Волонтерка з Білої Церкви закликала українців не розслаблятися: хлопцям на фронті потрібна допомога
Бійців підшефних підрозділів волонтерка Аліна Резчик називає своїми братиками і каже, що, крім неї та її команди, допомогти хлопцям нікому. Сильно переживає, що в суспільстві часто не розуміють, як важко хлопцям на фронті і як їм потрібна допомога всіх і кожного. Й везе на фронт усе, що може – від їжі й медикаментів до сучасних дронів і рацій.
Волонтерська команда Аліни Резчик утворилася на базі білоцерківського спортивного клубу карате "Дайтан" одразу після початку війни, 26 лютого.
"Я – адміністратор клубу й дитячий спортивний інструктор. Коли хлопці пішли на блокпости, я їм допомагала всім можливим. А потім хлопчики потрапили на передову, на "нульовку". Стала возити допомогу їм туди – у Харків, Бахмут… Крім того, паралельно я й далі допомагаю одягом, амуніцією хлопцям із ТРО, які проходять підготовку", – розповіла Аліна.
Загалом вона взяла шефство над чотирма підрозділами. Особливо опікується хлопцями із 2-ої роти, де, до речі, служить журналіст, очільник Журналістського фонду Національної спілки журналістів України Дмитро Богуславський.
"Наша співпраця з 2-ою ротою почалася з того, що до мене звернулася моя знайома – дружина командира Олександра, який із Білої Церкви – того ж міста, що і я", – розповіла волонтерка.
У команді Аліни – дев’ятеро людей, спортсменів із клубу "Дайтан". Дуже допомагає засновник клубу Олексій Чижов.
"А ще вражає безстрашшям наш водій Андрій. Зовні по ньому геть не скажеш, що він такий. Але бували ситуації, коли він буквально виручав всіх нас", – каже волонтерка.
До підшефної 2-ої роти Аліна з командою приїжджає раз на два тижні. Під час візитів нормально поговорити, як правило, не виходить. Востаннє ворог дав на спілкування бійців і волонтерів хвилин десять. Одразу по тому розпочався обстріл, хлопці негайно опинилися на своїх точках, а волонтери мусили їхати геть. Тож поспілкуватися виходить здебільшого по телефону.
"Хлопці з 2-ої роти стоять геть на "нульовочці". До їхнього стану багато питань, на які мало відповідей. Ці відповіді намагаємося давати ми. Будь-яка людина втомлюється. І коли в цей момент у неї немає відчуття підтримки, то це просто треш… Я з хлопцями завжди прямолінійна: "А ну, що це ви мені таке придумали!". І вони вдячні за підтримку – не лише матеріальну, а й моральну. Кажуть: "Аліно, хоч ти нам мізки вправляєш", – розповідає Аліна Резчик.
Команда Аліни допомагає бійцям усім, чим може: починаючи від їжі, засобів гігієни, медикаментів, якоїсь фанери, піддонів, металевих арматурних скоб, лопат, пального і закінчуючи дронами та раціями.
Три тижні в Аліни не було можливості побувати в хлопців із 2-ої роти. Аж поки не зателефонував командир і не сказав, що вся надія тільки на її групу.
"Із цих слів я зрозуміла, що в хлопців є тільки я і моя команда.Більше їм ніхто нічим не допоможе",– сказала Аліна
Найбільшим досягненням волонтерської команди "Дайтан" став дрон, який передали із американського штату Індіана.
"А зараз украй потрібні рації. На фронті так: немає рацій – немає комунікації між бійцями, командир не може знати, яка ситуація в кожного з них. При цьому самотужки ми, волонтери, придбати рації не зможемо: один такий апарат коштує 28 тисяч гривень, а їх потрібно від 4 до 8 штук, щоб був зв’язок між різними точками", – відмітила волонтерка.
Реквізити для допомоги такі:
5375414116232710 Монобанк. Резчик Аліна Анатоліївна
"Прикро, що багато хто в тилу розслабився, забув, що там у хлопців війна. Я щоразу нагадую людям, що треба про це пам’ятати. Якщо в нас зараз тихо і спокійно, то це не означає, що все добре. Про наших хлопців зараз часто забувають. Їм потрібна не тільки шана і вдячність, їм потрібна й наша допомога. Якщо хлопці опустять руки, ми з вами опустимо голови", – підсумувала Аліна.