Блог | Захід потужно вдарив по спецслужбах Росії

Висилка російських дипломатів – удар по спецслужбах РФ

Великобританія, США, Німеччина, Канада, Польща, Франція, Данія, Італія, Нідерланди, Румунія, Фінляндія, Хорватія, Естонія, Литва, Латвія, Чехія та Україна оголосили про висилку 129 російських дипломатів з території своїх країн. Це було зроблено в знак солідарності з Великобританією після отруєння колишнього полковника російської військової розвідки С. Скрипаля та його доньки у Солсбері.

Найбільше росіян відправляє на Батьківщину Вашингтон – 60 осіб, офіційний Київ обмежився 13-ма.

Враховуючи загальний контекст такого безпрецедентного і масштабного дипломатичного демаршу, в першу чергу йдеться про відправлення назад до РФ кадрових офіцерів російських спецслужб – Служби зовнішньої розвідки (СВР), Головного розвідувального управління Генштабу (ГРУ ГШ РФ) та Федеральної служби безпеки (ФСБ), які працювали під дипломатичним прикриттям на цивільних посадах у посольствах Росії за кордоном.

До речі, США офіційно оголосили, що з 60 російських дипломатів щонайменше 12 – оперативники російських спецслужб.

Це – класичне "прикриття" для роботи розвідників, яке дозволяє, з одного боку, безперешкодно спілкуватися з представниками як мінімум політичних еліт країни перебування, отримуючи від них потрібну інформацію, з іншого – страхує на випадок провалу, адже в такій ситуації максимум, що може загрожувати горе-шпигуну – це примусове повернення додому.

Зрозуміло також, що це далеко не єдина форма присутності офіцерів спецслужб в інших державах. Крім іншого, офіцери розвідки можуть працювати під прикриттям нейтральних професій – бізнесменів, науковців, журналістів, представників неурядових організацій тощо, або в особливих випадках взагалі видавати себе за громадян тієї країни, куди приїхали працювати (т.зв. "нелегали" – вищий пілотаж розвідувальної роботи).

Читайте: Кремль готовий шантажувати Європу

Однак так чи інакше, усі вони прямо або опосередковано залежать від діяльності "дипломатів-розвідників", які багато в чому можуть полегшити роботу своїх "колег" поза межами посольств – наприклад, домовитися з місцевим Мінекономіки про візит групи бізнесменів, серед яких буде один–два кадрових офіцерів розвідки, або попросити місцевих політиків посприяти в доступі "потрібним" представникам окремих НУО до осіб/установ, в тому числі і політичних партій, які становлять цілком конкретний інтерес для російських спецслужб. Таким чином "посольські" розвідники забезпечують іншим офіцерам своїх спецслужб доступ туди, куди вони самі за жодних обставин потрапити не змогли б…

Відтак висилка таких розвідників під дипломатичним прикриттям – досить серйозний удар по потенціалу російських спецслужб на Заході, особливо якщо врахувати, що росіяни можуть також працювати не проти країни безпосереднього перебування, а проти іншої держави – наприклад, перебуваючи у Франції організовувати активну роботу проти Німеччини.

Зрозуміло, що персональні списки кандидатів на висилку з російських посольств ретельно формувалися представниками місцевих контррозвідок цих 17 країн, так, щоб за можливості або завдати максимальної шкоди ефективності російських спецслужб, або поставити їх у незручне або навіть залежне становище.

Як мінімум, це може означати призупинення або відмову від проведення окремих розвідувальних операцій, як максимум – крах або взяття під контроль місцевою контррозвідкою російських агентурних мереж.

В будь-якому випадку, війна спецслужб повертається – і набуватиме нового розмаху.