Блог | Влада натовпу під Радою: просто махати прапорами уже не діє

Протести під Верховною Радою: коли насильницька охлократія стає політичною технологією

Сьогоднішні події під нашим парламентом можна сприймати по-різному.

По-перше, і шахтарі, і афганці, і чорнобильці – це одна з найбільш організованих прошарків населення. Згадати лише походи шахтарів на початку 90-х до Києва. Проблема в іншому – в тому, що їх постійно хтось намагається використати. То хтось стає прем’єром у результаті їх соціального протесту, то виділяються величезні кошти на галузь. Більше того, в 2015 році СБУ навіть відкрила кримінальну справу за проплачені мітинги шахтарів. Але реально проблема самих шахтарів, чорнобильців чи афганців не вирішуються. А тому завжди існуватимуть ті, хто наступного разу вийде на протест.

Тому, по-друге, не можна приймати безліч законів про соціальні гарантії, які на практиці виконуються через раз. І тут питання, насамперед, до наших політиків-популістів, які постійно задобрюють маси соціальними пільгами, які не діють. А в результаті – формування величезного прошарку професійних споживачів соціальних пільг. Це як наркотик. Отримуєш одну виплату і вже шукаєш де взяти іншу. Пільг в Україні зараз більше, ніж було за "совєтів". Проблема лише в тому, що держава вже спроможна витягнути їх усі. А тому – кожен прийнятий сьогодні новий закон про запровадження якоїсь допомоги – це причина протестів завтра.

Третє, площа перед входом до парламенту уже давно перетворилась у зону агресії. Це вже не вперше, коли є загострення, і є жертви. Верховна Рада бачила і кривавіші події під своїми вікнами. Фактично, вона стала медіа-майданчиком, де тебе і твої вимоги можуть почути.

Читайте: День великого отфренда

Під Радою сформувалось те, що називають охлократією – владою натовпу. Коли за допомогою таких протестів здійснюється тиск на тих, хто приймає рішення. І в резульатті вирішуються не проблеми людей, які протестують, а проблеми тих, хто реально стоїть за ними.

А ось і четверте. Щоб тебе почули, треба попасти в екрани телевізора. Просто так махати прапорами уже не проходить. Треба вибух, насилля, агресія, кийки та сьозогінний газ. І тоді вуаля, - ти в екрані. Тому не виключено, що частина цих протистоянь – це вже технології, а не випадковий вибух емоцій. І на жаль, ці технології штучного продукування насилля уже стають нормою.

Одне насилля породжує інше. Коли насилля стає політичною технологією, то існують загрози, що воно зросте. Бо завтра уже перестане бути цікавим кийки та сьозогінний газ. До цього звикнуть. А відповідно – постає питання лише про те, щоб збільшити градус агресії. І на жаль, виборча кампанія, в яку вступає Україна вказує лише на те, що ця технологія буде затребуваною.