним знаряддям. Не виключаю, що така "шарпанина" ворожих військ на різних ділянках фронту може призвести до:

• ослаблення концентрації сил противника на східному напрямку;
• суттєвого ускладнення роботи російських штабів як під час керування, так і оперативного планування;
• руйнування ворожої логістики у прифронтовій зоні;
• поширення відчуття хаосу та некерованості у низці російських військових частин;
• посилення деморалізації особового складу противника.

Перераховані наслідки можуть посприяти не тільки успіху оборонних дій ЗСУ, зокрема на Донбасі, але й виявитися корисними під час підготовки та здійснення наступальних/контрнаступальних операцій завдяки "розхитуванню" багатьох ділянок передової лінії ворожої оборони.

Вірю, що Сили оборони України завдяки вправному командуванню і бойовій майстерності наших воїнів розгромлять російських окупантів та здобудуть ПЕРЕМОГУ. І на цьому шляху за прикладом наших славних предків вдало застосовуватимуть усі необхідні військові хитрощі.