Блог | Якою має бути країна після Зеленського?
Якою має бути країна після Зеленського?
В ній мають бути чесні суди. Це надскладна і надважлива задача, але Зеленський навіть не намагається її вирішувати. Він намагається їх контролювати. Це може призвести до катастрофи, бо величезна частина антивладних протестів в усьому світі ґрунтуються саме на ірраціональному відчутті несправедливості, а наші суди – це втілення несправедливості.
Цю проблему доведеться вирішувати після нього.
В ній мають бути нормальні поліцейські. Нормальні слідчі. Нормальні прокурори. Спецслужбовці. Це звучить дуже просто, але втілити надскладно – по факту, всю систему треба перезапускати, набирати сотні тисяч нових службовців, які будуть роками навчатися (питання ще й ким – мабуть, американцями чи європейцями), і усі ці роки стара система буде намагатися зламати нову. Але нові люди не з‘являться нізвідки. Це дуже складно. Зеленський не любить складних рішень.
Цю проблему доведеться вирішувати після нього.
Мають бути максимально спрощені умови для бізнесу. Приватизовані більшість держпідприємств. Ліквідовано величезну кількість непотрібних держустанов. Держава повинна займати якнайменш непомітнішу роль у розподіленні коштів всередині самої себе. Сервісна служба для бізнесу і громадян, не більше – такою має бути економічна роль державного апарату. А не тисячі спеціалістів з розподілу чужих податків, бо ж державний бюджет – це у першу чергу гроші платників податків. Але це важка думка. Вона складна. Краще виходить фантазувати про те, щоб створити ще одну державну монополію (з літаками "Антонов"), аніж ліквідувати частину існуючих, вдаривши по олігархічній бізнес-мережі.
Цю проблему доведеться вирішувати після нього.
Має бути мінімізований вплив олігархів. Вони мають стати просто великими бізнесменами. Конкурувати з іноземними корпораціями, якы мають вільно заходити на наш ринок (під зойки Юлії Володимирівни про "захист національного виробника", який постійно виявляється то Ахметовим, то Коломойським). Повинен нарешті запрацювати антимонопольний комітет. Це надзвичайно важко, бо у олігархів є силові структури, зубаті юристи, телеканали, журналісти, лоббісти, кілери, медіакілери, депутати, міністри і нарешті президент. Головне у розслідуванні – не вийти на самого себе. Зеленський, вочовидь, на себе виходити не хоче. Боротьби із олігархами не буде.
Цю проблему доведеться вирішувати після нього.
Має бути доведена до кінця система децентралізації. Ліквідовано ОДА і ланцюг з офіса президента до областей. Сформовано у головах людей, що відповідальність за речі, які траплаються у їхньому повсякденному житті – освітлення, опалення, тарифи, дороги, сміття і так далі – не на президенті, а на мері, голові ОТГ, міськраді, керівникові КП. Це складно. Це віддати шматок влади. Шматок контролю. Або його ілюзію. Зеленський не хоче ділитися владою, але і вирішувати проблеми міст не хоче. І відповідальність нести також.
Цю проблему доведеться вирішувати після нього.
І багато інших також. Фактично, як у тому анекдоті, "всю систему надо менять". Це я не зачіпив армію, війну, стандарти НАТО, знову війну, нормативи і імплементацію цілої низки норм Євросоюзу, правила зовнішньої торгівлі, детинізацію економіки, конституціонні зміни, дороги, знову ж таки війну, проблеми освіти (привіт "гетеросексуальним гомосапієнсам"), проблеми охорони здоров‘я (ми не були готові до цієї пандемії і точно не будемо готові до наступної), корупцію, нестачу іноземних інвестицій, проблеми з аграрною реформою, жахливу пенитенціарну систему (посидів трошки, знаю), екологію, війну (а що ж ви хотіли), зовнішню політику, еміграцію, знову війну...
Проблем безліч. Але коли починаєш працювати, їх поступово стає трохи менше.
Або можна закрити очі і проблем не бачити. Так деяким зручніше. Принаймні, саме так зручніше вам, президенте моєї країни Володимир Зеленський.
Але з закритими очима за кермом їхати недовго. Точніше – до стіни.
Доповідь закінчив.
