"З міста витікала кров": донеччанка поділилася зворушливою історією про прапор України

48,2 т.
'З міста витікала кров': донеччанка поділилася зворушливою історією про прапор України

До подій 2014 року прапор України у Донецьку був не більше ніж офіціозом, однак після початку російської окупації для кожного патріота зі сходу України він став сакральним символом.

Так, громадяни, віддані своїй Батьківщині, прагнули завжди мати його при собі, щоб демонструвати агресору, що Донбас - це Україна. Таку думку озвучила журналіст-переселенка з Донецька Валентина Бикова у статті на "Site.ua".

"Прапор був частиною запиленого офіціозу, який не мав відношення до дійсності. Весна 2014 року все змінила. Немов блякла і мутна перебивна картинка ставала все чіткішою та яскравішою в міру того, як із неї сповзали захисні шари. Поступово приходило усвідомлення, що чомусь страшенно важливо, виходячи вранці на вулицю, бачити жовто-блакитні полотнища. Але з кожним днем ​​їх ставало все менше. Прапори знімали поволі, непомітно, ночами, і було відчуття, ніби з міста по краплині витікає кров", - згадує вона.

Відео дня

Журналістка розповідає, що українські патріоти, намагаючись боротися із завданою їхній душі раною, малювали і намагалися залишити нагадування про національний символ всюди, де тільки могли: на бетонних плитах уздовж річки Кальміус, на мостах у вигляді жовто-блакитних стрічок, на деревах біля Донецького медичного університету.

"13 березня кров ринула потоком. На площі, яку коли-небудь назвуть ім'ям Діми Чернявського. Того дня я прийшла додому і довго лежала у ванній із заплющеними очима. Потім зайшла в інтернет і набрала у пошуку "Куплю прапор України з доставкою", - ділиться трагічними спогадами про перших загиблих патріотів у Донецьку Бикова.

За словами жінки, свою посилку вона отримала незадовго до масштабної проукраїнської акції, запланованої на 17 квітня. У зазначений день всі проукраїнські жителі міста зібралися в парку Перемоги. І кожен з них приніс новий, щойно куплений прапор України.

"Тоді доля дала нам перепочинок. Ми ще не знали, що в той день у Горлівці викрали Володимира Рибака, якого уб'ють 18-го. Через десять днів кров ринула знову. Біля "Дитячого світу" і "Олімпійського", на вулицях, що перетинають Артема, і всередині дворів, де намагалися сховатися проукраїнські донеччани зі зламаними ребрами і пробитими головами. Розірвані жовто-блакитні прапори в засохлих плямах крові залишилися валятися на асфальті", - ділиться страшними подробицями початку окупації Донбасу Бикова.

Вона також розповіла, що до липня місто практично спорожніло, і їй із сім'єю також довелося залишити його - там на той час остаточно вкорінився агресор.

"Ми їхали зі спорожнілого Донецька у липні 2014 року. Здавалося, в місті оголосили траур - так багато навколо було червоно-синіх прапорів з чорною смугою зверху... Я відкинулася на сидінні і заплющила очі, намагаючись усвідомити, що ми їдемо в нікуди... "Приїхали... Наші...", - сказав чоловік, дістаючи документи і простягаючи їх військовому. Я розплющила очі і не відразу зрозуміла, чому довколишня картинка розпливається і дробиться, чому я так часто кліпаю і шморгаю носом. На узбіччі, біля мішків з піском, на саморобному флагштоку висів жовто-блакитний прапор", - завершила свою зворушливу розповідь про любов до головного символу України донеччанка.

Як повідомляв OBOZREVATEL, 23 серпня на честь свята у Києві вирішили встановити рекорд, розгорнувши найдовший прапор в країні. Синьо-жовте полотно розгорнули від станції метро "Позняки" до станції "Бориспільської". Його довжина - 2700 метрів.