Встань і борись. Іди - і перемагай. Заради нас

Встань і борись. Іди - і перемагай. Заради нас

Це – пост дівчини, яка здобула для України першу медаль на олімпіаді. Він дуже мене зачепив через те, що, особисто для мене, він не лише про спорт. Він – про боротьбу та підтримку.

Бувають моменти, коли ти боровся до останнього і жертвував усім заради однієї цілі, але за крок до неї ти спіткнувся і здалося, що спочатку впав ти, а потім на тебе рухнуло небо і розбилось об твою голову. А ти лежиш на гарячому літньому асфальті, розчавлений, неспроможний піднятись, бо вже віддав свої сили до останньої краплі, але цього виявилось замало.

Та потім ти отримуєш підтримку, підводишся і перемагаєш та починаєш свій шлях до мрії спочатку. Але не з нуля. Бо ти не один. Бо ти – не тільки за себе. Бо сильні своїх мрій не зраджують, а лише відкладають у часі (ох, тут і мені вам буде про що розказати, але трохи пізніше).

Відео дня

Після останніх подій навколо Північного потоку-2 і того, що зробили наші західні партнери, у мене і багато кого з вас (судячи з моєї стрічки) виникло подібне відчуття. Бо ми зробили те, що здавалось неможливим, заплативши за це страшну ціну в своїй боротьбі за незалежність. А наші інтереси проміняли на шкурняки і газ. А це означає, що найтяжче ще може бути попереду і віра в себе починає тебе полишати.

Але давайте бути чесними одне з одним, сім років тому ми теж були сам на сам з бідою. Західні партнери розчехлились далеко не одразу і далеко не завжди були з нами пліч о пліч. Тож нічого нового не сталось. Ми тут уже були. Насправді ми тут були завжди. Ми воюємо за себе. І будемо воювати, поки нас не змінять наші діти, а їх - наші онуки. Бо життя – це боротьба. І нікому, крім себе та інших таких же, ми не потрібні. Але хіба цього мало?

Подзвоніть мамі, поговоріть з дітьми, подивіться в дзеркало, сходіть на частину цвинтаря, де поховані солдати – і ви обов’язково почуєте: "Встань і борись. Сьогодні твоя черга. Ми поруч. Все в твоїх і тільки твоїх руках. І не важливо: це прапор, автомат, знаряддя праці чи естафетна паличка. Іди і перемагай. Заради нас. Будь ласка".

У важкі часи ми завжди вміли гуртуватись і підтримувати одне одного. І боротись разом, наскільки б різними ми не були: україно- і російськомовні, українці й татари, галичани, кияни, донеччани, черкащани, одесити й діаспоряни. І це завжди давало ту незабутню атмосферу, яка панувала на Майдані та в окопах. Відчуття неймовірної єдності та взаємопідтримки.

Навіть якщо попереду був штурм.

Особливо якщо він уже почався.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.