"Повстання пейджерів" та нейтралізація тисяч терористів: чи призведе операція ізраїльських спецслужб до великої війни на Близькому Сході
"Хезболла" зазнала найвідчутніших втрат за весь час свого існування
За даними Міністерства соціальної політики, Міністерства охорони здоров’я та Пенсійного фонду України, на початок 2023 року загальна кількість осіб з інвалідністю становить 2 721,7 тис осіб, серед яких 156 тисяч дітей.
На жаль, війна в Україні триває і кількість осіб з інвалідністю лише за перші півтора року війни збільшилась на понад 300 тисяч осіб. Як людині полегшити біль від травмуючої події, розповідає медичний психолог, керівник Київського обласного центру соціально-психологічної допомоги та психолог проєкту Assisto Василь Гуменюк.
Які наслідки для психологічного здоровʼя має пережитий досвід, під час якого людина втратила кінцівку, отримала ампутацію?
Як і в будь-якому травматичному досвіді, тут все індивідуально й у кожної особи може бути своя реакція. У деяких випадках втрата кінцівки може сприйматися гостріше, ніж втрата близької людини. І ключовим тут є не лише сам факт втрати кінцівки, тобто людина фактично (і фізично) втрачає частину себе, а ще й стигматизація нашого суспільства. Що морально "додавлює" особу в таких обставинах.
При цьому коли людина втрачає кінцівку, то зустрічається ще й з великим страхом, що у неї тепер є дефект, тепер вона інвалід. Тому сказати, що хтось це переживає легко буде неправильно – такий досвід для всіх без винятку є травматичним. Хтось впадає в депресію, а потім адаптується, у когось може бути суїцидальна поведінка, в когось – фантомні болі, і людина може мати, крім обмеження функціональності, ще багато інших негативних наслідків.
Як психіка адаптовується до травми
Є загальні 5 стадій переживання горя: заперечення, гнів, компроміс, депресія та прийняття. Загалом ці стадії застосовані і тут. Разом з тим, все індивідуально. Не малу роль відіграє стать людини у цьому питанні, а також те, яка саме кінцівка постраждала, їх кількість, який саме тип ампутації передбачений… З досвіду спілкування з особами з інвалідністю можу сказати, що ті, хто втратив кінцівку на нозі, менш болісно переживають втрату ніж втрату руки.
Жінки будуть більш схвильовані своїм зовнішнім виглядом, це їхній величезний внутрішній тиск і критик. Ви можете бачити у мережі багато відео, де маленькі діти мають імпланти – вони глибинно не усвідомлюють, що саме втратили. Діти адаптуються, граються, звикають. А коли дорослішають – приходить усвідомлення, вони зустрічаються з булінгом, жорстокістю ровесників.
Тому саме наша інтерпретація – те, як ми дивимось на себе, коли втрачаємо кінцівку, через призму суспільного сприйняття і визначає глибину травмівного досвіду.
Вік має значення
Діти найлегше переносять втрату кінцівки, за умови, що в них адекватне середовище. Бо в них немає ще глибинного розуміння, що саме відбулося. Тобто, якщо не будуть людину віктимізувати (робити жертву), тоді умови проходження цього етапу пройдуть нормально.
Для підлітків ситуація важча, ніж у дорослих. З пубертатного періоду, років з 13, їм важко навіть вийти на пляж, бо є відторгнення свого тіла. Підлітки у соцмережах слідкують за ідеалами краси, а наше тіло не відповідає тим загальноприйнятим ідеалам. До того ж підлітки схильні до самокритики, тому годі й говорити про те, що відчуває підліток, коли в нього ще й відсутня кінцівка.
Родина – перше і найважливіше середовище підтримки
Річ у тому, що людина, яка пережила втрату кінцівки, потребує догляду, особливо на етапі реабілітації. І головне – потребує підтримки. Її стан вимагає того, щоб багато дій тепер виконувались за неї. І саме на цьому етапі ми ступаємо на небезпечну стежину – таку, що може розвинути у людини з інвалідністю безпомічність. Якщо в особи була схильність до цього й раніше, то за рахунок своєї травми, ця риса може підсилитись, і тоді вона просто почне паразитувати на своїх близьких.
Зрозумійте правильно, я не засуджую людей з інвалідністю, але такі приклади теж часто зустрічаю на практиці. Тобто особа з травмою може жити за рахунок свого близького оточення, і при цьому не займати активної позиції. Звісно ж рідні і близькі будуть допомагати, але ресурси вичерпні.
Тому перше, що мають усвідомити рідні – звісно допомагати, але максимально заохочувати проактивність, щоб людина сама щось робила, і щоб вона себе сприймала нормальною.
Через війну ми можемо отримати сотні тисяч людей з інвалідністю, в яких буде вивчена безпомічність. І якщо це станеться, ми всі просто загрузнемо в цьому болоті.
Завдання для родини – розвивати основу до боротьби, особа має відчувати зону впливу на цей світ і чути похвалу за будь-яку дію. Жалість до себе – страшна річ.
Біль відволікає: як реагує психіка на етапи від травми до реабілітації
Якщо говорити про факт втрати кінцівки – хоча процес і супроводжується сильним болем, тут людина діє на рівні рептилоїдного мозку "аби вижити". Дуже сильна стресова реакція. У особи може бути панічний страх, сильний переляк, але людина буде робити все, щоб вижити.
На стадії ампутації – спершу людина може довго бути без свідомості, і перші неприємні моменти почнуться після. Людина починає копатись у своїх страхах та тривогах. Але якщо при цьому в неї присутній сильний біль, то їй не вистачить енергії думати про це. Біль відволікає. Він надзвичайно важливий, і якщо близькі будуть вкладати правильні переконання, то більша ймовірність, що людина легше ментально буде виходити з цього стану.
Далі стає етап усвідомлення, що життя, поведінка, можливості тепер будуть інші. Тут часто спрацьовує гіперболізація або самонавіювання – накручування ситуації. А на основі цього і формується стратегія поведінки з рідними. На цьому етапі відбувається закладання того, як людина себе буде сприймати після.
Аби психологічно швидше адаптуватися до нового стану та звикнути до протезу, у людини має бути здорова, адаптивна позиція.
Табу у комунікації з людьми, які отримали протезування
До слова, Нік Вуйчич, яскравий тому приклад, який без 4 кінцівок може сам приймати душ. Але й йому для цього знадобився час, щоб відбулось прийняття.
Протезування в Україні безоплатне для всіх, хто його потребує. Держава оплачує надання якісних протезів, а також їх обслуговування та ремонт. Для отримання якісного протезу не потрібно чекати отримання статусу інвалідності. Протезування захищене Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" та регулюється Постановою КМУ від 5 квітня 2012 р. №321 та Постановою КМУ від 1 жовтня 2014 р. №518. Більше детальніше про безоплатне протезування за державного програмою для цивільних осіб та ветеранів читайте на сайті Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Підпишись на наш Telegram. Надсилаємо лише "гарячі" новини!
"Хезболла" зазнала найвідчутніших втрат за весь час свого існування
У Міндовкілля рекомендують не виходити на вулицю та зачиняти вікна