Рівно 76 років тому, 6 серпня 1945 року, Збройні сили США скинули атомну бомбу на Хіросіму (Японія). Це було перше в історії застосування ядерної зброї, що відбулося на фінальному етапі Другої світової війни.
Вибух моментально вбив 70 тисяч осіб, ще близько 70 тисяч загинули в наступні кілька місяців від незворотних наслідків радіації. Через три дні, 9 серпня 1945 року, ще одну бомбу було скинуто на місто Нагасакі, де загинули близько 80 тисяч осіб. 15 серпня 1945 року Японія оголосила про капітуляцію. До річниці бомбардування Хіросіми OBOZREVATEL публікує хронологію катастрофи, а також свідчення її очевидців.
6 серпня 1945 року о 01:45 ночі бомбардувальник США B-29 Enola Gay під командуванням полковника Пола Тіббетса, що ніс на борту атомну бомбу "Малюк", злетів з острова Тініан за 2,5 тисячі кілометрів від Хіросіми.
Пол Тіббетс вранці 6 серпня 1945 року, перед зльотом. Джерело: Wikimedia Commons
О 07:15 ранку радари раннього попередження Японії зафіксували наближення декількох літаків США, що прямували на південь країни.
Через 10 хвилин, о 07:25 ранку в Японії була оголошена повітряна тривога. Зупинено радіомовлення в багатьох містах, включно з Хіросімою. Однак коли було встановлено, що кількість літаків невелика, тривогу було скасовано. Невеликі групи бомбардувальників США з метою економії пального і літаків японці не перехоплювали. По радіо стандартно повідомили, що варто сховатися в бомбосховищах, якщо B-29 будуть справді помічені, і що очікується не наліт, а всього лише якийсь різновид розвідки.
Макет бомби "Малюк", скинутої на Хіросіму. Джерело: Wikimedia Commons
О 08:09 Тіббетс розпочав бомбардування. Штурвал було передано його помічникові Томасу Фербі. Оскільки військові були переконані, що радіація не вплине на людей, то відхилили пропозицію вчених разом з бомбою скинути на Японію листівки, що попереджали б про наслідки зараження.
О 08:14 з висоти понад 9 кілометрів В-29 скинув атомну бомбу Little Boy ("Малюк") еквівалентом від 13 до 18 кілотонн тротилу на центр Хіросіми. Бомба летіла над містом приблизно 45 секунд.
Безліч годинників, що зупинилися в момент вибуху, зафіксували момент катастрофи – 08 година 15 хвилин.
Жителі Хіросіми після бомбардування, 11 ранку 6 серпня 1945 року. Джерело: ООН / Twitter
Вага бомби становила 4,4 тонни, розмір – 3 метри завдовжки, 71 см у діаметрі. Для порівняння, сила вибуху в Бейруті склала приблизно 10% потужності ядерної бомби, скинутої на Хіросіму.
Протягом декількох хвилин 90% людей, що перебували на відстані 800 метрів і менше від епіцентру вибуху, загинули. Птахи, які пролітали повз, згорали в повітрі, а сухі горючі матеріали (наприклад, папір) загорялися на відстані до 2 км від епіцентру.
Близько 09:30 по всьому місту спалахнули пожежі, які об'єдналися в один великий вогняний смерч. Створивши сильний вітер і захопивши понад 11 квадратних кілометрів міста, смерч убив всіх, хто не встиг вибратися протягом перших кількох хвилин після вибуху.
Хіросіма після ядерного вибуху. Джерело: Wikimedia Commons
"Три кольори характеризують для мене день, коли атомна бомба була скинута на Хіросіму: чорний, червоний і коричневий. Чорний, тому що вибух відрізав сонячне світло і занурив світ у темряву. Червоний був кольором крові, що текла з поранених і переламаних людей. Він також був кольором пожеж, які спалили все в місті. Коричневий був кольором спаленої шкіри, яка відвалюлася від тіла, зазнавши дії світлового випромінювання від вибуху" (спогади Акіко Такакура, однієї з небагатьох, хто вижив, перебуваючи на момент вибуху на відстані 300 м від епіцентру).
"Можна було без кінця перетягувати людей до госпіталю, але ми сумнівалися, чи виживуть вони, бо навіть на перев'язувальному пункті не могли надати їм ефективної допомоги", – згадував єзуїт преподобний Джон Сімес.
"Ми спостерігали за літаком, а потім побачили парашут. І раптом стався потужний спалах на зразок того, що використовують фотографи. За звичкою я пригнувся, а потім був перекинутий вибуховою хвилею на спину. Я заплющив очі і приготувався до смерті. Потім я відчув жар. Порівняти це відчуття ні з чим – можу сказати, що відчував, як мене живцем зажарюють... Я намагався рухати ногами і руками, щоб збити цей жар, але не відчував своїх кінцівок... Через кілька хвилин я зібрався і розплющив очі. Тоді я побачив, що частина мого тіла охоплена полум'ям", – розповідав японський військовослужбовець Такехіко Сакаї, якому вдалося врятуватися, незважаючи на серйозні опіки.
"Несподівано пролунав сильний гуркіт, і стало раптом дуже темно. Будинок було зруйновано. Але через суцільну темряву і пил було неясно, куди бігти. Швидше до річки! Лийте на себе воду! Тиждень ми провели на березі річки, обливаючись водою і накриваючись рогожею. А навколо на березі все вмирали і вмирали люди..." – згадував емігрант Федір Парашутін, який мав у Хіросімі магазин, власний будинок і автівку.
"Ми зробили поворот на 180 градусів та відлетіли подалі від ударних хвиль. Потім повернулися, щоб побачити пошкодження. Ми не бачили нічого, крім яскравого спалаху. Потім побачили білу грибоподібну хмару, яка висіла над містом. Під хмарою місто повністю було охоплене димом і нагадувало котел з чорною киплячою смолою. А на околицях містах було видно вогонь", – розповідав штурман B-29 Теодор ван Кірк.
"Я взяв мікрофон і оголосив: "Друзі! Ми здійснили перше в історії атомне бомбардування". Вже потім кінематографісти припишуть мені фразу: "Боже, що ми накоїли!" – згадував згодом командир літака Пол Тіббетс.
Знаменитий Купол Гембаку, який до Другої світової війни був Виставковим центром торгово-промислової палати Хіросіми. Джерело: Pixabay
До початку 1960-х років Хіросіму було практично повністю відновлено. У районі епіцентру ядерного вибуху було створено Меморіальний парк Миру площею понад 12 гектарів. Населення міста сьогодні – близько 1,2 мільйона осіб (1945 року до вибуху – близько 400 тисяч).
Хіросіма сьогодні: Меморіальний музей світу. Джерело: Pixabay
Читайте також в OBOZREVATEL: