Блог | Як можна жити й не бувати в Єгипті? Навіщо тоді жити?

Зареєстрований у США портал mail.com, де я користуюся поштовою скринькою, вже кілька днів поспіль вивішує оглядовий матеріал під назвою "Топ-10 найнебезпечніших країн світу". Побачивши цей заголовок уперше, я чомусь відразу подумав, що без України не обійдеться. Та навіть і подумати не встиг – просто щось таке блиснуло в підсвідомому, а вже Україна тут як тут. Щоправда, з десяти найгірших вона найкраща, бо перебуває на останньому, десятому місці топу.

Ще небезпечнішими за нас вважаються: Єгипет (дев’яте місце), і далі – відповідно з восьмого по перше: Гондурас, Кенія, Сальвадор, Колумбія, Венесуела, Ємен, Нігерія, Пакистан.

Що Україна потрапила в аж таке гідне товариство (в якому особисто мені все ж не вистачає направду небезпечних Сирії, Афганістану й Сомалі), автори публікації пояснюють "тривалим військовим конфліктом у східній частині країни, внаслідок якого загинули (гинуть досі) тисячі мирних жителів, руйнується інфраструктура", - пише Юрій Андрухович для Збруч. - Далі ці ж автори демонструють і дещо глибшу обізнаність: "Незважаючи на відсутність військових дій і відносно спокійну ситуацію на решті української території, ступінь мілітаризації суспільства і високий рівень злочинності не ґарантують безпечного перебування в цій країні".

Як на мене, то справді комічним у цьому антирейтинґу здається наше найближче сусідство – Єгипет. Бо ж саме туди українці ледь не наймасовіше злітаються на відпочинок. Свої до своїх, небезпечні до ще небезпечніших. Відвідини Єгипту в багатьох українських родинах уже стали незмінною щорічною традицією. Як можна жити й не бувати в Єгипті? Навіщо тоді жити?

Читайте: Наши Карпаты могут привлекать сотни тысяч туристов в год

А Нігерія? Чи не звідти найбільше студентів-африканців у наших вишах? Майбутні лікарі, програмісти, нафтовики. Як нам до них не тягнутися – ну хоч би в антирейтинґах?

Втім, зацікавлений темою, я розшукав у мережі ще й "Топ-20 найнебезпечніших країн світу на 2018 рік" і не без легкої зловтіхи зауважив у ньому деякі незле розвинені держави зі сильними економіками. Наприклад, Ізраїль (20) і Туреччину (18). Росія посідає 13-те, протиснувшися між Пакистаном (12) і Північною Кореєю (14). Тобто з Пакистаном усе не так і зле, як у попередньому рейтинґу. Але Північна Корея і Росія – чим не символічне сусідування?

Насправді подібного штибу рейтинґів існує не один і не кілька. Один із найоб’єктивніших, напевно, ось цей: "Global Peace Index".

Його укладають зі 163 незалежних держав (більше ніж 99,7% усього населення планети), які оцінюють за шкалою від 1 до 5 на основі 23 показників. Серед найголовніших – загальний рівень безпеки в суспільстві, ступінь мілітаризації, масштаби внутрішніх і міжнародних конфліктів. Згідно з цим рейтинґом ми вже на цілі дві позиції кращі, тобто поза першою десяткою. Наша базова проблема – "дуже низький рівень миру". Тільки от мені здається, що насправді в укладачів не зовсім коректні критерії. Бо ми потрапляємо на всі їхні топи винятково через війну на Сході. Хоч насправді заслуговуємо потрапляти до них і з багатьох інших причин. Одним із наслідків яких є, до речі, й та ж таки війна.

Читайте: Ж/д вокзал насквозь пропитан жиром, грязью, потом и мочой

У наших ДТП щодня гине в рази більше людей, ніж на східному фронті. Скажімо, цьогоріч за неповні півроку в автомобільних аваріях загинуло 988 осіб.

Травмованих у ДТП – 10 146. Ви тільки уявіть собі цю людську тілесну масу: майже тисяча загиблих, десятки тисяч покалічених – і всього за півроку.

Прикметно, що найнебезпечнішими щодо автомобільних аварій протягом січня-травня 2018 року є Івано-Франківська та Луганська області. І як тут не крикнути "Нарешті Схід і Захід разом!"?

А наші водойми? У них уже з початку т. зв. купального сезону віддали духа понад 500 осіб. Іншими словами, сам факт відпочинку на воді несе для пересічного українця неприродно високий відсоток смертельного ризику.

Кого не візьме вода – забирає вогонь: пожежі, в яких гинуть і діти, й дорослі. У таборах відпочинку та на складах боєприпасів.

До речі. Неосяжний і ніким не обліковуваний масив незареєстрованої зброї та вибухівки, наслідком чого перша-ліпша банальна п’яна сварка в першому-ліпшому кабаку мирного міста завиграшки перетворюється на криваву стрілянину з метанням бойових гранат.

Читайте: Для Украины это - тревожный сигнал

А є ж іще отруєння – грибами, рибою, м’ясом, злоякісним алкоголем та всякою іншою шаурмою. Всім, чим лише вміють отруїтись українці. Вдома, в закладах харчування, у школах, війську і дитсадках. Під час літніх застіль-весіль – катастрофічно часто і масово.

І це лише деякі головні, так би мовити, напрями національного самознищення.

Мимоволі складеться враження, що цю країну всуціль населяють істоти вкрай недбалі, вкрай неуважні до життя – свого та інших. Якісь абсолютні епічні пофігісти, для яких не існує жодних цінностей і які живуть нехлюйно, дико, абияк.

Пішов скупатися до місцевої калабухи з жабуринням – витягували вже водолази.

Поласував улюбленими грибочками – віддав кінці в реанімації.

Заснув з цигаркою – згорів живцем.

Зазирнув до клубу розслабитися – застрелили.

Сів за кермо, набрав номер коханої, розігнав тачку, а гальманути не вийшло – двоє загиблих, п’ятеро борються на межі.

Читайте: Украина? Простите, санкции, не хотим связываться, до свидания!

Така от нація порушників. Де лише можна (а можна фактично всюди) обійти правило, норму, закон, припис, іґнорувати знаки, зрізати кути, халявити, намахувати, обважувати, не пристібатися і сторчголов стрибати з берега в місцях, де не тільки купання, але й рибальство заборонено.

А вдруг пронесе, проканає, прокатить – і всьо буде норм?