Загиблий під Києвом командир 331-го костромського полку обіцяв звільнитися ще після Іловайська. Нові деталі безславної смерті окупантів

Командир 331-го гвардійського парашутно-десантного костромського полку Сергій Сухарєв (загинув в Україні у березні 2022 р.) був причетний до розстрілу колони наших воїнів, які у серпні 2014 року виходили "зеленим коридором" з Іловайська. Тоді у розмові з українським воїном він казав, що піде зі служби після того, що побачив, проте натомість пішов на підвищення. У підсумку і він, і майже весь загін російських десантників стали "вантажем 200".

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Закон бумеранга

У 2014 році Сергій Сухарєв був командиром батальйонно-тактичної групи 331-го полку і особисто керував розстрілом колони українських військовослужбовців, які виходили під час "зеленого коридору" з Іловайська. Після того, як стало відомо про загибель Сухарєва, про цей факт повідомив колишній речник АТО Роман Туровець.

"Один важливий момент ледве не пройшов сьогодні повз нас. Багато хто вже чув, що наші герої ліквідували командира 331-го костромського полку ВДВ Сергія Сухарєва. Так ось: це тип – та сама наволоч, яка 2014 року була тим самим командиром БТГр того самого 331-го полку, що розстріляла колони українських воїнів під Іловайськом. Є справедливість на світі. І цей справедливий суд сьогодні звершили українські захисники", – зазначив Туровець.

OBOZREVATEL вдалося знайти людину, яка на той час особисто бачила Сухарєва на Донбасі.

Вийшов із розвідниками на зачистку

Колишній спецназівець Віталій Мариненко (позивний "Грек") у 2014 році після вторгнення Росії добровільно пішов служити в батальйон "Миротворець". Він героїчно проявив себе під Іловайськом, домовившись із російським офіцером вивезти близько ста поранених українських воїнів. Цим офіцером був Сергій Сухарєв.

Віталій Мариненко поділився з OBOZREVATEL подіями того важкого дня 30 серпня 2014 року.

"Звичайно я його знав, су**ру. Тому що він перебував на останній крайній позиції, коли нас розх**чили. "Серьожа" вийшов із розвідниками на зачистку", – повідомив Мариненко.

Тоді назустріч росіянам вийшов начальник медчастини Всеволод Стеблюк – із білим прапором Червоного хреста.

"Після цього Стеблюка та ще кількох офіцерів забрали, тримали окремо. До ранку я їх не бачив", – розповів Мариненко.

"Грек" звернувся до росіян, щоби вони не добивали наших поранених воїнів. І під прицілом снайпера, кулеметника він разом зі своїм побратимом Михайлом збирав поранених дорогою та полями.

Після цього надвечір його покликали. "До мене підійшли росіяни і сказали: "Тебе викликає командир". Я підійшов, ми привіталися – і він простягнув руку: "Я Сергій". Я сказав: "Ну, добре, немає питань". Але руку не подав. Почув від нього: "Не хочеш вітатись – не треба. Твоє право", – розповів Мариненко.

За словами "Грека", поруч із Сухарєвим стояла розвідгрупа – з гвинторізами, у "намордниках" (масках. – Ред.): "Я розумів, що вони хочуть піти наших поранених похе**чити, і почав розмову:

– Ти командир?

– Так, командир.

Я відрекомендувався йому за протоколом і сказав: "Давай так. Ми сідаємо розмовляємо – чи моє життя на життя всіх поранених. За кодексом честі, війни та все інше". Сухарєв відповів: "Добре, говоритимемо".

Росіянин та українець розмовляли практично до 4 години ранку. Про Майдан, про життя, про війну... Багато про що. Цікаво, що Сухарєв говорив, мовляв, "я тепер розумію, що це не наша війна – все це не наше". Сказав, що вважав себе героєм, але тепер усвідомлює, що це не так.

"Також російський військовий розповів мені, що у нього є два сини і дочка. І коли закінчиться війна, він попросить вибачення у мене, у моїх батьків, тому що "є певні моменти". Тоді я йому відповів: "Не дай боже, щоб ти ще раз зайшов на територію України", – згадує Віталій Мариненко.

Український спецпризначенець пояснював росіянину, що "ми – не загарбники, ми шануємо історію, поважаємо її, але хочемо свободи та зробили європейський вибір". Що ми – не Росія, ми не маємо "царя".

Головне, чого намагався добитися "Грек", щоб поранених українських воїнів залишили живими, і тягнув час до колони евакуації. Він розповів Сухарєву, що начальник медичної служби домовився, що у Червоному Хресті в курсі поранених і що завтра їх заберуть. Сухарєв відповів, що знає про це.

У хвилини одкровень командир російських військових не підбирав висловів: "Він мені тоді сказав: "Ми на вас тут, бл**ь, три дні чекали. Окопалися. Ми вас, су*а, розстріляли, як гарматне м'ясо. Я гордий, що вас переміг". Але ми їх теж добре потріпали. І я відповів Сухарєву, що якби ми виходили по-бойовому, а не так, як нам довелося (сказали виходити без бою), вийшло б зовсім інакше".

За словами воїна "Миротворця", російський командир тоді водив його по позиціях, підходили і до наших поранених воїнів. "До танка крайнього, коли розстріляли чотирьох наших впритул... Цього я ніколи не забуду. І тоді пролетів наш літак, який так добре по лінії дав, що вони офігіли. Сиділи "на печії", – згадує "Грек".

Після довгої розмови російського та українського військових для Сухарєва багато тоді стало одкровенням. "Грек" вважає, що майор тоді не грав.

"Він був відвертим. Я вважав, що у нього є кодекс честі офіцера. Я йому казав: "Ти солдат своєї країни, а я солдат України. Я люблю свою країну всім серцем, усією душею. Я не можу інакше! Ти ж прийшов до мене додому. Як я можу подати тобі руку? Так, можу просити (не чіпати поранених. – Ред.), тому що ви нас уже розстріляли, але поранених залиш у живих. Якщо хочеш їх убити, тоді краще візьми моє життя, а хлопців залиш", – розповів "Грек".

31 серпня поранених удалося вивести. Проте інших наших воїнів російські військові підло розстрілювали саме під час виходу "коридором".

Віталій Мариненко говорить, що участь Сухарєва у повномасштабному вторгненні в Україну вже у 2022 році стала для нього несподіванкою.

"Я ніколи не думав, що ця мерзота знову прийде в Україну і вбиватиме наших воїнів. Тоді він був увесь такий засмучений, вони самі (російські військові. – Ред.) ледве вийшли з України. Сухарєв же заявив мені, що звільниться після всього цього", – каже "Грек".

Проте слова російського офіцера виявилися просто словами. Сергій Сухарєв не просто не подав рапорт після Іловайська, а пішов навчатися до Загальновійськової академії ЗC РФ. Після закінчення її у 2016 році його було призначено на посаду заступника командира 31-ї окремої десантно-штурмової бригади в Ульяновську. Тобто Сухарєв пішов на підвищення.

16 жовтня 2021-го Сухарєва було призначено на посаду командира 331-го гвардійського парашутно-десантного полку (Костромський полк). А у січні 2022 року він брав участь у вторгненні військ ОДКБ до Казахстану. Перебував там із полком 10 діб, де військова частина взяла під контроль ТЕЦ Алмати.

Безславна смерть

Наприкінці лютого 2022 року разом з іншими російськими окупантами Сухарєв уже був в Україні. За даними джерела OBOZREVATEL у воєнній розвідці, полк діяв на напрямку Синяк – Гута-Межигірська (Київська область), проте отримав потужну відсіч українських воїнів.

У Російській Федерації перший тиждень після початку повномасштабного вторгнення не хотіли визнавати втрати своїх солдатів, проте вони були настільки великі, що "зі скрипом" довелося це зробити. Щоправда, таку інформацію подавали дозовано.

17 березня російська державна телерадіокомпанія повідомила, що внаслідок "спецоперації" в Україні загинули командир 331-го полку Сергій Сухарєв і ще троє військовослужбовців – старший сержант Сергій Лебедєв, сержант Олександр Лимонов, єфрейтор Юрій Дектярьов.

Проте соціальна мережа VK була буквально "завалена" реальними втратами. Щодня на костромських сторінках публікуються дані про російських десантників, які повернуться додому як "вантаж 200".

Незважаючи на те, що у школах та вищих навчальних закладах Костроми зараз стали героїзувати загибель десантників та проводити різні "уроки мужності", за фактом вони загинули як окупанти, що вторглися на чужу землю, на територію незалежної України.

На думку Віталія Мариненка, Сухарєв загинув, бо так і не зрозумів, що до нас, в Україну, не треба йти. "У нашій із ним розмові в 2014 році я його запитав: "Ну, ти ж у сім'ю до себе нікого не пускаєш?" Він відповів: "Звичайно, ні". Тоді я продовжив: "Так ось, ми – Україна – одна велика сім'я".

У зведенні Генерального штабу Збройних сил України про ситуацію на 20 березня йдеться про те, що російська армія майже повністю втратила зведений загін 331-го гвардійського парашутно-десантного полку, який брав участь у бойових діях на Київському напрямку. Залишився живим один військовий, та й той перебуває у шпиталі.